Кіровоградка виграла автомобіль у польському торговельному центрі

Кілька тижнів тому кіровоградка Даша Повєрєна, яка навчається в університеті у польському місті Замостя, купила кілька речей у торговельному центрі. На виході з маркету дівчині запропонували взяти участь у розіграші призів. Коли Даша погодилася і заповнила анкету, навіть уявити не могла, що незабаром стане власницею новенького червоного авто!

 

– Того дня я просто вирішила придивитися собі щось із речей у торговельному центрі, так би мовити, трохи оновити гардероб. Коли дещо придбала і вже збиралася­ виходити з магазину, побачила, що проходить акція. Мені запропонували пред’явити чек на покупку – він мав бути не менше, ніж на 100 злотих, дали анкету учасника. Я її заповнила ні на що не сподіваючись, бо ніколи в це не вірила, і пішла, – розповідає «КП» Даша.

За кілька тижнів дів­чина прийшла в торговельний центр на розіграш – просто так, разом із друзями.

– Чую: Повєрєна. Вухам своїм не могла повірити! Пару секунд шоку – і я вже намагаюся пробитися до сцени. Далі – ейфорія: мені повідомили, що я виграла машину! – ділиться емоціями Даша.

Усвідомити те, що вона тепер власниця новенького авто, яке коштує 250­300 тисяч гривень, дівчина змогла ще не скоро. Каже, ніколи не брала участі у лотереї.

– Не знаю, чому удача посміхнулася саме мені. Це, скоріше, просто щасливий випадок або ж доля, моєї заслуги в цьому точно немає, – посміхається Даша.

Каже, хоч і вміє керувати авто, та прав поки що не має. Але незабаром обов’язково здасть іспит – головний привід уже є.

– Автомобіль знаходиться­ у Польщі, перевозити його в Україну дуже дорого. Буквально за тиждень я оформила машину на себе. Вона поки стоїть у салоні. Щойно отримаю права, відразу заберу її, – ділиться планами Даша.

Зізнається, коли повідомила телефоном новину своїм рідним, ті не повірили і думали, що це розіграш.

– Для мене це був шок, я не вірив. Усе­таки ставав на ноги ще у радянські часи, у мене були друзі, які начебто щось і вигравали, але призи потім не могли отримати. Я був дуже здивований, що поляки віддали доньці машину без усіляких умов, не дивлячись на те, що вона навіть не громадянка Польщі. Адже конкурс проводився серед поляків, участь брало кілька тисяч людей. Тому Даші дійсно пощастило, – радіє батько дівчини Едуард Повєрєний і згадує, що керувати автівкою доньку вчив, коли їй було всього вісім.

– Перші спроби були десь у вісім років. У машині вона сідала мені на коліна  і казала: «Тато, дай порулити!» Їй це подобалося ще з дитинства. У 16 вона вже сідала за кермо сама, – пригадує Едуард. – Так вийшло, що Даша поїхала навчатися до Польщі і не встигла отримати права. Але як тільки отримає, їздити вже є на чому.