Прокинься о 4:20 і наша гра розпочнеться. В інтернеті страшенної популярності набули ігри, які змушують дітей себе калічити і вбивати

Від такої інформації волосся стає дибки. Діти ріжуть собі вени, викарбовують на тілі різні зображення, кидаються під машини і потяги, знімаючи на відео, – все це умови віртуальної гри, яка нині заполонила інтернет. Адміністратори десятка, а то й сотні груп у найпопулярнішій серед дітей соцмережі бавляться ще несформованою психікою й контролюють її. В Україні вже зафіксовано два суїциди, до яких довели такі ігри.

Смертельний «Синій кит»

«Тихий дім», «Море китів», «Синій кит» – це назви груп, які маніпулюють дитячою психікою. Аби потрапити до «обраних», діти мало не вмовляють адмініст­раторів. А тому ледь не кожної хвилини у соцмережах з’являються пости з хештегами #f57, #f58, #тихийдом, #морекитов, #синийкит, #млечныйпуть, #хочувигру, #явигре, #разбудименяв4:20, якими ті просяться у смертельну гру.

Неповнолітня Юля з Олександрії ще тиждень тому теж хотіла потрапити до такої гри, постила необхідні хештеги. Проте нині вона передумала.

– Вже не хочу у гру, – запевняє дівчина «КП» і розповідає, буквально недавно на своїй сторінці у «ВКонтакте» опублікувала кілька картинок із китами, картинку з написом «Кожному киту своє море» і під однією з них розмістила вірш із кодовими хештегами: «#сныветров я скоро увижу / В #420 они ярче всего / Летальный исход мне никто не предвидел / Но все же стану #синимкитом».

«КП» поцікавилася, скільки ж груп тих китів нині у соцмережі? «ВКонтакте» знаходить 1590! А ще безліч варіацій: «Депресивний кит», «Море китів», «Кити пливуть у небо»… Так само маса груп із назвами «Тихий дім», «4:20», «Разбуди в 4:20»…

Однак, багато адміністраторів божаться, що використовують такі назви, аби розкрутити власні спільноти, і ніякого відношення до смертельних ігор вони не мають.

Тим часом Департамент кіберполіції Національної поліції в Україні щодня блокує небезпечні групи й сторінки, проте менше їх не стає.

– Як тільки ми блокуємо одну групу, з’являється інша, діти знову реєструються і продовжують гру. Лише за добу ми знайшли 13 тисяч українських користувачів у цих групах. Вони знають, що групи закривають, блокують, але й знають, як шукати інші, – пояснює очільник Департаменту кіберполіції Сергій Демедюк.

Гроші насамперед

Правоохоронці констатують, резон у таких спільнотах – голий розрахунок – заробіток і нічого іншого. Чим більше користувачів – тим більше грошей.

– Такий контент на закритих форумах дорого коштує, на цьому зароб­ляють гроші. А діти думають, що то гра. Фотографують те, що роблять. У соцмережах багато відео та селфі, де неповнолітні заподіюють собі шкоду, калічать себе, убивають і при цьому один одного фотографують, – зазначає Демедюк і додає, те, що відбувається – не суїциди. Це убивство! – Те, про що ми зараз говоримо, – не суїциди. Це – вбивство. Суїцид – свідоме самостійне позбавлення себе життя. А тут убивство. Беруть «на слабо»! Мовляв, а ти зможеш це зробити? Вони знаходять із тієї дуже великої кількості дітей найслабших – тих, хто собі ріже руки, демонструє, що може собі щось заподіяти – всю увагу групи перенаправляють саме на таку дитину. І починається страшний відлік днів, розпочинається той «квест», у фіналі якого доводять до найстрашнішого.

В Україні від такої гри вже померло двоє підлітків – із Донецька та Івано-Франківська.

Ваші діти теж грають

Серед тисяч учасників подібних груп чимало й дітей із Кіровоградщини. Ті, з ким довелося поспілкуватися «КП», запевняють, не збираються грати зі смертю.

– Це така ж група, як і інші в соцмережі. Ніхто не застрахований, що у будь-якій іншій групі з назвою «Мі-мі-мі», «Love-кохання» немає подібних ігор. Ми тут не обговорюємо теми смерті та самогубства, – переконує «КП» учасниця групи «Тихий дом» 14-річна Надія з обласного центру.

Ще одна школярка з Кіровограда Віталіна зізнається, що навіть не пам’ятає, як стала членом групи «Депресивний кит».

– У мене десь дві-три тисячі груп. Навіть не пам’ятаю, коли і як долучилася до спільноти, – каже вона.

Як працює смерть?

Аби потрапити до спільноти, як уже зазначалося, достатньо опублікувати на своїй сторінці у соцмережі певне зображення і затегити його. Власне, саме за хештегами куратори гри знаходять майбутніх жертв. Із дитиною переписуються, з’ясовують, чи азартна вона, яка родина, чи існують якісь проблеми… Якщо жертва підходить за цими параметрами – вона у грі!

Коли ж потенційний самогубця раптом відмовляється стати «китом», йому надсилають посилання, перейшовши за яким нібито викреслюють із гри. Насправді ж, за цим посиланням адміністратори спільноти з’ясовують ІР-адресу комп’ютера жертви і шантажують її. Кажуть, що знають, де знаходиться,­ висилають домашню адресу, і попереджають, якщо не гратиме, то щось трапиться з рідними.

У страху за близьких, дитина потрапляє на гачок.

Далі жертві надсилають повідом­лення з завданнями. Найчастіше всі вони передбачають нанесення собі каліцтв або заподіяння болю. Наприклад, вирізати на власному тілі кита, один із хештегів гри, порізати собі вени, пробігти перед машинами на дорозі… Причому, виконання усіх цих завдань обов’язково потрібно знімати на відео.

Завдання приходять о 4:20. Мовляв, саме в цей час просинаються або помирають кити. Чому саме кити? Бо вважається, що це тварини, які можуть вчинити самогубство. Ідеологи груп смерті асоціюють їх зі свободою, у тому числі, й зі свідомим вибором піти з життя. Підлітки порівнюють себе з китами, яких відштовхнув океан. Океан – це суспільство, сім’я чи близька людина.

Коли адміністратор групи впевнений у тому, що дитина готова до самогубства, створюється аудіозапис. У ньому озвучують усі проблеми жертви, які та раніше сама розповідала куратору. Єдиний вихід, аби їх позбутися – вчинити самогубство. Фінальне завдання – накласти на себе руки та зафіксувати момент смерті на камеру в режимі онлайн. Відеозаписи в подальшому продаються або в інтернеті, або в даркнеті.

У Департаменті кіберполіції заявляють, переважно смертельні групи у соцмережі «ВКонтакте» зареєстровані в Росії.

Врятуйте дитину увагою і любов’ю

Спеціалісти кажуть, аби вберегти свою дитину, батькам достатньо уважніше ставитися до неї. Якщо вранці вона не може прокинутися, млява, апатична, замкнена – це має насторожити. А якщо, не дай Боже, на тілі з’явилися порізи, особливо у формі кита чи кодових слів, – діяти потрібно негайно!

– Підлітки мають таку особливість, що їм потрібно бути у спільноті, у кораблі разом із усіма. Не можна сказати, що вразливі групи – це діти з неблагополучних сімей. Діти потрапляють у такі ситуації насправді з різних родин. Буває, що з цікавості, за компанію, але переважно це діти, яким часто не вистачає просто спілкування з батьками, – пояснює практичний психолог Центру психологів-практиків із обласного центру Олена Каліман. – Перш за все, дитина має довіряти своїм батькам. Тільки тоді ви будете в курсі всього, що відбувається у неї в житті. Це найголовніше.

Друге, з дітьми обов’язково потрібно обговорити тему смертельних груп і небезпечних ігор. Але це має бути спокійно. Прямо запитати дитину, але не казати одразу, що вам ця гра не подобається, що телефон, планшет конфісковуються і починає діяти домашній арешт… Ні! Цим лише можна викликати агресію, спротив. Достатньо запитати, чому та гра зацікавила сина чи доньку, чи почала дитина вже виконувати завдання, спитати, які у неї відчуття, коли вона це робить, запропонувати пограти разом. І вже під час розмови обережно й ненав’язливо можна показати свою негативну оцінку до гри. Інстинкт самозбереження ніхто не скасовував і дитині має бути страшно. Зав­дання батьків показати, що страх – це нормальна реакція. Далі варто створити в житті дитини ситуацію успіху, за якої цей квест їй не буде потрібен. Тобто, переорієнтувати на щось інше, позитивне.

Відреагували на гру й освітяни. У школах області вчителі вже проводять відповідну виховну роботу.

– Ми на нараді обговорювали. Директор дала доручення всім класним керівникам поговорити з учнями, але діяти дуже обережно, щоб навпаки не викликати надмірний інтерес до цих груп. Ми про це все знаємо і робота ведеться, – розповіла «КП» учитель англійської мови гімназії імені Шевченка в обласному центрі Ганна Дудіч.