Куди щезли кіровоградські вожді? Продовження

Нещодавно «КП» писала про те, як розшукувала в обласному центрі пам’ятники Кірову та Леніну. З’ясувалося, Ілліча у «надійному», але невідомому місці тримають комуністи, а його соратника – Сергія Мироновича – в одному з ангарів «Міськсвітла». Як «поживає» Кіров через рік після знесення, що буде, коли міністерство вилучить пам’ятники з реєстру та що може замінити радянські монументи, продовжила з’ясовувати «КП».

Відразу зазначимо, що добитися побачення з Кіровом було не так просто. На те, щоб сфотографувати пам’ятник та пересвідчитися, чи цілий він, знадобився майже тиждень! Зв’язатися з Ангелою Меркель, певно, значно простіше, аніж із начальником управління ЖКГ Кіровограда. Справа в тому, що без його дозволу на підприємстві «Міськсвітло» показувати монумент відмовлялися. Чекати ж «благословення» головного комунальника міста Олександра Хачатуряна довелося кілька днів.

Цілий і неушкоджений Кіров, як уже зазначалося, стоїть в одному з ангарів «Міськ­світла», зачинений на замок. Як розповіли на підприємстві, привезли пам’ятник відразу після демонтажу. Спочатку вождь лежав долу, а потім його вирішили поставити на ноги. Бачити Кірова без постаменту дещо незвично: тепер він виглядає не таким великим, та й палець вказує не на центральну площу міста, а на складську підлогу.

Над бровою та на нозі невеликі подряпини. Можливо, монумент пошкрябали під час демонтажу чи транспортування. А може, він такий і був: хто ж придивлявся до брови вождя, коли той стояв на площі?

Фотограф Олена Карпенко зауважила, що у «Міськ­світлі» Кіров більш усміхнений, ніж на постаменті у центрі міста. Він стоїть прямо таки щасливий. Чи то посмішки з висоти знову ж таки не було видно, чи й дійсно на складі вождю більше подобається.

Проте Кіров, як і Ленін, певно, ще не знають, що скоро їх вилучать із реєстру пам’яток архітектури. Чи означає це, що далі монументи ніхто не охоронятиме і їх, власне, можна буде викинути на смітник, «КП» поцікавилася в департаменті культури і туризму облдерж­адміністрації. З’ясувалося, подальша доля скульптур – на совісті міської влади.

– Коли міністерство вилучить пам’ятники з обліку, вони втратять предмет охорони. Далі місто має вирішити, що з ними робити: чи монументи передадуть у музейний заклад, чи організують музей під відкритим небом, – пояснили в департаменті.

Посадовці кажуть, питання щодо вилучення пам’яток із реєстру має більше фінансовий характер. Адже мінкультури у будь-якому разі видасть відповідний наказ – аналогічна ситуація по всій Україні. Заковика полягає у фінансуванні виготовлення необхідних документів для міністерства.

Власне, після того, як пам’ятники Кірову і Леніну втратять предмет охорони, місто зможе працювати над їх заміною.

– Коли з’явиться наказ міністерства культури, що пам’ятники вилучені з реєстру, тоді міська влада має право прийняти відповідне рішення щодо встановлення інших пам’ятників, благоустрою території, на якій знаходилися знесені монументи, – уточнили в департаменті культури обл­держадміністрації.

Думку з приводу цінності поки ще пам’яток архітектури Кірова та Леніна «КП» запитала у заслуженого архітектора України Віталія Кривенка. Він запевняє, що говорити про матеріальну цінність монументів некоректно, мова йде про історичну значимість.

– Сказати, що пам’ятники вартують стільки чи стільки – неможна. Якщо хтось вам і назве суму, це буде неправдою. Ціну можна сказати хіба що на новий пам’ятник, який запроектований, буде відлитий. Цінність же Кірова і Леніна – художня. Пам’ятник Кірову виготовив один із провідних радянських скульпторів Матвій Манізер. Крім того, тільки те, що вони були встановлені одними з перших за часів Радянського Союзу, вже говорить про їхню історичну цінність. Вони були домінуючими пам’ятниками у місті протягом десятиліть, і це також представляє інтерес для майбутніх поколінь. Їх не можна викидати, – говорить Віталій Кривенко.

– У мене є пропозиція, з якою вже виходили: щоб ці пам’ятники вождям радянської епохи розмістити у певному місці. Наприклад, на проспекті Комуністичному. Я впевнений, що знай­дуться люди, які захочуть прийти і подивитися на монументи. Можливо, не як на вождів, а як на роботу відомих майстрів, згадати історію, – додає архітектор.

Такої ж думки дотримується і гендиректор Інституту «Кіровоградагропроект», заслужений будівельник України Петро Довченко.

– У Європі пам’ятникам діячам попередніх епох знаходять місце, ніхто не намагається знищити їх. У Кіровограді теж треба знайти місце, де зібрати скульптури вождів радянської епохи, які є творіннями мистецтва. Треба знайти рішення, а не просто викидати монументи на звалище історії, – вважає Петро Довченко.

Поки архітектори роздумують над тим, як повернути вождів радянської епохи місту, чиновники шукають, чим можна замінити знесені монументи. Хоча конкурс, до якого долучили громадськість, зібрав поки що небагато ідей, усі дещо схожі, розповідають в облдерж­адміністрації.

– Конкурс розпочався наприкінці минулого року, прийом заявок триватиме до 1 березня. Усього нам подали десь вісім робіт. Ідеї озвучувати ми не можемо, оскільки конкурс ще триває, але в цілому громадськість пропонує зробити центральну площу нейтральним місцем відпочинку, не обтяженим монументами і пам’ятними знаками. Ось такий лейтмотив. А для увічнення пам’яті героїв АТО, Небесної сотні пропонувалися такі місця, як Ковалівський парк, Набережна і площа Дружби Народів. Ми зверталися до громадських організацій, до молоді для того, аби знай­ти свіжий погляд і нові ідеї, сучасні рішення. А найближчим часом плануємо проведення соціологічного опитування, аби запитати у городян їхнє бачення, – пояснив начальник управління комунікацій із громадські­стю ОДА Віталій Останній.

Тож, якщо ви маєте ідеї з приводу благоустрою території, де стояли колись Ленін і Кіров, посадовці пропонують звертатися до управління комунікацій із громадськістю облдержадміністрації за адресою: вулиця Дворцова,32/29, кабінет №202 або за телефоном: 24-44-83.