Кіровоградські волонтери врятували совеня
В обласному центрі у Ковалівському парку зграя ворон атакувала крихітне совеня. Птаха загинула б, якби її не врятували волонтери Кіровоградської організації захисту тварин «БІМ». Совеня назвали Софою. Зараз у нього є власна кімната, а з Києва спеціально доставляють їжу… Волонтери роблять усе, аби сова почувалася комфортно, і мріють, перш ніж випустити її у вільний політ, навчити полювати.
– Уранці 10 червня нам зателефонувала жінка і сказала, що, гуляючи з собакою у Ковалівському парку, знайшла совеня, якого клювали ворони. Сказала, не знає, що з ним робити, – розповідає волонтер, яка опікується Софою, Євгенія Цапенко. – Ми теж не знали, що робити, але таки поїхали й забрали.
Опікун одразу почала шукати в інтернеті інформацію, як доглядати за совами. Адже такого досвіду раніше не мала.
– Стала вичитувати, як доглядати за совами. Це для мене абсолютно новий досвід. У нас же переважно собаки і коти. Було якось оленя виходили, горобців і голубів доглядали, але ж не сов! – продовжує співрозмовниця «КП». – Утім, знайшовши інформацію про вигодовування, засмутилася. Дуже. Адже для повноцінного розвитку совеняти потребувалося м’ясо перепілок. Перші дві доби можна було давати курячі печінку, шлунок і серце. Але не довше, бо потім при такому раціоні сова починає хворіти. Ще можна вигодовувати одноденними курчатами й мишами. Але в Кіровограді ні мишей, ні курчаток одноденних не купиш…
Зрештою волонтери кинулися шукати, де можна було б замовити тих самих одноденних курчат.
– Знайшли постачальників у Києві. Спеціально замовляємо і нам у боксі надсилають замороженими шість кілограмів одноденних курчат і кілограм мишей, – розповідає Євгенія. – Потроху розморожуємо, ріжемо на шматочки і так годуємо.
Паралельно опікуни Софи шукали орнітологів, які б проконсультували, як виховувати сову.
– Передивилася купу інформації, але нікого так і не знайшла. Потім знайшла пітерський форум про диких птахів і одна дівчина дала мені контакти українських орнітологів. У нас їх лише два! Одна жінка у Києві, інша – у Запоріжжі. Все! – зауважує волонтер. – Спочатку зателефонувала до тієї, що у Києві. Вона одразу попередила, що забрати сову не зможе. Порадила спостерігати за нею і розповісти, як поводиться, як їсть. У підсумку, її стан оцінила як здоровий і порадила зв’язатися з запорізьким колегою. А та сказала, що протягом однієї-двох діб треба було повернути совеня на місце, де знайшли, бо в цей період батьки ще шукають дитинча. Але ж якби ми повернули Софу у парк, її б заклювали ворони. Вона ж була поранена, і крило пошкоджене, воно лише нещодавно загоїлося.
На відміну від київського орнітолога, фахівець із Запоріжжя погодилася забрати совеня.
– Сказала спакувати у коробку і передати автобусом чи потягом. Мовляв, у них є орнітологічний центр, великі клітки, де живуть птахи. Я спочатку загорілася, думала, це вихід. Там хоч знають, як доглядати. Вже розмірковували, як передати... Але не змогли! Ну як я її покладу в коробку і відправлю, чужі ж люди… І знову ж таки, я не хочу, щоб вона жила у клітці. Якщо так, то вона може і тут залишатися. У нас хоч не клітка, а велика кімната, – продовжує Євгенія Цапенко.
Коли сова опинилася в реабілітаційному центрі для тварин-безхатьків, спочатку її клітка стояла у кімнаті для собак після операцій.
– Ой, у неї були ніс розбитий, голова в крові... Крило вивихнуте. Помістили її у кімнату, де у нас собаки на реабілітації після операцій. Там два тижні разом із однією собачкою і пробула. Цікаво, що Софа ніяк на неї не реагувала. А от коли інші собаки забігали, – шипіла, кігтями впивалася у клітку, нападала… А цю не чіпала – звикла, – ділиться опікун сови.
Потім спеціально для Софи волонтери обладнали кімнату у напівзруйнованому будинку, що знаходиться на території центру. Нині птаха почувається добре.
– Перші дні, як забрали, вона постійно шипіла і торохкотіла. Думали, нас лякає. А потім вичитали, що так вона їжу просить. Також з’ясували, що у її віці потрібно давати два-три курча на день. Давали спочатку два – вона все з’їдала. Стали давати два з половиною – з’їдала. Значить, їй не вистачало. Спробували дати три – кілька шматочків залишила. То поки даємо два з половиною. Одного вона вранці з’їдає, а решту – на вечір. Апетит у неї гарний, – сміється опікун.
І хоча птаха живе сама у кімнаті – не сумує і знаходить собі розваги.
– Софа активна – літає, шипить, обурюється, обдирає зі стін шпалери… От сяде і рве їх на маленькі шматочки – це вона любить. І ще, я думаю, вона купається. У неї дві миски з водою. Одна – біля миски з їжею, а інша далі. То біля другої, постійно на підлозі вода. Але це мені так здається, можливо вона просто крилами зачіпає якось, коли п’є. Та біля другої миски калюж не буває, – розповідає Євгенія.
Опікун каже, намагається не привчати Софу до людей, адже це дикий хижий птах.
– Вичитала, що совенята, яких вигодували люди, не виживають у дикій природі. Адже батьки їх учать полювати в перші місяці життя. Орнітолог із Запоріжжя сказала, якщо ми її навчимо, то можемо випустити. Ну, будемо вчити, будемо старатися... Хочемо ще спробувати запускати до неї мишей. Можливо, прокинеться інстинкт. У нас є час до вересня – тоді сови вилітають з-під батьківського крила, – пояснює співрозмовниця «КП». – Дуже хочеться, щоб вона повернулася у природу!
фото: Наталка Маринець
