Військовослужбовець ТЦК: Не всі можуть воювати на передовій, але можна приносити користь у тилу

Іван родом із Мелітополя Запорізької області. До 2022 року працював у Великій Британії, але з початком повномасштабного вторгнення Росії повернувся в Україну.

– Пам’ятаю перші дні: черги до військкоматів були шалені. Я, звісно, хотів потрапити до своїх – у Запорізьке ТРО, але мене направили до 66-ї механізованої бригади. Після підготовки ми вирушили на Донецький напрямок, – розповідає 31-річний воїн.

Іван брав участь у боях під Мар’їнкою, Красногорівкою, звільняв Лиман, а згодом перейшов на Харківський напрямок, де під Першотравневим отримав поранення. Після звільнення селища його група мала зайняти колишні позиції ворога, але дорогою потрапила під обстріл ворожих мінометів та РСЗВ «Ураган». Були втрати, численні поранення як у бійців, так і у місцевих жителів. Уламок, що влучив в Івана, перебив стегнову артерію, спричинивши велику втрату крові.

– Завдячую побратимам, які швидко надали необхідну домедичну допомогу та організували евакуацію, а також лікарям Харківського шпиталю, які буквально поставили мене на ноги, – ділиться Іван.

За рішенням ВЛК він отримав інвалідність 3-ї групи, що не дозволяє йому продовжувати службу на бойових посадах. Бійця разом із побратимами перевели до Кіровоградського обласного ТЦК та СП. Вони вперше у Кропивницькому, але без думок про звільнення зі служби, продовжують служити.

– Моя мотивація – це сім’я. Заради їхньої безпеки та мирного життя я тут. Вважаю, що кожен чоловік має докладати зусиль для перемоги. Не всі можуть воювати на передовій, але можна приносити користь у тилу, ремонтувати техніку, служити в забезпеченні. Я найбільше боюсь побачити рідний Мелітополь схожим на Бахмут, Авдіївку, міста, де побувала Росія, – каже чоловік.

Іван не шкодує, що обрав такий шлях. Ще у 2014 році, коли вперше побував в АТО, зрозумів, що захист держави – це питання принципу.

Текст і фото: начальниця групи комунікацій Кіровоградського ОТЦК та СП капітан Поліна Кравченко