Втратила віру
Вона не вірить у себе. Зневірилася. Перестала чекати дива на свята, виглядати у вікно і шукати під подушкою. Перестала заварювати каву для двох, пекти горіхове печиво на всю сім’ю, варити повну каструлю борщу. Вона не купує дитячий одяг, іграшки, фрукти. Вона не чекає його дзвінка з роботи, не вдягає його улюблену вишневу сукню.
Аня перестала вірити в себе. Це сталося рік тому, коли вона зустріла свою шкільну подружку з одного під’їзду. Катя завжди виділялася, була крутою. Першою ходила на побачення, навчилася цілуватися, курити і пити слабоалкоголки. Батьки їй першій купили мобільний телефон і комп’ютер. Вона теж так хотіла підвищити свій соціальний статус і мати все круте.
Аня з Катею почали дружити з дев’ятого класу. Вона рівнялася на свою подругу. Пізніше разом гуляли і пили з однієї пляшки вино, святкували і ділилися секретами. А потім Катя поїхала навчатися за кордон, їй батьки це могли забезпечити.
Аня ж пішла навчатися в училище на швачку. І їхня дружба розтанула, як сніг від сонця. В кожного своє життя, нові захоплення, друзі.
Аня мала кількох подруг, насичене студентське життя, кімнату в гуртожитку, перше невдале кохання. Батьки між іншим розповідали новини про Катю – приїздила у потертих порваних джинсах, футболці і бейсболці. Сказала, так модно.
І що, подумала Аня, вона теж модна. Пошиє собі одяг, який захоче, адже сама навчилася шити. Накупить тканини і зробить кращу сукню чи спідницю.
Потім знову тиша в їхній дружбі. Довга тиша.
Аня зустріла Максима на практиці. Він старший, працював на швейній фабриці. Запросив на побачення, в кіно, у парк. Вона його полюбила назавжди. Відчула себе затишно під чоловічим плечем. Після року побачень Максим покликав її під вінець. Звісно, вона погодилася. За рік у них народилися двійнята. Як же вона їх любила, колисала, катала у візочку у парку, гуляла з ними на дитячому майданчику, вчила ходити.
Роки пливли у човниках так швидко. Діти вже в садочку, вона на роботі. Разом із Максимом так і працювали на швейній фабриці. Вона любила робити їх веселими і щасливими. Любила вигадувати страви для дітей і для нього.
Та потім приїхала Катя з-за океану. Назавжди. Батьки купили їй квартиру у престижному районі. Простору, світлу, значно більшу, ніж їхня однокімнатна. Вони зустрілися випадково біля батьківського будинку. Обійнялися. Зраділи зустрічі. І Катя запросила Аню до себе на каву. Звісно, та пішла. Діти залишилися з Максимом, а вона пішла, щоб згадати шкільну дружбу.
– Анько, знала б ти, як я жила! Як я гуляла! А скільки всього нового відкрила для себе! – Катя почала витрушувати з шафи свій модний одяг, показувати косметику, сумки, водити з кімнати в кімнату. – Хочеш так, як я? Не жити ж тобі весь час в одній кімнаті!
І ця спокуса жити дорого, мати все, яка жила ще зі школи в її серці, знову відгукнулася. Катя обіцяла легких грошей і гарного життя.
Відтоді вони так часто збиралися в неї вдома, пили віскі і текілу, що світ жінки з кожним днем став немов у тумані.
– Що з тобою? Ми щасливі і без тих шалених грошей! Їх не може бути багато! Давай цінувати те, що ми маємо! – Максим намагався її вгамувати, просив не пити вечорами, бо діти вже пів року бачать маму п’яною.
Аня не здавалася, розповідала про свою подругу і її крутих друзів, які мають усе. І вона так хоче.
А потім одного вечора вона прийшла додому, а їх немає. Її дітей, її чоловіка. На столі записка: «Перестань пити. Ми тебе чекаємо і любимо». Максим забрав дітей до своїх батьків поки його дружина знову стане такою, як
завжди, люблячою і турботливою мамою.
Пройшов рік. Два…
Аня перестала вірити в себе, в ідею жити дорого. Одного ранку вона прокинулася в холодній квартирі, забувши звечора включити опалення. Прокинулася і її почало колотити так сильно, що здавалося, вона тверезіє на очах. Самотня, загублена, з втраченою вірою в себе, вона хотіла знову бачити в цій однокімнатній квартирі
дітей і чоловіка.
– Максиме, поверни мене до життя! Благаю! Я не шукатиму більше кращого. Я хочу бути з вами. Пробачте мене, – плакала у слухавку.
Він чекав цього два роки. Два довгих роки, які випали з їхнього життя. І Максим приїде до неї. Оформить Аню в центр, де лікують алкозалежних. Він тим часом зробить ремонт у квартирі, щоб тут знову було світло і затишно, пахло горіховим печивом і лунав сміх.
текст: Вікторія Семененко
