Куди щезли кіровоградські вожді?

Торік у лютому в обласному центрі знесли два пам’ятники вождям радянської епохи. Спочатку вночі повалили Леніна в Ковалівському парку, а наступного дня – прибрали з головної площі Кірова. Тривалий час після цього точилися дискусії – чи варто було у такій спосіб позбавлятися тих, хто довгі роки був символами міста. Однак, скільки б не було противників «кіроволенінопаду», поставити монументи назад не пропонував ніхто. Була ініціатива встановити обох на проспекті Комуністичному або у парку Павлика Морозова, але і вона потім затихла. Минув рік. За цей час бронзових вождів позбулися тисячі населених пунктів. Котрісь із них навіть знайшли зиск від своїх ленінів – здали на металобрухт і придбали воякам на схід техніку. Куди ж поділися кіровоградські пам’ятники – з’ясовувала «КП».

Насамперед газета звернулася до департаменту культури облдержадміністрації. Там повідомили: питання радянських пам’ятників зависло.

– На даний час вони у нас на обліку як об’єкти культурної спадщини. Від­повідно до доручення голови облдержадміністрації, міськвиконком Кіровограда має готувати документи про виключення пам’яток із реєстру. Якщо міністерство культури прийме відповідний наказ, пам’ятки втратять предмет охорони. Але зараз це питання невирішене, – повідомили «КП» чиновники, однак, де нині знаходяться Кіров із Леніним – конкретної відповіді не дали.

– Вони зберігаються у якихось складських приміщеннях. Де саме – ми не готові сказати. Це питання до міськради, – зазначили в департаменті і направили «КП» до мерії.

У відділі культури і туризму міськради про місцезнаходження пам’ятників заговорили не відразу. Спочатку довго не могли визначитися, хто ж зможе пояснити, де зараз Ленін і Кіров, а потім заявили, що ця інформація лише в розпорядженні начальниці відділу, а та зараз у відпустці.

Однак на прохання «КП» спробувати з’ясувати місцезнаходження пам’ятників, усе ж таки відгукнулися. Заступник начальника відділу культури Неля Чорна повідомила: один знаходиться у міськсвітлі, інший – на одному з транспортних підприємств Кіровограда.

– Коли зносили пам’ятники, щоб їх не знищили остаточно, як в інших містах, колишній мер вирішив перевезти їх на комунальні підприємства. Пам’ятник Кірову на даний час – у міськсвітлі, в ангарі. Пам’ятник Леніну, коли скидали, то пошкодили. Наскільки мені відомо, знаходиться він в ангарі одного з транспортних підприємств, – сказала чиновниця.

На питання «КП», на якому конкретно підприємстві – у відділі культури відповіді не знайшли.

– Ви ж розумієте, відділу культури ці комунальні підприємства не підпорядковуються. Це нашій службі ЖКГ підпорядковується, – зазначили там і порекомендували «КП» звернутися до заступника міського голови чи до мера.

«КП» зателефонувала заступнику міського голови, який курує транспортну галузь, Сергію Васильченку. Посадовець сказав, що з’ясує це питання, а згодом повідомив – дані про те, що пам’ятник Леніну знаходиться на одному з транспортних підприємств, не підтвердилися.

–Мені казали, що є така інформація, що, ймовірно, цей пам’ятник був колись на транспортному підприємстві. У нас був такий перевізник – Горбатенко Ігор Миколайович. Я телефонував йому, він не підняв слухавку. Але люди, які працюють на підприємстві, сказали, що там наче пам’ятника немає. Інформація не підтвердилася. Як мені пояснили, така думка була, бо в інтернеті начебто є ролик, на якому пан, який був колись перевізником, сказав, що цей пам’ятник зберігає чи що. Але ж документальних підтверджень або заперечень у нас наразі немає. Сказати, де він, я не можу. Це трошки не мої пов­новаження, – відповів Сергій Васильченко і переадресував до управління ЖКГ або ж до іншого заступника мера – Сергія Колодяжного.

«КП» звернулася до головного комунальника міста Олександра Хачатуряна. Посадовець підтвердив, що пам’ятник Кірову дійсно знаходиться у міськсвітлі, а от як живеться Леніну і де він – йому нічого не відомо.

«КП» рухається далі і в пошуках Ілліча звернулася до кіровоградських комуністів. Адже свого часу ходили чутки, що нібито вони прихистили вождя у себе.

Однак перший секретар обкому КПУ Вікторія Дем’янчук спочатку заявила, що нічого не знає про місцезнаходження Леніна, а потім зізналася: де Ілліч –  в курсі, але не скаже.

– Добрі люди, яким не байдуже те, що відбулося, ймовірно, взяли собі його на зберігання. Це історична цінність, яку треба зберегти, не дивлячись на те безумство що було. Люди пішли на поводу у вандалів, зробили це нецивілізовано. Тоді влада повністю проігнорувала прохання взяти пам’ятник на зберігання. Не було жодної реакції. Тобто, що хочете, те і робіть із ним. Зараз ці пам’ятники можуть продати, переплавити і тому подібне. А це, вибачте мене, третя копія пам’ятника у світі і її втратити не хочеться, – розповіла Вікторія Дем’янчук і заявила, що все одно не повідомить про місцезнаходження Леніна. – Я не хочу цього казати. Ніхто нікуди його не продав. Для нас це історична місія. Він захований у надійному місці.