У Кіровоградському районі живе жінка-магніт
Галина Феліпова – 56-річна жителька Олексіївки Кіровоградського району, медична сестра, спеціаліст відділу кадрів, голова ветеранської організації і до того ж, – жінка-магніт. Вона притягує металеві предмети – ложки, виделки, ножі... Її особистий рекорд – праска. Своїм можливостям жінка дивується і пояснення їм не знаходить. Утім, каже, хотіла б розвивати свої здібності.–Якось у років 25 жартома причепила до себе ложки, – пригадує Галина. – На мій подив – вони трималися. Посміялися і забули. А оце нещодавно дивилася передачу по телевізору про надзвичайні здібності і згадала, що також їх маю. Вирішила продемонструвати їх родині. Домашні були трохи здивовані. Але так само, як і колеги, ставляться до цього з гумором. Коли предмет «прилипає» до мене, нічого в цей момент не відчуваю. Наче він стає частиною мене.
Галина за освітою медична сестра, цікавиться традиційними методами лікування. Проте як їй вдається знімати біль своїм знайомим, просто потримавши біля болючого місця руку, – навіть не уявляє.
– Якось я лежала в обласній лікарні і зі мною лежала одна жіночка. Вона каже: «Давайте я перевірю ваші руки». Подивилася, потримала і говорить: «У вас на лівій долоні дуже багато біотоків, ви навіть не уявляєте скільки». Дійсно, коли хтось хворий приходить, я прикладаю руку до того місця, у центрі долоні виникають поколювання. Потім у людей біль минає. Але я більше ніде не застосовую це, бо не знаю, як цим правильно керувати, – зізнається співрозмовниця «КП».
Галина не здогадується, звідки у неї такі здібності, але припускає – якась енергія, можливо, передалася від бабусі, яка лікувала народними методами людей.
– Може воно якось пов’язано з нашим родом. Ще моя прабабуся приймала і лікувала дітей. Так само і бабуся – збирала трави, купала дітей до сходу сонця... Бабуся ніколи грошей не брала. Пам’ятаю, до нас додому приїжджало багато людей, навіть лікарі привозили хворих діток. Я весь час з неї сміялася, бо була комуністкою. Але тепер шкодую, що хоч трошки досвіду не перейняла, – ділиться жінка.
Галина вперше спробувала знімати біль рукою на жінці, яка приходила до неї робити уколи.
– Дуже люблю медицину, але так склалося, що в лікарні не працюю. До мене часто приходять люди, щоб я їм крапельниці поставила чи уколи зробила. Я їм не відмовляю, бо завжди вкладаю свою душу в людей. От якось прийшла до мене жінка. Перед цим вона лежала в лікарні. Їй робили уколи і у неї прямо абсцес починався. Дні три вона до мене походила, після уколів я трохи тримала руку на тому місці, а потім у неї все розійшлося, – каже вона і додає, що тоді цьому великого значення не надала, але і надалі перевіряла свої здібності.
– Останнім часом помічаю таке: коли приходить до мене людина з гіпертонією, то через деякий час і в мене тиск піднімається, – продовжує жінка. – Або коли з радикулітом – потім у мене в спині стріляє. Таке враження, наче на себе це все беру. А «скидати» це не вмію. Особисто собі допомагаю тільки коли шлунок болить. Руку прикладу і трохи легше стає. Було таке, що в Солотвино в шахті у жінки був приступ астми. Я рукою їй зняла. Також страждаю на астму, але собі допомогти не можу.
Окрім магнітних можливостей і цілющих дотиків, Галина постійно бачить віщі сни.
– Ото як присниться маленький хлопчик, так через деякий час і починаються клопоти, – каже вона. – Якщо уві сні кусає собака – обов’язково хтось захворіє. Тому як щось присниться – тоді точно знаю, що потім трапиться. Сни підказують, що буде в майбутньому. Шкода, хороше зазвичай не передбачається.
Зізнається Галина і в тому, що почала боятися блискавки та електрики, чого раніше ніколи не було.
– Навіть не знаю чому так, – сміється жінка. – Моє тіло дуже електризується. Дуже часто сипляться і тріщать іскри з одягу. Може це організм так просякнутий цією енергією, що вона таким чином виходить. Було в тролейбусі таке, що било током. Потім боялася туди заходити. Мабуть, це наелектризований організм так реагує.
Галина каже, з радістю б хотіла розвинути свої здібності, але не знає, як це правильно зробити.
– Було б цікаво з кимось досвідченим поспілкуватися і дізнатися, чи дійсно в мене є надзвичайні здібності, – зауважує вона. – Може цьому десь і можна навчитися, щоб потім приносити людям користь.
