«Кіровоградську правду» увічнили в картині завдяки свинарю із Протопопівки

Броніслав Домашин народився в 1927 році, коли газеті «Кіровоградська правда» ще не було й десяти. Мине не один рік, газета змінить кілька назв, він стане відомим художником, і видання публікуватиме замітки про його творчість. Навесні 1961-го, коли всі святкуватимуть політ Юрія Гагаріна у космос і відзначатимуть сторіччя з дня смерті Тараса Шевченка, Броніслав Домашин створюватиме одну з перших своїх картин за тематикою «Маяки колгоспного села». А за майже шість десятиліть теперішня редакція «Кіровоградської правди» випадково дізнається – на тому полотні художник, малюючи позитивний та життєствердний портрет колгоспника-передовика, «поклав» до кишені того сільського юнака примірник найповажнішої газети регіону. Завдяки архівам, працівникам обласного художнього музею, сім’ї та друзям митця, «КП» змогла з’ясувати історію створення цієї картини.

Хто той юнак, зображений на картині? Чому його портрет відомий кіровоградський живописець і графік епохи соцреалізму Броніслав Домашин (1927-2000) увічнив на полотні? Чому саме газета «Кіровоградська правда» нарочито виглядає з кишені парубка? Розпитати про цікаву картину художника-земляка «КП» вирішила спершу в команди (бо так вони називають свій дружній колектив) обласного художнього музею. Адже саме там зберігається велика кількість творів Домашина, а серед них і картина з «Кіровоградською правдою».

– Ця картина має назву «Свинар Леонтій Лукашевський», – розповідає головний зберігач фондів обласного художнього музею Валентина Ноженко. – Інформації про неї не так вже й багато. Портрет створений у 1961 році на замовлення обласного товариства художників. Розмір полотна 105/110 сантиметрів. Олія. Відомо також, що картину передали до фондів обласного краєзнавчого музею у 1961 році. А пізніше, у 1993 році, коли ми відокремилися, створивши обласний художній музей, ця робота опинилася у нас.

Валентина Ноженко ділиться, у музеї навіть зберігся старенький номер «Кіровоградської правди» за 5 березня 1961 року (ймовірно подарований сім’єю художника), де була замітка про те, що Броніслав Домашин працює над створенням портрету знатного свинаря Леонтія Лукашевського. Поряд із текстом – фотографія митця за роботою.

«Кіровоградські художники активно готуються до Всесоюзної художньої виставки, присвяченої ХХІІ з’їздові КПРС. Плідно працює над новими творами член обласного товариства художників Броніслав Олександрович Домашин – колишній випуск­ник Одеського художнього училища. На обласній виставці було представлено 30 його кращих етюдів і картин. Броніслав Олександрович нині закінчує писати картину «Знатний свинар Леонтій Лукашевський». Художник готується провести весну й літо в колгоспах Кіровоградщини, де працюватиме над створенням нових картин за тематикою «Маяки колгоспного села», – писалося у тогочасній газеті.

Донька талановитого кіровоградського художника Людмила Богданович й досі пам’ятає, як створювалася картина. На той час, згадує вона, була типова практика, коли зображували колгоспників за особливі нагороди, таким чином увічнюючи їхні «подвиги» на полотні. Колгосп, який хотів замовити таку роботу, спершу мав запитати дозволу в районного комітету партії, а вже потім звертатися до самого художника.

– Я пам’ятаю цю картину. Тато тоді ще був зовсім молодим і ми жили на Новомиколаївці. Цей портрет – одна з перших його серйозних творчих робіт після навчання в Одесі, – пригадує жінка. – Її замовив один із колгоспів Кіровоградщини. Татові привезли тоді фотографії того юнака (в таких роботах однозначно мала бути портретна схожість) і він близько місяця захоплено писав. Працював не в майстерні, а на нашому подвір’ї, оскільки йому дуже важливо було передати чисті кольори, чітко зобразити кожну навіть найдрібнішу деталь, створити позитивний образ. Мабуть, як і більшість митців, тато був дуже самокритичним. Та коли нарешті дописав картину, з радістю заявив нам: «Нарешті і мені подобається! Не хочу нічого змінювати!», – захоплено розповідає донька Броніслава Домашина і додає, батько дуже хвилювався, адже попереду на нього чекала зустріч із головою колгоспу і, можливо, з представником райкому партії. Таким замовникам, які нерідко були далекі від мистецтва, могло щось не сподобатися і Домашин мусив би «виправляти помилки» на полотні. Але, на щастя, усіх робота вдовольнила і молодому художнику не довелося нічого змінювати.

Про трудові заслуги молодого колгоспника, зображеного на картині батька, Людмила Богданович нічого не пам’ятає (їй на момент створення картини було лише десять). І чому саме «Кіровоградська правда» «лежала» в кишені піджака того юнака – жінка може тільки здогадуватися. Говорить, газета на той час була єдиною обласною і відповідно популярною (сім’я Домашиних, до речі, теж її читала), тож можливо саме тому батько й зобразив її на полотні. Та, як з’ясувалося пізніше, мотиви в Броніслава Домашина могли бути й інші.

Ще до моменту створення картини «Свинар Леонтій Лукашевський» газета «Кіровоградська правда» неодноразово публікувала матеріали про цього «маяка» колгоспного села.

В архівах видання за 1960-61 роки є чимало матеріалів про передовика: «Будуть і в нас Чижі», «Леонтій Лукашевський закликає: Наслідуємо приклад кримчан, оволодіємо технікою!», «Початок шляху», «Книги про людей трудової слави», «Рівняння – на маяки», «Тут працює послідовник Я.Чижа – Леонтій Лукашевський»… Із цих публікацій стає відомо, що той самий Леонтій Лукашевський – молодий свинар колгоспу імені Леніна села Протопопівка Олександрійського району, який став послідовником відомого на той час свинаря зі Львівщини Ярослава Чижа аби «методом безстанкового великогрупового утримання свиней давати багато дешевого м’яса». Виконавши «соціалістичне зобов’язання», чоловік написав звітного листа першому секретарю ЦК КПРС Микиті Хрущову. У відповідь прийшла тепла телеграма, у якій вождь поздоровив колгоспника-передовика з першим досягненням, а окрилений Лукашевський пообіцяв встановити новий рекорд. І ось так час від часу на сторінках «Кіровоградської правди» з’являлися публікації про все нові й нові успіхи молодого свинаря. Тож цілком може бути, що примірник газети опинився на картині ще й тому, що саме це видання, неодноразово друкуючи матеріали про здобутки свинаря Леонтія Лукашевського, і зробило юнака «знатним» у всьому регіоні.

Друг Броніслава Домашина – відомий мистец­твознавець, заслужений журналіст України, лауреат обласної премії у галузі образотворчого мистецтва імені Осмьоркіна Броніслав Куманський пояснює, аби краще зрозуміти твір мистецтва, треба знати життя, культуру, інтереси того часу, коли він створювався.

– Коли писалася ця картина, з Домашиним я ще не був знайомим… – уточнює Броніслав Куманський. – Пригадуючи ті часи, спробував реконструювати історію написання портрета Лукашевського. Коли він писався, країна готувалася до ХХІІ з’їзду КПРС, за традицією готуючи подарунки. У першу чергу трудові, особливо від колгоспного селянства, адже тоді ще відчувався гострий дефіцит продуктів. На зміну героям перших п’ятирічок – шахтарям, металургам, залізничникам почали висувати трударів полів і ферм – людей, котрі відзначилися чесною працею, на якій робило кар’єру партійне і радянське начальство на місцях. Можу так говорити хоча б на прикладі даного випадку: про тодішнього першого секретаря обкому партії Миколу Мартинова ви легко знайдете сторінку в інтернеті, а людину, котра за його керівництва областю була одним із її «маяків» – ані слова.

Співрозмовник «КП» припускає, оскільки в той час за наказом Хрущова активно взялися прославляти передовиків виробництва, Домашин отримав ідеологічне завдання.

– Микита Хрущов, очоливши країну фактично після Сталіна, засудивши культ особи вождя, взяв, однак, на озброєння його методи ідеологічної роботи… Він також вирішив підняти масовий трудовий ентузіазм в країні. У те ж село направлялися «п’ятдесятитисячники», котрі мали поставити колгоспне село на ноги. Відповідно знову почали гучно прославляти передовиків виробництва. Запрацювала ідеологічна машина, до якої залучалися й митці. Про передовиків друкувалися статті, знімалися документальні фільми, писалися пісні, до чого залучалися кращі автори… Очевидно й перед обласним товариством художників, у тому числі і перед Броніславом Домашином, було поставлене відповідне ідеологічне завдання, – розмірковує мистецтвознавець і зауважує, тоді це було нормою і не завжди в наслідку мало суто пропагандистський результат – як і у випадку з картиною «Свинар Леонтій Лукашевський». – Відкинувши ідеологічну складову, котра на сьогодні вже втратила своє значення, маємо гарний твір гарного художника, що характеризує і той час, і самого Домашина як ще досить молодого, але вже досвідченого митця.

Буквально за два місяці «Кіровоградська правда» святкуватиме своє сторіччя! І цей, написаний 56 років тому, гарний твір талановитого художника став для редакції газети своєрідним подарунком із минулого.

– Коли дивишся на цю життєствердну, яскраву і дуже позитивну картину, то не звертаєш уваги ні на рік написання, ні на ідеологію, ні на свиней… Бо просто хочеться так само щиро посміхатися під таким же світлим мирним небом із таким же блиском в очах і з улюбленою газетою у кишені, – зізнаються у «КП».