У Канатовому одна сім’я тримає всіх жителів у страху

У багатоквартирному будинку, що знаходиться на території залізничної станції Канатове, живе лише одна родина. Жителі станції розповідають, що саме вона тримає їх усіх у страху, адже вважають розплідником палички Коха. Оксана Єфімова – чи не єдина, хто взявся публічно бити на сполох.

Жінка працює директором Високобайрацького навчально­виховного комплексу. Розповідає, будинок, у якому живуть рознощики туберкульозу, розрахований на шість квартир. Однак усі вони порожні, бо власники квадратних метрів не хочуть ризикувати власним здоров’ям, тож і не селяться там. Серед таких – і Єфімови.

– У нас у тому будинку квартира. Її отримав мій чоловік, бо працював на залізниці. Якийсь час наша родина там жила, але потім почали зводити будинок і переїхали вже туди. Квартиру тримали для дітей, доки підростуть. І от як їм тепер там бути? Ті, хто там живе, розтрощили і нашу квартиру, і сусідські, – скаржиться «КП» Оксана Єфімова.

– Там уже троє людей померло від туберкульозу. Зараз там живуть двоє дорослих жінок: мама і невістка. Мама була слаба на ноги, то, мабуть, лежача… Туди навіть ніхто не ходить до них, бояться. Її син, коли помирав від туберкульозу, то кричав на все Канатове. Дружина сина зараз живе то з одним, то з іншим… Вони там п’ють, б’ються, викликають міліцію... У нас у Канатовому один магазин. То продавчиня купила пов’язки і коли вони приходять, просить їх вдягати і нічого не торкатися. Але в електричку ж ми всі разом сідаємо, коли їдемо. Там же ніхто не миє. Вона за ту саму ручку береться, у тому ж тамбурі, кашлянула чи чхнула, узагалі страшно… Ця родина тут живе більше десяти років, – ділиться співрозмовниця «КП».

Жінка стверджує, що через сухоти, дітей із цієї сім’ї направили на лікування до Староосотського протитуберкульозного санаторію, де вони і навчалися упродовж трьох років. Однак, коли постало питання про повернення здорових дітей додому, Єфімова домоглася,­ щоб їх не селили у тому страшному місці.

– Діток обстежили, вони були здорові. Додому їм не можна було повертатися – умов там ніяких. Зрештою, разом із владою ми вирішили це питання. Усіх трьох забрала до себе вчителька з іншого села, – розповідає співрозмовниця «КП» і додає, що рідна мама тим часом обіцяла лікуватися, проте з того нічого не вий­шло – трохи протрималася і знову загуляла.

У Високобайрацькій сільській раді, до якої адміністративно належить станція Канатове, дивуються, чому про це почали говорити саме зараз.

– Я не знаю, чому про це ніхто не говорив до цього, але всі про це знають. У матері дітей немає, вона стоїть на обліку. Лікувалася­ у тубдиспансері. Живе там ще одна жінка – вона здорова, пройшла комісію. Я не знаю, чому такий ажіотаж? Сім’я там складається з двох осіб – мати і невістка. Я забирав її дітей з Осоти. Там мені лікар розповідав, що вона лікувалася, але втекла. Зав­фапом сказала, що вона знову пролікувалася,­ – зазначив «КП» Високобайрацький сільський голова Дмитро Личов.

Секретар сільської ради Тетяна Гавриленко додає, що з двох людей, які мешкають у тому будинку, – туберкульоз лише в однієї і вона стоїть на обліку. А щодо умов проживання, то вплинути на це сільська рада не може.

– Це триває дуже давно. Коли там померла перша людина, санстанція провела обробку. Всі служби знають, лікарі... Ці люди стоять на обліку. Просто там гуртожиток, люди звикли жити в таких умовах. Головне – ми звідти забрали дітей, – зазначила Гавриленко. – Гуртожиток знаходиться віддалено, у лісосмузі. Ніхто туди, крім оцих мешканців, не ходить. Вони коли йдуть кудись, то пов’язку вдягають. Якщо приходять у сільраду, то як ми не приймемо людину? Права не маємо! У нас повен Кіровоград туберкульозників і що?!

Чи можна примусити людину, хвору на сухоти, пройти лікування, «КП» запитала у правознавця Романа Попова. Він каже, такі питання у судах розглядаються не часто, але механізм існує.

– У законі сказано, що медична допомога хворим на туберкульоз надається­ амбулаторно або в умовах стаціонару. Але за обов’язкової умови, що пацієнт дав на лікування письмову згоду. У разі відмови хворого на заразну форму туберкульозу від госпіталізації, його лікування може проводитися амбулаторно за можливості ізоляції в домашніх умовах, – пояснює Попов і уточнює, що у випадку, коли хворий на заразну форму сухот, у тому числі під час амбулаторного чи стаціонарного лікування, порушує протиепідемічний режим, за рішенням суду його таки можуть примусово госпіталізувати.