Кіровоградські волонтери врятували білченя
У сусідньому Дніпрі поміж багатоповерхівок загубилося білченя. Його могли б з’їсти собаки чи коти, але життя маленькому звірятку врятували волонтери. Знахідку оперативно передали до Кіровограда і тепер рудим малюком опікуються в громадській організації «Щасливий пес». Нині білка трохи підросла, обживається на балконі у нової господині і навіть отримала ім’я – Василіса.– Увечері 21 червня мені подзвонила наш волонтер Наталя Борисова, яка зараз працює у Дніпрі. Каже: «Оксано, що робити? Я у дворі знайшла маленьке білченя?». Відповідаю: «Пакуй його у коробку і передавай у Кіровоград». А що? Треба рятувати малечу! – розповідає «КП» зоозахисниця Оксана.
Жінка вирішила взяти опіку над знайдою, бо вже має досвід. Звірятко передали потягом.
– Раніше я вже двох білочок виховала, вигодувала, тому взялася і за цю. У той же вечір Наташа через провідниць передала її потягом. Я і друзі, які привозили мене на вокзал, не спали півночі… Коли відкрила коробку, там сиділо зовсім крихітне яскраво-руде звірятко, – пригадує співрозмовниця.
Третій тиждень білченя живе в Оксани. Має власну простору клітку, достатньо їжі й уваги. Спочатку малюка назвали Васильком, бо думали, що то хлопчик. Але згодом з’ясувалося – дівчинка. Так знайда стала Василісою.
Волонтерка розповідає, білченяті нині близько двох місяців.
– Усі білки народжуються у квітні. Але вона могла народитися і на початку, і в середині, і наприкінці місяця. Вона ще зовсім крихітна. Сама дрібненька, зубки зовсім маленькі, тільки починають рости, – додає опікун звіряти.
Василіса майже увесь час спить. Просинається, щоб поїсти. Оксана уважно складає її раціон.
– Поїсть, повисить трохи у клітці і знову спить, – посміхається вона. – Наші волонтери привезли їй козиного молока. Розчиняю його з кип’яченою водою, бо нерозведене не можна давати. П’є самостійно, з блюдця. Горішки, гарбузове і соняшникове насіння гризе. Але соняшникове потрібно давати те, що у смужку, воно не таке маслянисте.
Але попри те, що білченя багато спить, встигає і побешкетувати. А взагалі – поволі звикає до нового життя.
– Уже хитренька. Сидить внизу, там, де тарілочка з насінням. Почистить собі насінинку, потім, як хом’як, візьме за щічку, вилізе на гору і лише тоді їсть. А якось хотіла взяти на руки, а вона як вирветься! У мене ж собаки є, вони за нею. Білка різко розвернулася і бігом у клітку, – ділиться співрозмовниця. – А буває, я пальчиком чухаю їй животик, то не тікає, а висить спокійно, мабуть, подобається…
Поки ростиме, Василіса житиме в Оксани. Потім її планують випустити у дендропарк. Але найбільше волонтери хочуть добудувати притулок для тварин і поселити руду на його території.
– Подивимося, як вона почуватиметься. Якщо набереться сил швидко, то випустимо її у дендропарк. А взагалі думки є інші, – ділиться з «КП» Оксана. – Ми ж притулок будуємо. Думали, можливо навколо дерева зробити великий вольєр, щоб і верх був сіткою накритий. Аби вона жила у максимально наближених природних умовах і під нашим наглядом. Але то вже час покаже.
фото: із соцмереж
