Волонтери влаштували герою публікації «КП» весілля
Військовослужбовець Віталій Ковальський мріяв покликати свою кохану Маргариту під вінець. Але якось не складалося: відсутність власного житла, фінансові труднощі, а потім мобілізація. Та будучи на війні, хлопець багато чого переоцінив… і нарешті наважився освідчитися.
Про військовослужбовця з 34 батальйону тероборони Віталія Ковальського «КП» вже розповідала. Мужній і хоробрий хлопець подався боронити країну від ворога, а вдома на нього чекала цивільна дружина з двома дітками.
– Вирішив і пішов, адже треба було захищати, – тоді коротко пояснював свій учинок «КП» хлопець.
На неоголошеній війні 28-річний Віталій потрапив під мінометний дощ, отримав поранення в ногу. Аби врятувати кінцівку, лікарям довелося зробити кілька складних операцій. Після цього – був важкий період реабілітації.
– Ось реабілітація закінчиться, я стану нормально на ноги і піду далі воювати. Дай Бог, це все швидше закінчиться. Я молюся за це! – казав «КП» хлопець.
Тож щойно бійцеві покращало, він знову пішов на схід. Ночі під кулями, мрії в повітрі і серйозне рішення на все подальше життя.
– Я тимчасово повернувся додому, до сім’ї. Через кілька днів моя відпустка закінчиться. Тож вирішив одружитися, – говорить Віталій, додаючи, що не планував робити весілля із розмахом.
Про свій намір солдат розповів аджамським волонтерам Тетяні Зайченко та Наталії Небесній. Вони, власне, і взялися за організацію весілля.
– Ми швиденько домовилися про коровай, вишитий рушник, квіти. Навіть за добу знайшли весільну сукню для нареченої, – діляться волонтери і щиро радіють, що все ж таки їм вдалося влаштувати справжнє свято. Допомогли у цьому і районна влада, і жителі села, і фермери.
– Ми з Ритою сім років разом. У нас двоє гарних діточок. Тепер ми узаконили наші стосунки, – каже щасливий хлопець.
– Мені важко було, коли я знала, що мій чоловік на війні. Дуже хвилювалася за нього. Бувало, він мені телефонує, а я його голос чую уривками… – згадує Рита. – Ми з дітьми чекали на Віталія і далі будемо чекати. Нехай вже настане мир, а в домівках буде спокійне життя.
Про військовослужбовця з 34 батальйону тероборони Віталія Ковальського «КП» вже розповідала. Мужній і хоробрий хлопець подався боронити країну від ворога, а вдома на нього чекала цивільна дружина з двома дітками.
– Вирішив і пішов, адже треба було захищати, – тоді коротко пояснював свій учинок «КП» хлопець.
На неоголошеній війні 28-річний Віталій потрапив під мінометний дощ, отримав поранення в ногу. Аби врятувати кінцівку, лікарям довелося зробити кілька складних операцій. Після цього – був важкий період реабілітації.
– Ось реабілітація закінчиться, я стану нормально на ноги і піду далі воювати. Дай Бог, це все швидше закінчиться. Я молюся за це! – казав «КП» хлопець.
Тож щойно бійцеві покращало, він знову пішов на схід. Ночі під кулями, мрії в повітрі і серйозне рішення на все подальше життя.
– Я тимчасово повернувся додому, до сім’ї. Через кілька днів моя відпустка закінчиться. Тож вирішив одружитися, – говорить Віталій, додаючи, що не планував робити весілля із розмахом.
Про свій намір солдат розповів аджамським волонтерам Тетяні Зайченко та Наталії Небесній. Вони, власне, і взялися за організацію весілля.
– Ми швиденько домовилися про коровай, вишитий рушник, квіти. Навіть за добу знайшли весільну сукню для нареченої, – діляться волонтери і щиро радіють, що все ж таки їм вдалося влаштувати справжнє свято. Допомогли у цьому і районна влада, і жителі села, і фермери.
– Ми з Ритою сім років разом. У нас двоє гарних діточок. Тепер ми узаконили наші стосунки, – каже щасливий хлопець.
– Мені важко було, коли я знала, що мій чоловік на війні. Дуже хвилювалася за нього. Бувало, він мені телефонує, а я його голос чую уривками… – згадує Рита. – Ми з дітьми чекали на Віталія і далі будемо чекати. Нехай вже настане мир, а в домівках буде спокійне життя.