Гаражний хенд-мейд: лімузин із трьох горбатих «Запорожців», «Летюча миша» і супер-мотоцикл із двигуном від автомобіля

Автовинаходи 57-річного Сергія Кравченка вже давно курсують Україною, а відреставрований ним автомобіль знаходиться в приватній колекції за кордоном. Усі ці витвори народжуються у гаражі майстра з Малої Виски. «Опель» 1926 року випуску та авто рейхсмаршала нацистської Німеччини – проби в реставрації

Перший автомобіль, який потрапив до рук тоді ще молодого 20-річного початківця, був 1926 року випуску. Цей старенький і маленький «Опель» належав сільському учителю, якого той пригнав ще з війни.

– Авто було настільки давнє, що кермо в нього було дерев’яне, а колеса – зі спицями. Щоб «поставити» його на ноги, треба було добре попрацювати. Дідусь йому б нічого не зробив, а от моя цікавість до цього об’єкта розгорялась, тому я вмовив власника продати мені «Опеля». Виявилося, що таких бажаючих, як я, вже було чимало. Все ж таки дід продав мені авто. Щасливий, пригнав його додому і почав реставрувати. Доводилося навіть самому виготовляти необхідні деталі з дерева, аби все мало натуральний вигляд, – пригадує Сергій Кравченко, додаючи, що ретельно збирав всі необхідні запчастини і вже за два роки плідної роботи машина була готова до подорожей.

Першу свою поїздку Сергій здійснив саме на «Опелі», вирушивши на виставку автомобілів у Ленінград. Вражень було маса, пригадує чоловік, адже і відстань була значною, і люди захоплювалися побаченим. На такий гарний товар одразу знайшовся і покупець  – ним став одеський фотограф.

Інше ретро­авто, яке молодий майстер реставрував, у минулому належало нібито секретарю рейхсмаршала нацистської Німеччини Герману Герінгу. Автомобіль був німецької фірми «Хорьх», яка випускала машини для керівництва країн. Їх було не дуже багато. Та потім на заміну цій марці прийшли нові – «ЗІЛи», «ЗІЗи» і «Чайки», а броньований кабріолет 1938 року випуску списали. Його забрав завгар, який працював у гаражі, і розібрав його на запчастини.

– Це була купа металобрухту, але я її купив! Багатьох запчастин не вистачало, тому я хотів зібрати всі «рідні» деталі кабріолету, щоб не було нічого чужого, а лише однієї марки. Тож деталі доводилося шукати і купувати в сусідніх селах та містах, а от за її «рідними» лампочками та проводкою я їздив у Прибалтику. Купу металобрухту перетворити у кабріолет вдалося за два роки!  – розповідає майстер.

Каже, подальша доля цього авто була теж непростою. Його викупив німецький колекціонер, але одразу перевезти автомобіль не вдалося, адже, як з’ясувалося, раритет переправляти за кордон не можна. Тому спочатку машину перевезли до Прибалтики, там розібрали на запчастини і доставили в Німеччину. Нині кабріолету більше 75 років і він знаходиться у приватній колекції німця, який мешкає в місті Еберсвальде, що розташоване за 60 кілометрів від Берліна.

Спортивна «Летюча миша» із двигуном від літака Як­40
Ідея зробити авто з нуля з’явилася у Сергія одразу, як він зрозумів, що вже набив руку на реставрації ретро­автівок. Перша машина, зроблена майстром, дістала назву «Летюча миша», бо двері в неї відкривалися вгору.

– Машина зроблена повністю зі склопластику, тому вона на вигляд ніби надута. Авто доводилося неодноразово доробляти, адже я постійно змінював дизайн, хотів зробити щось ексклюзивне. Двигуна я сюди поставив від літака Як­40, двері зробив, щоб відкривалися вгору. Загалом машина вийшла невеличка, на два місця, і на вигляд нагадувала спортивну, – розповідає про свій перший автовинахід Сергій, зауважуючи, що був ним повністю задоволений, оскільки використовував для власних потреб, катаючись рідним містом. Єдиний мінус автівки – значні витрати пального. Зрештою чоловік вирішив продати своє дітище. І от буквально торік авто придбав чоловік із Миколаївської області.

Три горбаті «Запорожці» стали ретролімузином
Як стверджує майстер­винахідник, лімузин із «Запорожців» він зробив першим в Україні. А починалось все з того, що в інтернеті Сергій натрапив на лімузини, зроблені з «Волги» та «Жигулів». Тоді ж і подумав, що треба зробити щось схоже тільки... із горбатих «Запорожців». Для цього майстер купив три стареньких автомобіля, а потім перетворив їх на ретро­шедевр. Червоно-чорний лімузин збирався два роки і вийшов довжиною у 6,5 метра.

–Довелося порізати «Запорожці», а потім зробити з них суцільний корпус. В цьому дуже допомагали друзі, бо робота була не проста. На даху ми вирізали люк, обробили його, поставили ще додаткові фари. Сам лімузин пофарбували в яскравий червоний колір, а дах зробили чорним,  – пригадує Сергій Кравченко.

Салон у лімузині обтягнутий червоним велюром, є кондиціонер, міні-бар та холодильник, а ще – ретро­телефон. Таке авто зайняло ледь не все подвір’я Сергія, тому не помітити його дуже складно. Перехожі часто з цікавістю милуються таким винаходом.

Чоловік зізнається, після того, як зробив лімузин, виклав його фото на продаж в інтернет. Після цього ідея перетворити «Запорожців» на щось подібне до його винаходу зацікавила багатьох. Нині лімузин маловищани часто замовляють на весілля.

Залишки «Запорожця» – на мотоцикл
Авторські винаходи з різних запчастин знаходять своє відображення не лише в автомобілях. Мотоцикли для байкерів Сергій теж створює. Два з них, розповідає, вже в руках столичних любителів їзди з вітерцем.

– Зараз завершую ще один. Кинув сюди двигуна від «Запорожця», подивлюся, що з ним буде далі, – ділиться майстер.

За спеціальністю технолог, але все життя технік­конструктор
Сам Сергій Кравченко – самоучка. Закінчив Капітанівське цукрове училище за спеціальністю «технолог», відслужив в армії. Коли з неї повернувся,  прикипів до техніки. Звідки з’явилася така непереборна тяга, чоловік і сам не може пояснити. На той момент ще не було інтернету, тому всю інформацію Сергій вичитував з книг, вишукував ілюстрації, фотографував їх та зберігав, а потім удосконалював ідеї та створював власні ескізи.

Уміння відчувати техніку Сергій Кравченко ось уже як 35 років передає вихованцям гуртка «Картинг», що діє при Маловисківській станції юних техніків. Уже не одне покоління тут вчилося крутити гайки, розробляти ескізи, водити картинг, та й створювати машини практично з нуля.

– У приміщенні, де я веду гурток, сам раніше навчався. Там колись була третя школа, в якій я закінчив вісім класів. От після армії знову повернувся сюди. Виходить, що все життя ніби і не виходив...,  – пригадує майстер, додаючи з ностальгією, що станцію юних техніків планують виселити з будівлі, адже тут відбуватимуться реставраційні роботи для відкриття художнього музею імені Оссовського. Куди переведуть гурток – наразі не відомо.

Загалом гурток «Картинг» відвідує чимало маловисківських дітей. Там діє чотири групи – вчаться власноруч збирати картинги, беруть участь у показових виставках обласного та районного рівнів, звідки привозять призові місця. Та, крім цього, діти стали ініціаторами створення макету космічного корабля. Тоді вчителеві Сергію Кравченку довелося вкотре перечитати книги та передивитися записи на схожу тему в інтернеті. За кількадень він із дітьми перейшов від теорії до практики. Як результат, зроблений макет космічного корабля приніс перше місце на одному із всеукраїнських конкурсів.

– Разом із дітьми ми ще створюємо пневматичних роботів, які рухаються. Правда, нам зараз потрібен до одного робота компресор та акумулятор, – ділиться чоловік.

Окрім Малої Виски, Сергій Кравчено вчить дітей і в селах. Чотири рази на тиждень виїздить до Лозуватки й Олександрівки, де в тамтешніх навчальних закладах проводить заняття.

– У селах зазвичай діє дуже мало гуртків, тому я задоволений, що нарешті нам вдалося реалізувати цю ідею і працювати з сільськими дітками. Зазвичай на гурток ходять хлопці, а от в Лозуватці є чотири активних дівчинки. Вони не пропускають жодного заняття і вчаться їздити на картингу, – з гордістю про вихованців розповідає майстер.

Зараз Сергій Кравченко працює над реставрацією одного старенького «Москвича». А ще ідея зі створення лімузинів його настільки зацікавила, що нині чоловік розробив ескіз для створення трьохмостового лімузина з трьох «Москвичів», довжина якого буде вісім метрів.