Лампи-економки: по кишені не б’ють – б’ють по екології!

Енергозберігаючі лампи у побуті чи на роботі сьогодні використовує практично кожна людина. Ефективність та економія саме таких освітлювальних приладів доведена. Як і те, якої шкоди навколишньому середовищу вони можуть завдати в разі неправильної утилізації. Тим більше, що з нею – тією самою утилізацією – проблеми є.

Енергозберігаючі або, як їх ще називають, люмінесцентні лампи з’явилися у світі більше трьох десятків років тому. За цей час лампочки Ілліча свою актуальність втратили, бо перегорають швидко, енергії споживають у рази більше, а наші люди звикли економити на всьому. Тому не дивно, що сьогодні житлові помешкання, офіси та вулиці переважно освітлюють енергозберігаючі освітлювачі. Втім у кожного товару є власний термін експлуатації. Люмінесцентні прилади освітлення – не виняток. Тож постає питання – куди подіти такий вид побутових відходів? На упаковці чітко вказано, що з іншим сміттям ці лампи викидати не можна. Вдома колекціонувати їх теж навряд чи хтось захоче. Тож викидають разом із іншим сміттям у загальні місця для відходів, хоча цього робити категорично не можна, наголошують фахівці-екологи. Вони пояснюють: кожна енергозберігаюча лампа містить у собі кілька грамів ртуті. Якщо випадково її розбити, небезпечні пари канцерогену оселяться у помешканні. Як уберегтися – нині, на жаль, питання все ще відкрите.

Вивезенням відходів в обласному центрі займається філія «РАФ-ПЛЮС». Її очолює Анатолій Тетьора. Профілюється підприємство на твердих побутових відходах. Сортуванням сміття там не займаються.

Анатолій Тетьора розповідає, як ще рік­два тому пропонував на розгляд міського виконавчого комітету програму розподільного збору сміття. Однак до цього часу її не прийняли.

– Відходи ми вивозимо на сміттєзвалище, як і більшість подібних нам виконавців, – не сортоване, на одну купу. Зрозуміло, ніхто не ходить поміж тонн сміття і не вишукує там енергозберігаючі лампочки, – розповідає керівник філії.

З огляду на реалії, вимальовується картина: серед тонн сміття є і тисячі відпрацьованих енергозберігаючих лампочок. Всі вони, звичайно, потрощені. А тому ртуть, яка у них міститься, потрапляє прямісінько у ґрунтові та підземні води.

– Ртуть – це дуже небезпечна речовина, один із найсильніших канцерогенів, який викликає онкозахворювання. Якщо протягом тривалого часу людина вживає продукти, які містять пари ртуті, звичайно це призводить до захворювань, – пояснює Ольга Медведєва, завідувачка кафедрою екології та охорони навколишнього середовища КНТУ.

Фахівець переконана: аби вирішити це важливе для збереження екології питання, слід переймати закордонний досвід.

– Скажімо, в європейських країнах магазини, які продають ці лампи, потім приймають їх назад вже відпрацьованими. Далі вони вже самі займаються їх утилізацією. Але поки що нічого такого, навіть у перспективі, у нас я не бачила, – констатує науковець і додає, що наразі в Україні немає жодного такого заводу, який би займався утилізацією люмінесцентних ламп.

У Кіровограді існує такий собі «Еко-центр», який спеціалізується на переробці небезпечних відходів. Клієнти центру – органи державного управління та підприємства. Утім «економки» від населення там не приймають.

Ольга Медведєва, розуміючи, яку небезпеку у собі приховує кожна така лампа, якось зверталася до «Еко-центру» з проханням забрати певну кількість відпрацьованих освітлювальних приладів, які жінка зібрала у кількох десятків людей. У відповідь почула відмову. Аргументували: для того, щоб центр почав збір ламп у населення, треба встановити тариф на вивезення та утилізацію. Цим повинні займатися виконавчі органи.

У свою чергу представник виконавчих органів – начальник управління ЖКГ міської ради Олександр Хачатурян розповів, що такого тарифу у Кіровограді не існує. І навряд чи з’явиться найближчим часом. Адже новий тариф – це черговий збір коштів. Населення буде проти.

– У нас на даний час у мережах зовнішнього освітлення використовують лампи розжарювання та натрієві. Лампи розжарювання не потребують спеціальної утилізації. Лампи натрієві дійсно містять ртуть. І утилізуються спеціалізованими підприємствами, але в них на порядок менший вміст парів ртуті, ніж у люмінесцентних лампах, – розповідає чиновник.

Відтак, у людей немає іншого виходу, як викидати енергозберігаючі лампи, які вийшли з ладу, до баку з усім сміттям. Можливо, так зробить і Денис Ліщеновський, дев’ятикласник Кіровоградського колегіуму.

– У мене вдома є лише одна енергозберігаюча лампа, я вкрутив її до своєї настільної лампи. Поки працює. Однак, коли вона вийде з ладу, я б волів викинути її до спеціального контейнеру. Адже розумію, наскільки небезпечний цей прилад, коли розіб’ється, – розповідає хлопець.

Денисова однокласниця Софія Товстоган також хоче зберегти довкілля чистим.

– У нас вдома немає жодної люмінесцентної лампи. А мій тато навіть не знає, що відпрацьовані вони належать до небезпечних відходів. Тому, якщо тато запропонує поміняти лампи розжарювання на енергозберігаючі, я проситиму його цього не робити. Краще заплатити дорожче за світло, ніж завдати шкоди довкіллю, – зізнається дівчина.

Якщо говорити про пропозицію школяра Дениса, ідея справді гарна – поставити спеціальні контейнери для збору відпрацьованих енерголамп у кожному мікрорайоні. Ольга Медведєва таку ідею теж підтримує, однак зауважує, що один контейнер на район – це мізер. А ще каже є й інша проблема: свідомість самих городян. Чи готові вони займатися сортуванням сміття і витрачати свій час, щоби нести відпрацьовані лампи за кількасот метрів від будинку?

Якщо брати приклад інших українських міст, то у Полтаві, Львові та Черкасах і справді на вулицях можна побачити такі контейнери. Кияни, наприклад, можуть приносити відпрацьовані лампи до державної служби порятунку. У Кіровограді та області поки жодного натяку на щось подібне.