Власники ферми «Золота коза»: Ми відродили господарство після пожежі тільки завдяки колосальній підтримці людей

Майже півтора року тому на відомому на всю Україну підприємстві «Золота коза», яке знаходиться у нас, на Кіровоградщині у Новоархангельському районі, сталася жахлива пожежа. Тоді «КП» про це писала. Вночі на фермі загинуло більше трьох сотень кіз. Врятувати не вдалося жодної тварини. Згоріли також цех і двоповерховий житловий будинок господарів. Тетяна та Сергій Орловські втратили все, що у них було, і зареклися більше займатися козівництвом. Але, завдяки підтримці навіть незнайомих людей з усієї України і не лише Орловські відродили господарство з попелу.

Тоді офіційною версією рятувальників щодо причини пожежі стало коротке замикання. Господарі та й інші фермери схилялися до думки, що то був підпал. Однак Орловські вирішили не вдаватися у розбірки. У відчаї казали: все одно те, що втратили, не повернути.

– Ми втратили все – тварин, яких дуже любили, і про яких піклувалися роками, ферму, цех, будинок, гроші, документи... Абсолютно все. У нас не залишилося нічого, жодних коштів для існування. Найбільша втрата – це наші кози. Це не корови, не свині, не кури, розумієте? Це кози, вони дуже інтелектуальні, розумні. Я не спала ночами, ходила загонами. Я пам’ятаю, де стояла кожна тварина, я знала кожну… Для мене і чоловіка це було дуже важко пережити, – зізнається Тетяна.

Відразу після пожежі Орловські переїхали під Київ до дітей та онуків. Зізнаються, після того жахливого випадку вирішили, що більше не займатимуться козівництвом. Однак підтримка людей і любов до улюбленої справи дали натхнення знову взятися за господарство.

– Після пожежі ми сказали, що більше ніколи не будемо займатися козами. Це заняття клопітке, затратне. Ми вложили в цю ферму все, що в нас було, і втратили… Але люди, коли дізналися про те, що у нас сталося, відгукнулися. Навіть незнайомі. Перераховували хто скільки міг – хто 50, хто 100 гривень, хто більше. Підтримка була колосальна. Причому допомагали ті, кого ми навіть не знали, і з Росії в тому числі, оскільки наше господарство відоме не тільки в Україні, – розповідає Сергій.

Перші зібрані гроші новоархангельські фермери витратили на те, щоб поховати загиблих тварин. А потім потроху почали прибирати попелище і готуватися до того, аби відродити ще вчора процвітаюче господарство.

– Нам дзвонили колеги не тільки з усієї України, а з Росії, Молдови й інших країн. Вони хотіли підтримати і допомогти. Люди сказали, що готові безплатно повернути нам кіз, яких купили раніше, що готові допомогти молодняком від тварин нашої крові. Ми були шоковані, бо нічого не просили. Козоводи казали нам, щоб ми обов’язково відроджували господарство, і що вони готові нам допомагати. Напевно, ми почали відродження ферми саме через таку підтримку людей. Люди в нас вірили, казали, давайте, ви зможете, – з вдячністю говорить Тетяна.

– Ми сіли в машину, об’їхали Україну, аби зібрати тварин, – продовжує розповідь Сергій. – Десь ми навіть викупляли цілі стада, бо люди спробували і в них не вийшло цим займатися. Ми купили молодняк. Почали будувати шалаші. Трохи грошей нам дав наш замовник, якому ми постачаємо продукцію.

Зараз на «Золотій козі» нараховується майже 250 голів. Це фактично на сотню менше, ніж було. Але на цьому фермери не зупиняються. І хоча весь прибуток сьогодні йде на погашення боргів, Орловські своїми силами намагаються відбудувати згорілі ферму, цех і будинок.

– Ми зараз намагаємося відбудуватися, напозичали грошей. Прибуток витрачаємо на погашення боргів. Те, що було, звичайно, відродити дуже важко. Але можна сказати, що на сьогодні відновлено 80% від того, що втрачено, – говорить Сергій.

– Ми розширюємо породи, зараз у нас уже чотири. Постачаємо продукцію у Київ. Розробили рецептури, видів зо двадцять: це молоко, кефір, сири, йогурт, бринза, десерти торгової марки «Золота коза», – продовжує фермер.

У Кіровоградській області, на жаль, продукції Орловських немає. Фермери кажуть, були спроби зайти на ринок обласного центру, але в результаті нічого не вийшло.

– Можливо, Кіровоград не готовий. Виробництво затратне. Треба годувати тварин, зарплати людям платити офіційні, тож ціни відповідні. А покупці розмірковують: навіщо купувати в нас півлітрову пляшку молока за 20 гривень, якщо у бабусі літр можна купити за 10… Тому з Кіровоградом поки що не склалося. Працюємо з Києвом, – пояснюють фермери.

Проте, кажуть, у перспективі все може бути. Адже їхня мета – стати господарством №1 в Україні.

– Ми почали з чистого аркуша, все по-новому. Ми йдемо далі і продовжуємо працювати. Люди в нас вірять, а тому і все у нас обов’язково вийде, – з оптимізмом говорить Тетяна.