Дівчинка з Кіровограда написала листа королеві Великобританії. Її Величність люб’язно відповіла

Дванадцятирічна кіровоградка Дар’я Семенюк написала листа королеві Великобританії Єлизаветі ІІ і вже за кілька тижнів отримала відповідь. Щаслива дівчинка каже: немає нічого неможливого.

–Я захоплююся всім англійським, особливо королівською сім’єю, Шерлоком Холмсом і групою «Бітлз». Я гарно знаю англійську, тож вирішила написати листа королеві. Я розповіла їй про себе. Сплела у подарунок браслет у національних кольорах. Додала до листа фото з собачкою Коко, а ще намалювала собачку її улюбленої породи коргі, – розповідає дівчинка.

Відправити листа королеві у сім’ї доручили старшій сестрі Дарини – Маші.

– Ви б бачили, яка реакція була на пошті. Кілька разів у Маші запитували, чи правильно вона зазначає адресу, – додає мама дівчат Тетяна. – Дашу ми намагалися налаштовувати на те, що відповідь може і не прийти, адже королева дуже зайнята. Та вона сподівалася.

І віра Даші зламала всі сумніви й стереотипи дорослих. За три тижні листоноша принесла дівчинці листа з-за кордону від її велично­сті королеви.

– Я отримала відповідь. Дуже зраділа. Королева Єлизавета доручила написати відповідь одній із своїх фрейлін. У листі вона щиро дякувала мені за інформацію, яку я надіслала, за фотографію з моєю собачкою, розчулилася моїм малюнком. Було трохи інформації про її сім’ю, домашніх улюбленців. Королева дуже любить тварин – у неї 14 собак, коні, – захоплено ділиться дівчинка.

Дарина зізнається, що подібних листів до таких все­світньовідомих людей раніше не писала…

– Немає нічого неможливого. Треба вірити і все здійсниться, – щасливо констатує вона.

Про таких, як Даша, говорять, особливі дітки. У дівчинки з народження ДЦП.

Мама малої розповідає, що пологи були проблемними і донька народилася передчасно. Медики не давали їй шансу на життя, та віра і старання батьків зробили неможливе.

– Нам сказали взагалі, що вона не житиме. Та пройшло з її народження два тижні, три тижні, місяць... Потім нас виписали з лікарні. Ми не знали, що з її здоров’ям проблеми. Коли дівчинці виповнився рік поставили діагноз – дитячий церебральний параліч. Ми їздили до різних лікарів, робили повне медичне обстеження, – говорить Тетяна і додає, що родині порадили лікування за спеціальною німецькою методикою, за яку вони схопилися, як за соломинку.

– Ми потрапили на войтотерапію. На той час вона в Україні практикувалася лише другий рік, – пояснює мама дівчинки.

Тетяна каже, що півтора року тричі на день дитині робили спеціальні процедури. Ось так, усе в комплексі з часом дало позитивні результати.

– Бог довірив нам особливу дитину. Більше ніж ми – рідні батьки – цій дитині ніхто не дасть. Це для нас стало місією. Хоча було тяжко. У вісім місяців вона вперше повернулася на бік. Це був перший результат. Я настільки в це вірила, молилася Богу. Мені сни снилися, що донька до семи років буде ходити, – розповідає Тетяна.

І нарешті в родині сталося ще одне диво – за день до семиліття Даша таки почала самостійно ходити.

– За день до дня народження, вона самостійно пройшла до стінки. У мене була німа пауза. Я усвідомила, що сталося. Завтра їй сім років, а сьогодні вона пішла. Я зрозуміла, що немає для Бога нічого неможливого, якщо є віра. Є люди, які не вірять у себе, але повинна бути надія, – з життєвого досвіду говорить Тетяна.

Сьогодні Даші дванадцять. Щодня вона самостійно робить зарядку, виконує спеціальні вправи, восени планують її записати на заняття у тренажерний зал.

– Я вірю, що до п’ятнадцяти років вона повноцінно ходитиме, – сподівається Тетяна. – Для мене важливо, що особлива дитина вірить у щось хороше, а ця віра творить чудеса. Є багато людей, які чогось хочуть і не роблять в житті, бо бояться наслідків, а Божі закони непередбачувані. Якщо у тебе є в середині те, що цікаве людям – вони завжди будуть поруч. А якщо немає – треба працювати над собою, вдосконалюватися. Хочеш змінити світ, зміни себе!

Даша відчуває себе абсолютно повноцінною обдарованою дитиною. Дівчинка навчається на індивідуальній формі навчання, має гарні результати, торік отримала подяку за успіхи у навчанні.

– Я перейшла в сьомий клас. Навчаюсь у школі №26. Улюблені предмети – англійська мова, гуманітарні, література. До речі, на тиждень у мене сім уроків англійської мови. А все, що мені цікаво – я вивчаю самостійно, – говорить юна співрозмовниця «КП».

Дівчинка у вільний час спілкується з друзями, рідними, слухає музику, гуляє, подорожує, пише твори та малює.

– Я захоплююся написанням казок про тварин, дві з них уже публікували у київських журналах. Більшу ча­стину розповідей я пишу у соцмережах, чи в телефоні. Я не можу коли це все «сидить» у моїй голові, тому я хочу цим ділитися, – зізнається Дарина.