Директор спортивної школи олімпійського резерву: Cпорт – це ще й соціальний ліфт. Діти, які займаються ним, мають шанс забезпечити своє життя

Нещодавні соціологічні дослідження продемонстрували: жителі центральної України чи не найбільше займаються спортом, порівняно зі своїми співвітчизниками. Звісно, такий результат не може не втішати. Зрештою, аби переконатися в цьому, достатньо зазирнути до спортшколи, де у вечірній час сотні батьків забирають своїх дітей із секцій. Дорослі констатують, краще син чи донька займатимуться спортом і змалечку виховуватимуть у собі силу волі, дисципліну, прагнення до перемог, та навіть той же «здоровий дух у здоровому тілі», аніж у підлітковому віці вештатимуться вулицею, не знаючи чим зайнятися і шукаючи пригод на свою голову. Директор спеціалізованої дитячо­-юнацької школи олімпійського резерву «Надія» Станіслав Рой каже, нині у стінах його закладу виховується більше тисячі майбутніх подкопаєвих чи клочкових.

– Ми змалечку готуємо спортсменів основного резерву для національних збірних команд, – розповідає «КП» Станіслав Рой. – Сама школа – базова в Україні з підготовки спортивних гімнастів. Такої бази, окрім центру Олімпійської підготовки, який знаходиться в Конча­Заспі у Києві, більше немає.

Нині у «Надії» займається більше тисячі дітей, із яких шістнадцять – уже представники збірної.

– У спортивних групах займається 604 дітей і дещо менше, десь близько 500 дітей – абонементні заняття. Не всі діти можуть бути провідними спортсменами. Тому, окрім підготовки спортивного резерву, ми надаємо платні пос­луги – у нас є абонементні групи. Це ті дітки, які не пройшли відбір у спортивні групи, але мають велике бажання займатися спортом, – пояснює директор спортшколи. – Потім ми оцінюємо їхні здобутки, якщо дитина показує позитивну динаміку, переводимо її по завершенні навчального року за результатами екзаменів і тестів у спортивні групи. Це один із мотиваційних моментів.

У школі є три відділення – спортивна гімнастика, важка атлетика і плавання. Юних спортсменів навчають 35 кращих тренерів.

– Тренерський склад – висококваліфікаційний. Троє тренерів – заслужені. 14 тренерів мають вищу категорію. Відділення важкої атлетики очолює заслужений тренер України В’ячеслав Жуков, гімнастики – заслужений тренер України Світлана Куценко у жінок, у чоловіків – Микола Кричун і старший тренер відділення плавання – Олександр Осадченко, – пишається­ Рой.

Директор пояснює, на заняття діток починають приймати вже з п’яти років. Займаються вони щодня до чотирьох годин.

– На гімнастику, наприклад, приймаємо дівчаток у п’ять років, хлопчиків – у шість. На важку атлетику з 12 років. Маленькі дітки займаються годину двічі на тиждень, дорослі, переважно це вже збірники, – близько чотирьох годин на день і майже весь тиждень. Але важливо, щоб дітям подобалося, а не батьки примушували, – зауважує співрозмовник «КП».

І хоча у школі є три відділення, профілюючий напрямок – спортивна гімнастика.

– Наші учні­-гімнасти у всеукраїнському рейтингу у 2016 році зайняли перші місця. У цьому рейтингу з трьох призових місць – два вибороли дівчата саме з нашої школи – перше місце Катерина Шумейко і третє місце Яна Горохова. Я навіть не можу сказати, коли за останні роки таке було, – з гордістю продовжує Станіслав Рой.

Втім, жалкує, що школа не може створити необхідних умов для плавців.

– Діти, які займаються плаванням, майже не виступають. Це пов’язано з тим, що басейн 25­-мет­ровий і нашим спортсменам дуже важко конкурувати з тими, хто займається в стандартних басейнах, 50-­метрових. Для того, щоб із ними конкурувати, нашим спортсменам потрібно виїжджати на велику воду, як вони кажуть. Це болюче питання, – зізнається очільник «Надії».

– З другого­третього року занять наші учні беруть участь у змаганнях. Спочатку це чемпіонати школи, міста. Далі області. Чемпіонат школи ми проводимо між нашими учнями, запрошуємо батьків. Наступний крок – чемпіонат міста, у якому беруть участь діти з інших шкіл, потім – області... І так потихеньку ростимо наших спортсменів, виводимо на новий рівень, всеукраїнський, європейський, – ділиться Рой.

За останні кілька років школа виховала чимало спортсменів високого рівня.

– Торік Катерина Шумейко та Яна Горохова брали участь у командних змаганнях Чемпіонату Європи зі спортивної гімнастики. У командному рейтингу вони зайняли 12 місце. Не можна сказати, що дуже гарний результат. Але це вже високий рівень змагань. Також Яна Горохова торік брала участь у міжнародному етапі Кубку світу, який проходив у Хорватії, де посіла третє місце у вільних вправах із гімнастики. Крім того, дівчата – багаторазові чемпіони та призери чемпіонатів України зі спортивної гімнастики, – не натішиться здобутками учнів директор спортшколи. – Георгій Петросян і Віталій Арсеньєв – багаторазові чемпіони України зі спортивної гімнастики. Анастасія Келар бронзовий призер чемпіонату Європи з важкої атлетики серед молоді. Ольга Пікаш зай­няла четверте місце на чемпіонаті Європи у Польщі з важкої атлетики серед кадетів, Олександр Попок – срібний призер чемпіонату України з важкої атлетики...

Після завершення школи, діти продовжують займатися спортом. Утім чимала кількість спортсменів їдуть за кордон. Там працюють інструкторами, викладачами, тренерами.

– Починаючи з Європи, Азії, закінчуючи Америкою, частина виступає за європейські клуби, – визнає Станіслав Рой і зізнається, хотів би, щоб спортсмени залишалися в Україні та на батьківщині розвивали спорт, однак за кордоном кращі умови.

– Звичайно, нам хотілося, аби спортсмени залишалися в Україні. Але за кордоном на них чекає краще майбутнє, ніж тут. Навіть та ж зарплата. Є різниця – отримувати 3­-4 тисячі гривень в Україні і мінімум півтори тисячі доларів за кордоном, – констатує він. – Ось так спорт став ще й соціальним ліфтом у наш час. Діти, які ним займаються, досягають результатів, мають шанс забезпечити своє життя, – констатує директор спортшколи.

Та окрім підготовки майбутніх чемпіонів, школа виконує ще й соціальну роль. Станіслав Рой каже, уже кілька років поспіль для учнів загальноосвітніх шкіл тренери дають урок плавання.

– Це як урок математики, малювання… До нас приходять близько півтисячі школярів на урок плавання. Торік було 800. Крім того, ми допомагаємо в реабілітації нашим бійцям, які повернулися зі сходу, – ділиться з «КП» директор «Надії».

Та якими б здобутками своїх вихованців не пишалася школа олімпійського резерву, хотілося б, аби й саме приміщення відповідало силі духу і рівню досягнень спортсменів.

– Школі 40 років. Не можемо сказати, що приміщення не ремонтується. Щороку область виділяє кошти. Однак школа постійно чогось потребує. Наприклад, устаткування. Існуючий інвентар застарий, зносився, деякий потребує заміни. А для гімнастики дуже дороге обладнання. Потрібен і ремонт басейну. В цілому, ці питання ми вивчаємо, облдержадміністрація вивчає, обіцяють допомогти. На найближчій сесії мають виділити кошти на розробку проектно­кошторисної документації для капітального ремонту школи. Керівництво області розуміє наші потреби і йде на зустріч, – продов­жує Станіслав Рой і зауважує, скільки б проблем не було, рано чи пізно їх удасться вирішити, головне нині, що батьки стимулюють дітей займатися спортом, а це означає – що майбутнє у цієї країни є.

– Навіть якщо ми не виховаємо чемпіона, – ми виростимо здорову людину. І це головне! – підсумував директор «Надії».