Знам’янські провідниці «на ходу» прийняли пологи у пасажирки електрички
Четверо знам’янських провідниць електропотяга «Знам’янка – Колосівка – Одеса» – Євгенія Питулько, Світлана Пшенична, Наталія Нагуляка і Олександра Булах – прийняли пологи у пасажирки. Кажуть, до такого їх ніхто не готував, а той день запам’ятають на все життя. Від шоку провідники-акушери, як їх тепер називають колеги, навіть не встигли обмінятися контактами з родиною, якій допомогли народити дівчинку. Тому тепер просять породіллю відгукнутися через «КП».
Подробиці того дня розповіла «КП» провідник електропотяга Євгенія Питулько. Вона першою тримала новонароджене немовля.
Жінка розповідає, почалося все з моменту, коли до провідників після станції «Кіровоград» звернувся чоловік із проханням допомогти його дружині, бо тій зле.
– Ми не одразу зрозуміли в чому справа. Жіночка скрутившись лежала на лавці, а навколо стояли інші пасажири, – розповідає «КП» провідниця. – З розповіді чоловіка ми дізналися, що у дружини почалися перейми. Провідниці з чотирьох вагонів збіглися до жінки. Я питаю: «Ти дійсно будеш народжувати?». Вона: «Так!». Я дивлюся, вона вся позеленіла, губи потріскалися, я їй кажу: «Рибонько, ти не терпи!». Ми швидко попросили всіх пасажирів перейти в інші вагони. Я навіть не очікувала, що люди з розумінням до цього поставляться, і що бабусі та дідусі так швидко перевезуть свої тачки.
З’ясувалося, жінка мала народжувати 1 лютого. А в переддень наважилася на поїздку. Про таку екстрену ситуацію терміново повідомили всю бригаду провідників, машиніста електропотяга, викликали «швидку» на найближчу станцію.
– Машиніст із десяток разів оголосив пасажирам, щоб медики, які є в електричці, підійшли в такий-то вагон. Втім ніхто не прийшов… Хоча потім, як розповіла мені напарниця, в одному вагоні було аж три медсестри, які їхали до Южноукраїнська. Вони спочатку спитали, що сталося, а потім просто відвернулися. Не прийшли… – констатує Євгенія.
Натомість провідниці, хоч і сподівалися, що жінка до найближчої станції не народить, до пологів таки готувалися – нагріли воду, помили руки, знайшли простирадла.
– Під’їжджаючи до Новоукраїнки, вона сказала: «Все, я не можу, народжую». Ми лише встигли її роздягти. Дитинка опинилася в мене в руках, я зняла плівку, вона запищала, ми її закутали. Пуповину вирішили не обрізати, оскільки були за кілька хвилин від зупинки, на якій жінку вже чекали медики. Дівчинка така мила, така малесенька… Тепер у родини, крім трьох синів, є ще й донечка. Як її назвуть – не уточнювали, але мої співробітниці сказали батькам, що її обов’язково мають звати Євгенія, – каже провідниця.
Жінка зізнається, ніколи в житті не здогадувалася, що їй із колегами доведеться зробити такий подвиг.
– У нас був неймовірний страх, – ділиться співрозмовниця «КП». – Все могло піти не так. Це страшно, ми не акушери, ніколи не проходили таких курсів. Завжди готові працювати в будьяких екстремальних умовах – витягувати людей зпід потягів, бинтувати, накладати шини. Але приймати пологи – нас цього не вчили. Ми діяли так, як нам підказував власний досвід. Я працюю більше 20 років, у моїй практиці було багато всякого, але такого… Ми навіть і подумати не могли, що нам колись доведеться приймати пологи. Взагалі-то я, коли бачу кров, непритомнію. Але тоді настільки було відчуття відповідальності, що нам потрібно це зробити, що з усіх сил тримала себе в руках.
Нині жінки хотіли б знати, як далі складеться життя маляти. Втім, контактів у батьків новонародженої взяти не встигли.
– Ми не знаємо ні імені тата, ні жінки, яка народжувала, ні місця, де вони проживають, навіть номер телефону не взяли і свого не залишили… Дуже хотілося б знати, як складеться у них життя... На пероні люди нам аплодували і казали: «Дівчата, ви молодці!». Не можу передати, наскільки нам було приємно. Ми дуже радіємо і з усіма ділимося своєю радістю, що допомогли маленькому життю з’явитися на світ.
Лікарі пологового відділення Новоукраїнської райлікарні розповіли «КП», що дівчинка народилася здоровою, зараз її стан стабільний. Нині батьки готуються до виписки додому. Малу назвали Катериною.
фото: надане героями публікації
Подробиці того дня розповіла «КП» провідник електропотяга Євгенія Питулько. Вона першою тримала новонароджене немовля.
Жінка розповідає, почалося все з моменту, коли до провідників після станції «Кіровоград» звернувся чоловік із проханням допомогти його дружині, бо тій зле.
– Ми не одразу зрозуміли в чому справа. Жіночка скрутившись лежала на лавці, а навколо стояли інші пасажири, – розповідає «КП» провідниця. – З розповіді чоловіка ми дізналися, що у дружини почалися перейми. Провідниці з чотирьох вагонів збіглися до жінки. Я питаю: «Ти дійсно будеш народжувати?». Вона: «Так!». Я дивлюся, вона вся позеленіла, губи потріскалися, я їй кажу: «Рибонько, ти не терпи!». Ми швидко попросили всіх пасажирів перейти в інші вагони. Я навіть не очікувала, що люди з розумінням до цього поставляться, і що бабусі та дідусі так швидко перевезуть свої тачки.
З’ясувалося, жінка мала народжувати 1 лютого. А в переддень наважилася на поїздку. Про таку екстрену ситуацію терміново повідомили всю бригаду провідників, машиніста електропотяга, викликали «швидку» на найближчу станцію.
– Машиніст із десяток разів оголосив пасажирам, щоб медики, які є в електричці, підійшли в такий-то вагон. Втім ніхто не прийшов… Хоча потім, як розповіла мені напарниця, в одному вагоні було аж три медсестри, які їхали до Южноукраїнська. Вони спочатку спитали, що сталося, а потім просто відвернулися. Не прийшли… – констатує Євгенія.
Натомість провідниці, хоч і сподівалися, що жінка до найближчої станції не народить, до пологів таки готувалися – нагріли воду, помили руки, знайшли простирадла.
– Під’їжджаючи до Новоукраїнки, вона сказала: «Все, я не можу, народжую». Ми лише встигли її роздягти. Дитинка опинилася в мене в руках, я зняла плівку, вона запищала, ми її закутали. Пуповину вирішили не обрізати, оскільки були за кілька хвилин від зупинки, на якій жінку вже чекали медики. Дівчинка така мила, така малесенька… Тепер у родини, крім трьох синів, є ще й донечка. Як її назвуть – не уточнювали, але мої співробітниці сказали батькам, що її обов’язково мають звати Євгенія, – каже провідниця.
Жінка зізнається, ніколи в житті не здогадувалася, що їй із колегами доведеться зробити такий подвиг.
– У нас був неймовірний страх, – ділиться співрозмовниця «КП». – Все могло піти не так. Це страшно, ми не акушери, ніколи не проходили таких курсів. Завжди готові працювати в будьяких екстремальних умовах – витягувати людей зпід потягів, бинтувати, накладати шини. Але приймати пологи – нас цього не вчили. Ми діяли так, як нам підказував власний досвід. Я працюю більше 20 років, у моїй практиці було багато всякого, але такого… Ми навіть і подумати не могли, що нам колись доведеться приймати пологи. Взагалі-то я, коли бачу кров, непритомнію. Але тоді настільки було відчуття відповідальності, що нам потрібно це зробити, що з усіх сил тримала себе в руках.
Нині жінки хотіли б знати, як далі складеться життя маляти. Втім, контактів у батьків новонародженої взяти не встигли.
– Ми не знаємо ні імені тата, ні жінки, яка народжувала, ні місця, де вони проживають, навіть номер телефону не взяли і свого не залишили… Дуже хотілося б знати, як складеться у них життя... На пероні люди нам аплодували і казали: «Дівчата, ви молодці!». Не можу передати, наскільки нам було приємно. Ми дуже радіємо і з усіма ділимося своєю радістю, що допомогли маленькому життю з’явитися на світ.
Лікарі пологового відділення Новоукраїнської райлікарні розповіли «КП», що дівчинка народилася здоровою, зараз її стан стабільний. Нині батьки готуються до виписки додому. Малу назвали Катериною.
фото: надане героями публікації