У недосяжності для обох

Емма, обіпершись своїм худим ліктем на підвіконня, докурювала цигарку. Проганяючи меланхолійні думки, вона струсила попіл у попільничку. «Мені потрібен час, мені потрібен час…», – шепотіла губами так тихо, але було відчуття, що звуки вдаряються об кафельну підлогу.

У її бурхливе життя, у якому повно несправедливості, бруду, пліток, звинувачень, підозр, увірвався чоловік, який хотів стати для неї сенсом життя. Він не соромився їй показувати свої почуття, робити компліменти, заглядати в сумні очі, дарувати посмішку, казати про щасливе життя. Емма про таке у дитинстві читала казки, а в юності – романи. Тільки тепер вона не могла віддатися цьому світлому почуттю до останку.

Він хотів забрати її з цього бурхливого життя і зробити з неї сімейну жінку. Він їй так прямо і казав.

– Ти не хочеш дітей? Ти не повин­­на крутитися в цій брудній політиці. Ти не можеш постійно будувати кар’єру. Твоє життя не може постійно бути таким. Ти жінка, - він швидше не констатував цей факт, а переконував, нагадував про її призначення, про першооснову – сім’ю.

Тільки чому Матвій, з яким Емма знайома менше місяця, про це відкрито говорить, а її чоловік Олексій, з яким живуть п’ять років, про це мовчить. У них спільне життя, але без дітей і обов’язків. Емма інколи сама плуталася в думках: що це – кохання чи звичка?

Вона заглядала у зоряне небо. Емма поставила своє життя на «паузу». Вона поїхала в гори, щоб там насипати на себе фізичні навантаження, щоб втомлюватися від свіжого цілющого повітря і піших походів у гори, щоб змореною лягати спати. Вона знала, що час розставить усе на свої місця, що вона після своєї відпустки точно зрозуміє, хто з двох чоловіків щирий, а хто грається з її почуттями. Десять днів була в недосяжності для обох – без мобільного зв’язку, інтернету. Зате купа спілкування, нові знайомства з людьми, прогулянки і думки.

Із Аллою Сергіївною, якій за п’ятдесят, Емма мешкала по сусідству. Вона доглядала за малими дітьми і розмовляла з ними, як із дорослими. Коли спілкувалася з чоловіком, у її погляді відчувалася якась стриманість чи зосередженість. Вона мало посміхалася, багато мовчала. Майже весь відпочинок вона була для Емми жінкою-загадкою.

– У вас гарна сукня! – якось Емма не втрималася, коли вони перетнулися на веранді.

– Дякую! Це моя улюблена.

– Я помітила. У вас дуже стриманий одяг, – сказала незнайомій жінці.

– Із чоловіками завжди потрібно бути стриманою, – казала мені серйозно.

– Правда? А як же глибокі декольте і міні-спідниці?

– Дівчино, ви що! Як вас звати?

– Емма.

– Гарне ім’я. Я Алла Сергіївна. Якщо ви хочете, щоб чоловік вас кохав, не варто виглядати так відверто. Він повинен у вас розгледіти найцінніше, вашу душу.

– Ой, Алло Сергіївно, з цим у мене і проблеми…

Я не знаю чому, але довірила свою історію цій жінці. Я їй розповіла про стосунки з цивільним чоловіком – від дня знайомства до сварок, недовіри. Те ж саме я розповіла і про Матвія, який із першого дня мені був не байдужим, як і я йому, як він розповідав мені про сімейні цінності, про місію жінки, про дітей.

Алла Сергіївна слухала мене і не перебивала. Лише після того, як я виговорилася, почала свою розмову.

– Завжди потрібно слухати серце. Я ж ніколи не прагнула бути на голову вище за свого чоловіка. Повністю йому довірила себе і наших трьох дітей. Я зустрічала з ним світанки і проводжала захід сонця. У нас багато щасливих моментів. Звичайно ж, як і в кожній сім’ї, були кризи, але в кого їх не буває? Я впевнена, ті ситуації, люди і події посилаються нам для того, щоб ми зрозуміли чи відкрили себе справжню, – Алла Сергіївна допивала чай.

На веранді було прохолодно. Гірське повітря підбадьорювало, а теплий чай діяв заспокійливо. Я слухала цю мудру жінку, яка, як виявилося, зуміла побудувати кар’єру – вона працювала редакторкою освітніх видань у престижному видавництві, любити дітей і чоловіка. А тепер – насолоджуватися онуками.

…У нашій квартирі через десять днів, коли я повернулася, було порожньо. Чоловік мене не зустрічав. У мене взагалі виникло відчуття, що він тут давно не жив. Я включила мобільний телефон. Почали сипатися пропущені дзвінки і багато смс-повідомлень. Першими відкрила повідомлення від Олексія: «Навіщо ти відключила телефон?», «Перетелефонуй терміново», «Ти не ночувала вдома. Коли таке було? Ніколи!», «У тебе хтось є? Ти мене кинула?», «Давно нам треба було поставити цю крапку в наших стосунках»…

Далі повідомлення від Матвія: «За час нашого знайомства – це перше твоє мовчання. Розумію, що тобі потрібен час на роздуми. Відчуваю, що ти взяла паузу. Я зав­­жди на зв’язку. Чекаю. Люблю».

Отакі різні повідомлення. Мій чоловік усе вирішив сам.

…Я зробила свій вибір там, на відпочинку. Я вже знала, хто зі мною справжній і щирий. А їхня поведінка стала тому підтвердженням. У нас із Матвієм зараз двоє діток – двійнятка. Я в декретній відпустці. Кар’єра почекає, правда ж? Я взяла паузу.