Книга проти гаджета. Чому надають перевагу жителі області?
Попри скрутну ситуацію в країні, невисокі зарплати та нестримні ціни, жителі Кіровоградщини все ж дбають не лише про шлунок, а й про мізки. Кажуть, торік хоча б раз на два місці, але виділяли з сімейного бюджету 200-300 гривень на нову книжку. Люди пояснюють, поки мають можливість – купують, навіть не зважаючи на існування електронних версій улюблених романів чи оповідань.– Ми ніколи не рахували, скільки протягом дня буває покупців. Але не мало, як для нашого міста і нинішньої ситуації з цінами та зарплатами – буває й по п’ятдесятсто відвідувачів, – розповідає «КП» продавець книжкового магазину 27-річна Яна. – Купують різну літературу. Якщо це перед початком навчального року, часто беруть так звані книгипомічники, у яких додатково пояснюється шкільна програма. Часто запитують сучасних авторів – Жадана, Полозкову, Бабкіну... Також дуже популярні у нас книги прикладного характеру – з кулінарії, хендмейду...
– Особливо багато відвідувачів було перед Новорічними святами. Наприклад, перед Днем Святого Миколая брали дуже багато дитячої літератури. Немало було прохань підібрати щось про зиму, Новий рік, Різдво. Купували й на інші теми. Причому, запитували книги не тільки дитячі, а й, вочевидь, дорослим на подарунки, – ділиться з «КП» своїми спостереженнями ще одна продавчиня з книгарні Наталя і додає, що часто покупці запитували і розмальовкиантистрес. – Мабуть стресовий видався минулий рік. А ще – «Маленького принца» Екзюпері, Ремарка...
Купують книжки й на, так званому, «блошиному ринку». Пенсіонерка Ганна Степанівна розповідає, поки була молода і очі не втомлювалися – читала дуже багато. Нині вік уже не той. Тому розпродує свою бібліотеку.
– У мене вдома велика колекція. Я дуже любила читати, тож книги дарували часто. Та й сама купувала. Відтак літератури зібралося дуже багато, проте читати вже стало важко, зір слабкий – вік все таки вже не той. Та й до сучасної літератури душа не лежить, а ті книги, що у мене є, ледь не всі знаю напам’ять, – говорить 67-річна кіровоградка. – Колись мені ці книги приносили радість, задоволення. Тепер хай когось іншого порадують. Адже ці автори і твори – безсмертні. Як казав кіт Бегемот, «Достоєвський безсмертний!».
Щодня, коли дозволяє погода і здоров’я, Ганна Степанівна виносить на продаж до десятка книг.
– Однудві та й куплять. А я цьому радію. Тим паче, книги у гарному стані, а продаю за ціною нижчою, ніж у магазинах, – каже вона.
Жителі обласного центру попри дорожнечу знаходять можливість купувати книги як собі, так і своїм дітям. Переконані, інтернет – одне, а жива література матиме попит завжди, як би складно не жилося. Адже у друкованій літературі – душа.
– Книжечки купуємо регулярно, я не хочу, щоб діти пізнавали світ через гаджети, – розповідає «КП» мама трьох діток 34-річна Тетяна Кухарець. – Моя донечка Надія любить розмальовки з казками. Таких книжечок уже близько трьох десятків є в нашій маленькій бібліотечці. Майже щомісяця поповнюємо її чимось новим. Втім було б добре, аби дитячі книжки були доступніші. Іноді побачу цікавинку, а купити – ціна «кусається».
Любов до читання передається з покоління в покоління в родині 66-річної Любові Константинової.
– У мене вдома величезна бібліотека книг. Любов до книг, до читання – від мами і тата. Батьки дарували книги. Є різні жанри – художні, медичні, з кулінарії… Величезна бібліотека й у моєї внучки. Лера – студентка четвертого курсу педагогічного університету. Вона, як і вся молодь, в основному читає в інтернеті, але має чимало і друкованих книг, – розповідає жінка.
Мама двох діток, 28-річна Зінаїда Казаріна, часто купує книги, однак лише дітям, сама читає в електронному варіанті.
– На подарунок книги купую переважно дітям – своїм і знайомих, друзів. Своєму старшому десятирічному сину книги купуємо часто, підвищуємо IQ, – посміхаючись, зауважує Зінаїда. – Хочу прищепити йому любов до книг. Адже читання облагороджує, підвищує грамотність, словниковий запас... І взагалі читати цікавіше, ніж фільми дивитися. Книги купуємо синові за віком – «Гаррі Поттер», «Володар перснів». І я їх заодно читаю. І хоча сама більше люблю друковані книги, частіше читаю електронні – це просто дешевше. Читаю Кастанеду, Зеланда. Але іноді і попсу типу «50 відтінків сірого»…
А от 27-річний Іван Арнаут настільки любить читати, що не шкодує витрачати на книги до 300 гривень щомісяця.
– Купую книги і на подарунок, і для себе. Улюблена книга – Бернар Вербер «Імперія Ангелів». Надаю перевагу друкованим, мені не шкода на таке витрачати 200-300 гривень щомісяця, – говорить чоловік.
Утім таких, як Іван, стає дедалі менше, кажуть експерти. Мовляв, ціни на книги ростуть і тим відлякують покупців. Відтак приказка, відома з радянських часів, що книга – найкращий подарунок, нині набула нової актуальності. А на зміну друкованим бестселерам, прийшли гаджети із необмеженими бібліотеками.
– Паперові книги купую частіше дітям, ніж собі, або ж на подарунок. Минулого місяця купувала книги в подарунок друзям зі США. Сама ж частіше читаю електронні книги. Останнім часом перечитую класику, бо сприймається зовсім поіншому, ніж у шкільні роки, – ділиться ще одна співрозмовниця «КП» Леся Тараненко.
Соціологи тим часом показують свої дослідження – українці дійсно стали менше читати. Гірша статистика у селах, трохи ліпша – у містах, констатують вони.
У 2012-му, наприклад, причиною того, що нащадки Кобзаря і Каменяра перестали читати, експерти називали наслідки «лихих дев’яностих», старіння бібліотечних фондів, а також відсутність моди бути освіченим. У 2013-му потяг до книг відчутно зріс і на той момент уже десять відсотків наших співвітчизників освоїли електронні носії, віддавши перевагу інтернетбібліотекам. У 2014-2015 роках прихильників гаджетів стало ще більше. А от минулий рік трохи повернув українців до друкованого чтива.
– На ринку побільшало якісної літератури. Плюс на зміну російським книгам прийшли українські видання. Так, ціна на них висока, але хоча б раз у квартал чи раз на півроку можна собі дозволити придбати вітчизняного автора, – говорить жителька Кіровограда Любов. – До того ж, зросла кількість промотурів самих письменників. І це дуже похвально, адже є можливість поспілкуватися з ними, задати питання. Як на мене, така практика тільки підсилює інтерес до, так би мовити, натурального читання. Та й запах свіжих сторінок нової книги ніщо не замінить.
