Крила для метелика
Ти подарував мені крила. Я з ними літаю, мов метелик, – і небом, і землею. Тільки навіщо вони мені без тебе? Даша запитала б його про це, щоб нарешті почути відповідь. Однак Олексій лише кілька разів з’являвся у її житті, а потім зник назавжди, залишивши на згадку про себе крила…
Даша пам’ятає Олексія. Він ровесник її старшого брата. Вчився на інженера. Олексій закочував рукава своєї картатої сорочки, коли вони ремонтували автомобіль брата. Його волосся було зачесане догори, як в актора з голлівудського кінофільму. Він мило всміхався. Був високим і дуже гарним. Це був найкращий друг її брата. Даша, коли побачила Олексія вперше, боялася до нього підійти.
– Дашо, винеси нам чаю, – кричав сестрі Ростислав.
– Сам візьми, – казала йому з вікна і швидко ховалася за фіранку, щоб її малу не побачив Олексій.
– Дашо, у нас із Олексієм брудні руки. Винеси, будь ласка, чаю.
Дівчинка тоді наливала повні стаканчики чаю. Брала мамину тацю, ставила на неї тарілку з шоколадними круасанами і подавала хлопцям. Її Ростик гладив по голові. А Олексій посміхався і казав, що вона порхає подвір’ям, як метелик.
– Зазвичай вона тихенька. Це коли ти приходиш, вона так порхає. Ти, мабуть, приносиш їй крила, – казав другу.
– Я подарував їй крила, тому вона і літає, – жартував.
– Так, Олексію, ти подарував мені крила. Тепер я літатиму, мов метелик, – і небом, і землею, – підтримала розмову.
– Ти гарною будеш, коли виростеш. Відбою від хлопців не буде, – підморгнув Олексій.
Даша посміхнулася хлопцю та Ростик припинив цю гру і наказав сестрі йти вчити уроки, бо скоро повернуться батьки і перевірять, як вона виконала домашнє завдання.
– Бувайте хлопці. Я сама знаю, що мені треба вчитися. Тому я полетіла, – посміхнулася Даша, залишивши тацю. – А ти прибереш, Ростику.
Даша пішла за підручники. Проте ні того дня, ні пізніше, коли до них приходив Олексій, дівчина не могла спокійно вчити уроки. Вона обережно відсувала фіранку і дивилася у двір, як хлопці ремонтують машину, або як курять, або як просто про щось розмовляють. Коли приходив Олексій, дівчина вдягала улюблену сукню і грала у дворі з подружками, або просто бігала квіти поливати. Важливо, щоб її бачив Олексій. Ростик, який помітив зміни у поведінці сестри, все зрозумів одразу.
– Ех, закохалася моя мала в тебе. І що вона в тобі знайшла? – казав він.
– А що ти маєш проти мене. От виросту і візьму заміж твою сестру, – сказав Олексій, що аж Даша почула. – Підеш за мене?
– Піду, – відповіла дівчина і знову, як метелик, порхала у квітнику.
– Як тобі не соромно насміхатися з моєї сестри? А, може, ти її перше кохання? Це ж на все життя запам’ятає, – говорив другу. – Їй через місяць буде лише дев’ять.
Олексій приходив до брата ціле літо, а потім зник. Даша сумувала за ним, щодня виглядала у вікно з думкою, а раптом він прийде. І вона біля нього знову буде літати, як метелик. Тільки він не приходив.
– Олексій поїхав на практику за кордон. Каже, йому там подобається і жити б залишився, – якось брат повідомив батькам, щоб почула і Даша.
Як маленький втомлений метелик, дівчинка проплакала цілу ніч. Як він міг поїхати в іншу країну, покинути її, та ще й залишитися там жити… Та вже вранці дівчинка розмірковувала, як доросла жінка. Якщо він поїхав на практику, значить, повернеться. А якщо захоче там залишитися, теж обов’язково повернеться, щоб забрати речі.
Та восени божевільні плани Олексія зупинила Ірка, в яку він закохався після повернення з практики. Негарна блондинка з нафарбованими бровами і намальованими губами зовсім не пасувала її Олексію. Проте мала Даша була їй вдячна за те, що вона утримала його в місті.
– Ростику, ти думаєш, він кохає цю Ірку? – якось увечері запитала Даша брата.
– Не те, щоб кохає, але вона йому подобається, – заспокоював сестру.
– Але ж він казав, що одружиться на мені! – цілком серйозно відповіла мала.
– Дашо, ти ще маленька. Як виростеш – він буде старим дідусем, на якого ти і дивитися не захочеш.
Але коли приходив Олексій, дівчинка знову літала, як маленький метелик біля квітника. Слухала, як хлопці між собою говорять, як Олексій казав, що він розійшовся з Ірою, і як вирішив знову їхати за кордон…
І він таки через два роки поїхав. Даша, подорослішавши, вже сприйняла це не так болісно, як раніше. Звичайно, вона не хотіла, щоб він їхав, але якщо він вирішив, так правильно…
Даша навчалася, бігала на дискотеки, побачення, прогулянки. Вона все встигала і була гордістю батьків. Вчилася відмінно, займалася вокалом, грала на фортепіано, виступала на концертах. Таке було відчуття, що з кожним днем її крила ставали міцнішими і допомагали злітати вище і вище. У неї були амбітні плани і вона впевнено до них ішла.
Даша серйозно вирішила зайнятися вокалом. Після школи вступила до музичного училища, де її здібності розкривалися, наче квітка. Вона вірила, що підкорить не одну сцену, не одне місто, не одну країну.
І знала, що, мандруючи з концертами, вона зустріне Олексія. Чи-то у Франції, чи в Італії він обов’язково прийде на її концерт. Він упізнає у ній маленьку дівчинку, яка на таці приносила йому і брату чай із шоколадними круасанами. І Даша дасть йому одну підказку зі сцени: «Ти подарував мені крила. Я з ними літаю, мов метелик, – і небом, і землею. Тільки навіщо вони мені без тебе?»…
фото: ілюстрація
