Мама знам’янської провідниці, яка прийняла пологи в електричці, у 80-х також «на ходу» допомогла з’явитися на світ двійні
Нещодавно «КП» розповідала історію, як четверо знам’янських провідниць електропотяга «Знам’янка – Колосівка – Одеса» – Євгенія Питулько, Світлана Пшенична, Наталія Нагуляка і Олександра Булах – прийняли пологи у пасажирки. Після публікації «КП» дізналася, що мама Євгенії – Лідія Федорова – більше тридцяти років тому здійснила такий же подвиг. Щоправда, вона прийняла «на ходу» аж двійню! Але тоді цей випадок не набув великого розголосу. Нині «КП» вирішила, якщо у 80-х роках газета не написала про це, то зробить це зараз.
Точний рік, коли це сталося, Лідія вже й не пам’ятає. Припускає, це був десь 1985-й. Зима. Їй – близько тридцяти.
– На той час я була провідником на потязі №6162 «Знам’янка – Москва», – розповідає жінка. – Ми виїхали о 23 годині з Москви. Проїхали станцію «Сухиничі», їхали до станції «Брянськ». Я працювала в СВ-вагоні. Раптом до мене прибігла провідниця з плацкартного і питає: «У тебе діти є?». Кажу: «Є». Вона: «Бігом до мене, пасажирка народжує». Я прибігла, і справді у першому купе сиділа жінка, яку я спитала: «Звідки ти знаєш, що будеш народжувати?». Вона: «У мене вже є двоє діток». Я питаю: «Може ще потерпиш трохи? Скоро Брянськ». Вона: «Ні-ні».
Тоді Лідія швидко відселила пасажирів із вагону, в інших – відібрала горілку, аби обробити ножиці і руки.
– Щойно пасажирка лягла, одразу почала народжувати, – пригадує провідниця. – Дуже швидко на світ з’явився хлопчик. Я обрізала пуповину, зав’язала, загорнула малюка в пелюшки, які породілля везла з Москви. Далі кажу: «Тужся, має ще плацента вийти». Вона напружилася і тут я ледве не знепритомніла – пасажирка почала народжувати ще одну дитинку! Тоді ж УЗД не було, вона навіть не знала, що в неї буде двійня… Після цього начальник потяга об’явив, якщо в поїзді є медики, щоб підійшли у 13-й вагон. Але медсестра підійшла, коли жінка народила вже другого хлопчика. На пологах я була сама, бо провідниця, яка мене покликала, весь час простояла в тамбурі – дуже злякалася.
Як склалося життя новонароджених – Лідія не знає. З того дня з родиною не бачилася. Єдине, коли батько немовлят повертав провідницям ковдри, в які ті загортали дітей, повідомив, що малі народилися здоровими і з ними все гаразд.
Нині Лідії 59. Живе в Знам’янці. Четвертий рік на пенсії. Провідником пропрацювала 38 років, має подяки від залізниці. Втім за те, що прийняла пологи, отримала лише усну похвалу від начальника залізниці. Сама ж Лідія той випадок не вважає подвигом. Каже, то був обов’язок.
– Як діяти, якщо пасажирка почне народжувати, нас не вчили, – зізнається провідниця. – Коли народжувалася перша дитинка, не пам’ятаю, щоб мені було страшно. А от коли друга, тоді я перелякалася. Не вважаю, що це був подвиг. Просто людське ставлення. У нашій родині дуже чуйно ставляться до людей, мій чоловік також залізничник, почесний донор, ми завжди намагаємося робити так, аби іншим було добре. У той момент я повинна була це зробити. Якщо не я, то хто? Рада, що допомогла породіллі. Якби зараз ситуація повторилася, вчинила б так само.
Співрозмовниця «КП» додає, коли донька їй розповіла, що прийняла пологи в електричці, відповіла: «Це у нас спадкове».
– Дуже рада, що вчинку доньки приділили стільки уваги, відзначили дівчат. Пишаюся нею, – ділиться Лідія.
Жінка зізнається, не раз думала про те, що було б добре розшукати ту двійню і дізнатися, як хлопці живуть зараз.
– Коли провідники виносили родині дітей, казали, що я маю бути їхньою хрещеною. Але вони вийшли з потяга і зв’язок втратився. Здається, жінка була з Новгородки. Тоді не було таких комунікацій, як зараз. Я побажала лише, щоб діти росли здоровими й щасливими, – сказала насамкінець Лідія.
«КП» просить усіх, хто прочитає цю історію, розповісти її своїм знайомим. Може хтось раптом згадає про такий випадок і родина, якій провідниця допомогла поповнитися двійнею, відгукнеться.
фото: Крістіна Зайченко
Точний рік, коли це сталося, Лідія вже й не пам’ятає. Припускає, це був десь 1985-й. Зима. Їй – близько тридцяти.
– На той час я була провідником на потязі №6162 «Знам’янка – Москва», – розповідає жінка. – Ми виїхали о 23 годині з Москви. Проїхали станцію «Сухиничі», їхали до станції «Брянськ». Я працювала в СВ-вагоні. Раптом до мене прибігла провідниця з плацкартного і питає: «У тебе діти є?». Кажу: «Є». Вона: «Бігом до мене, пасажирка народжує». Я прибігла, і справді у першому купе сиділа жінка, яку я спитала: «Звідки ти знаєш, що будеш народжувати?». Вона: «У мене вже є двоє діток». Я питаю: «Може ще потерпиш трохи? Скоро Брянськ». Вона: «Ні-ні».
Тоді Лідія швидко відселила пасажирів із вагону, в інших – відібрала горілку, аби обробити ножиці і руки.
– Щойно пасажирка лягла, одразу почала народжувати, – пригадує провідниця. – Дуже швидко на світ з’явився хлопчик. Я обрізала пуповину, зав’язала, загорнула малюка в пелюшки, які породілля везла з Москви. Далі кажу: «Тужся, має ще плацента вийти». Вона напружилася і тут я ледве не знепритомніла – пасажирка почала народжувати ще одну дитинку! Тоді ж УЗД не було, вона навіть не знала, що в неї буде двійня… Після цього начальник потяга об’явив, якщо в поїзді є медики, щоб підійшли у 13-й вагон. Але медсестра підійшла, коли жінка народила вже другого хлопчика. На пологах я була сама, бо провідниця, яка мене покликала, весь час простояла в тамбурі – дуже злякалася.
Як склалося життя новонароджених – Лідія не знає. З того дня з родиною не бачилася. Єдине, коли батько немовлят повертав провідницям ковдри, в які ті загортали дітей, повідомив, що малі народилися здоровими і з ними все гаразд.
Нині Лідії 59. Живе в Знам’янці. Четвертий рік на пенсії. Провідником пропрацювала 38 років, має подяки від залізниці. Втім за те, що прийняла пологи, отримала лише усну похвалу від начальника залізниці. Сама ж Лідія той випадок не вважає подвигом. Каже, то був обов’язок.
– Як діяти, якщо пасажирка почне народжувати, нас не вчили, – зізнається провідниця. – Коли народжувалася перша дитинка, не пам’ятаю, щоб мені було страшно. А от коли друга, тоді я перелякалася. Не вважаю, що це був подвиг. Просто людське ставлення. У нашій родині дуже чуйно ставляться до людей, мій чоловік також залізничник, почесний донор, ми завжди намагаємося робити так, аби іншим було добре. У той момент я повинна була це зробити. Якщо не я, то хто? Рада, що допомогла породіллі. Якби зараз ситуація повторилася, вчинила б так само.
Співрозмовниця «КП» додає, коли донька їй розповіла, що прийняла пологи в електричці, відповіла: «Це у нас спадкове».
– Дуже рада, що вчинку доньки приділили стільки уваги, відзначили дівчат. Пишаюся нею, – ділиться Лідія.
Жінка зізнається, не раз думала про те, що було б добре розшукати ту двійню і дізнатися, як хлопці живуть зараз.
– Коли провідники виносили родині дітей, казали, що я маю бути їхньою хрещеною. Але вони вийшли з потяга і зв’язок втратився. Здається, жінка була з Новгородки. Тоді не було таких комунікацій, як зараз. Я побажала лише, щоб діти росли здоровими й щасливими, – сказала насамкінець Лідія.
«КП» просить усіх, хто прочитає цю історію, розповісти її своїм знайомим. Може хтось раптом згадає про такий випадок і родина, якій провідниця допомогла поповнитися двійнею, відгукнеться.
фото: Крістіна Зайченко