Безпілотники-квадрокоптери у Кіровограді: власники експериментують, жителі захоплюються, а військові забороняють

, Галина Богомаз-Кулик

5346Юрій Левченко – 22-­річний кіровоградець, студент Льотної академії обожнює дивитися на землю з висоти пташиного польоту. Він «літає» за допомогою квадрокоптера – невеликого пристрою з чотирма гвинтами. Управляє ним хлопець дистанційно. У світі за допомогою таких апаратів роблять захоплюючі зйомки з висоти, доставляють піцу, знищують шкідників на полях і ще багато того, до чого тільки додумуються креативні власники. Юрій розповів «КП» про те, як квадрокоптери використовують у Кіровограді, де їх можуть незаконно відібрати та під час яких експериментів безпілотник може позбавити пальців на руках.

Хлопець виріс у будинку, що знаходиться поряд із Льотною академією, проте, за його словами, керувати літаком не мріяв навіть у дитинстві. Говорить, йому завжди подобалося щось майструвати, а бути пілотом, на його думку, означало б просто керувати технікою. Квадрокоптера ж придбали нещодавно батьки.

– Мої батьки вісім років тому взяли в оренду занедбаний ставок неподалік міста. Після того, як вони облаштували його, з’явилося чимало бажаючих займатися там браконьєрством та за старою звичкою викидати цілі кучугури сміття, – розповідає співрозмовник «КП». – Так і виникло бажання придбати квадрокоптера, аби можна було охороняти ставок від таких «добродіїв», патрулюючи з повітря територію над ним.

За словами Юрія, навчитися керувати квадрокоптером не так уже й легко, як говорять у рекламі. Хлопець каже, на це в нього пішло близько двох тижнів. І хоча сам пристрій невеликий, шумить він потужно.

– Якщо летить на висоті 50 метрів, то чути дуже сильний шум, на вдвічі більшій висоті вже не так чутно. Квадрокоптер може злетіти на 300 метрів і пролетіти понад сім кілометрів. Максимальна його швидкість 60 кілометрів за годину. У нього вбудована камера, яка може як знімати відео, так і робити фотографії. Всі зображення передаються на під'єднаний до пульта управління смартфон, – пояснює кіровоградець.

За словами Юрія, безпілотника вартістю в тисячу доларів важко загубити під час польоту. Якщо ж втрачається сигнал, то квадрокоптер сам повертається «додому». Те ж саме стосується і батареї пристрою, якої вистачає на 25 хвилин. Якщо вона починає розряджатися, апарат, розрахувавши свої можливості, повертатиметься до свого «пілота» на землі. Також у цієї моделі дрона є система автопосадки, яка захищає його від падінь, а руки власника – від порізів гвинтами.

5348– Дехто з хлопців любить здійснювати посадку коптера так, начебто метелика садять на руку. Так робити категорично не можна, адже чотири гвинти можуть запросто порізати руки і навіть відрізати пальці. Є режим автопосадки – краще його використовувати, – застерігає власник дрона.

 

Спочатку придбаний літаючий апарат Левченки планували використовувати лише з метою охорони водойми, та майже відразу Юрій захопився відеозйомкою. 

 

– Мені подобається знімати відео над тими місцями, де літаю. Найкраще – за містом, де багато простору: там хороший сигнал і можна розігнатися до семи кілометрів. У місті ж сигнал швидко втрачається­ і пролетіти більше кілометра не вийде, – розповідає хлопець.

Та найбільше співрозмовнику «КП» подобається «літати» Великою Перспективною й Дворцовою. Щоправда це не завжди йому вдається як через технічні, так і через людські фактори. За його словами, по Дворцовій проблемно літати, бо там скрізь дуже багато електричних дротів, тому доводиться підніматися відразу щонайменше на 50 метрів. На заваді зйомок центральної частини міста й військові.

– У нас військові ставляться до квадрокоптерів з надмірною обережністю. Коли я хотів відзняти театр імені Кропивницького, то відразу з військової частини вибігли патрульні й сказали, що тут літати і знімати заборонено. Хоча мій апарат літав далі ніж 50 метрів від військової частини. Та причини заборони ці хлопці у формах не пояснюють, тільки попереджають, що коли не зупиню пристрій, то відберуть його. Ще вони категорично «радять» не знімати філармонію, бо вона також знаходиться поряд із частиною. Не можна літати і біля СБУ. Виходить, центральну й найцікавішу частину міста знімати не можна, – констатує кіровоградець.

Поліцейські ж, на відміну від категоричних військових, не те, що не забороняють літати, а навпаки – звернулися до Юрія за допомогою. Вони запросили хлопця відзняти з повітря посвяту патрульної поліції. Тоді цей відеорепортаж з’явився у сюжеті новин на одному з центральних каналів.

Кіровоградцю також замовляють відеозйомки спортивних подій, різноманітних свят, іноді він просто знімає людей, які хочуть отримати на пам'ять відео з висоти з собою та рідними. А зовсім нещодавно Юрія запрошували знімати футбольну гру команди «Зірка». Однак, у результаті переговорів так і не вдалося отримати дозвіл на «польот».

– Вони, мабуть, побоялися, що коли б квадрокоптер почав літати над полем і шуміти, то матч могли б зупинити. Також переживали аби він не впав на когось із футболістів чи глядачів… Та я думаю, що років через п’ять ми за допомогою таких дронів зніматимемо все без такого-­от остраху, – вірить співрозмовник «КП».

У планах юнака за допомогою квадрокоптера облетіти все місто. Але часто на заваді стає то погода, то брак фінансів. Адже на технічне обслуговування пристрою також потрібні кошти. Втім, за словами Юрія, бажаючих побачити все місто он­-лайн багато, а тих, хто хоче проспонсорувати цю справу, немає. У той же час перехожі кіровоградці, які вперше бачать такий безпілотник невисоко в небі, зупиняються та з захопленням спостерігають за ним.

– Дядю, а де ви купили таку штуку? – з широко відкритими очима запитує хлопчик років дев'яти і, ледь дослухавши відповідь, додає: – А скільки вона коштує, бо я теж собі таку хочу?!!

Проте деякі користувачі інтернету вважають, що безпілотники не варто масово продавати, оскільки не у всіх людей вистачає розуму з ними обережно поводитися. Адже квадрокоптер може залетіти в дроти, або ж упасти на когось… А коли двокілограмова м’ясорубка звалиться комусь на голову, погодьтеся, це таки небезпечно. Хоча сам Юрій із такими фобіями не погоджується.

5349



 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

– Не думаю, що це аж так небезпечно. Якщо стояти під електричними дротами, то він просто не підніметься в повітря, бо там влаштовані електромагнітні датчики, що блокують сигнал. А якщо хтось буде необережно ним керувати, то швидко розіб’є свій апарат та й усе. А бажаючих розтрощити квадрокоптера, придбавши його за чималеньку суму, думаю, небагато, – розмірковує він.

У Росії з кінця березня цього року почав діяти закон, який веде за собою обов’язкову реєстрацію безпілотників і тим самим позбавляє спокійного життя всіх власників дронів. Страшенна бюрократія та попередження ледь не про кожен свій виліт не дуже радує жителів цієї країни. У нашому ж законодавстві поки нічого такого не придумали. І, надіється студент Льотної Академії, ще не скоро придумають.

– Зараз, наскільки мені відомо, у Кіровограді є всього п’ять квадрокоптерів. Зважаючи на економічний стан українців, думаю, не скоро в країні їх стане дуже багато. Тому, вважаю, немає сенсу запроваджувати якісь обмеження, – говорить Юрій.

Про незвичні використання таких безпілотників у Кіровограді студент Льотної академії не чув. Хоча, за його словами, у Києві «Нова пошта» давно використовує їх для доставки посилок. А от в Америці їх також треба реєструвати, через те, що там одні власники таких літаючих апаратів використовували їх для перевезення наркотиків, інші попались на гарячому в закритих заборонених зонах (в першу чергу військових), а деякі коптери просто використовують для доставки піци. А ще – дрони використовують для обробки полів.

– Є такі спеціальні жучки, які знищують шкідників на агрокультурах. Так­от, їх засипають у великі моделі квадрокоптерів і ті рівномірно розкидають їх по полю. Інші апарати пристосовані для різноманітних рідин, якими обробляють зернові. Для України це дорого, а за кордоном все рідше використовують людську працю і все частіше застосовують новітню техніку, – констатує хлопець.

Чимало інтернет­-користувачів вважають, що зараз квадрокоптери – це лише іграшки для небідних дорослих, але зовсім скоро це стане гігантською індустрією і ледь не в кожного буде такий пристрій, прогнозує співрозмовник «КП». Він вважає, з кожним роком ціна на такі безпілотними знижуватиметься і це дозволить більшій кількості людей їх придбати.

– Куплений мною квадрокоптер коштував на той час близько тисячі доларів. Місяць тому фірма «Xiaomi» випустила точний його аналог за 400! А любительські вже зараз можна купити за 100 доларів і дешевше, тільки-­от літають вони невисоко і недалеко. Тож, гадаю, ця техніка з кожним роком ставатиме все доступнішою, – розмірковує Юрій і радіє, що має змогу спостерігати за недосяжним оку інших. – Все побачене можна зафіксувати напам'ять у фотографіях та відео. Це круто! Але все ж краще самому подорожувати і бачити ці простори не з екрану смартфона, прикріпленого до пульту безпілотника, а наживо.


фото: Олена Карпенко

e-max.it: your social media marketing partner