Волонтер: Є люди, які допомагають не заради піару, а щиро, залишаючись непомітними
Про кіровоградця Олексанадра Згаму «КП» розповів Володимир Бурко, який після загибелі сина на сході країни почав займатися волонтерством і давати концерти для наших бійців, аби підтримати їхній дух. Про нього газета писала позаторік і навіть вручила відзнаку «Герой «КП». Свого товариша Бурко відрекомендував як людину, яка постійно допомагає військовим, але цим ніколи не хвалиться. «КП» вирішила поспілкуватися з цим чоловіком. Він сам – колишній військовий, після служби в армії відкрив бізнес, а коли почалася війна – узявся підтримувати бійців на передовій.
– Коли почалася війна на сході, зрозумів, нашим бійцям треба допомагати. Займався бізнесом і мав таку можливість. Зазирнув в інтернет і знайшов там «Волонтерську сотню». От через них першу допомогу й передав, – розповідає Олександр Згама, з чого усе почалося. – Тоді вже знайомі почали мені казати, не шукай через мережі невідомо кого, є конкретний чоловік, який втратив сина в АТО і нині займається волонтерством, постійно їздить на передову. Так познайомився з Володимиром Бурком.
Про військову службу, яку зараз несуть наші хлопці на сході, Олександр Згама знає не з чуток. Сам колишній військовий зв’язківець, майже три десятиліття віддав службі в армії, об’їздив практично весь колишній Радянський Союз.
Чоловік ніколи не запитує, куди витратили кошти, які він передав бійцям. Пояснює, апріорі розуміє, що працює з порядними людьми і гроші пішли за призначенням.
– Нас п’ятеро чоловік склалися і купили «Газель» для Володі Бурка, аби він мав змогу возити в АТО допомогу і давати там концерти, – каже співрозмовник «КП» і додає, найчастіше, звичайно, потрібна допомога пальним і продуктами, але коли виникає необхідність у чомусь іншому, – ніколи не відмовляє.
На стіні в кабінеті Олександра Згами висить український прапор із підписами бійців 92-ї бригади з-під Мар’їнки. Його на знак подяки передали самі вояки. А ще має медаль за волонтерство від Київського патріархату. Утім, не нагороди він вважає важливими, а чуйність, яка має бути притаманна всім людям.
– Як можу, так і допоможу – матеріально, морально, по-іншому ніяк. Якщо на сході хлопці виконують свій обов’язок – захищають державу, і їм хтось підставить плече тут – це вже дуже добре, – наголошує чоловік. – Волонтерський рух має надзвичайно важливе значення. На початку війни саме завдяки цим людям трималися наші армійці. Якби не подвижники, то «руський мір» був би вже у нас…
Як колишній військовий, Олександр Згама досить добре розуміється в ситуації і може довго говорити на тему війни. А от на запитання, коли вона в Україні закінчиться, задумавшись, відповідає: коли зміниться політична обстановка в Росії.
– Тільки від нашого східного сусіда залежить, коли у нас перестануть стріляти. Не думаю, що зі зміною тамтешнього правителя там щось дуже зміниться, але з’явиться шанс, що в Україні закінчиться війна. В іншому випадку окупованим територіям світить статус Придністров’я, – розмірковує він і додає, пишається тим, що є українцем і живе в Україні, бо такого піднесення національного духу й самосвідомості, який є у нас, Росії не бачити ще років із двісті.
Про свого колегу-подвижника Володимир Бурко каже: побільше б таких людей.
– За потреби волонтер може останні гроші віддати, аби допомогти нашим бійцям. Є люди, які допомагають не заради піару, а щиро, і про це ніколи не хваляться, залишаються непомітними. От до таких належить і Олександр Згама, – каже Герой «КП». – Хлопці на передовій мені дякують за допомогу, яку їм везу. Кажу їм, це не моя заслуга, а тих людей, які вам це зібрали і передали. То вони обов’язково завжди переказують подяку.
фото: Володимир Бурко
