Мама АТОвця: «Син казав, що встигне приїхати до новорічних свят… Аж раптом похоронка…»

Трагічна звістка про смерть на сході 21-­річного помічнянця Олега Стасія сколихнула місто напередодні Нового року. Із тим, що сталося, не могли змиритися ані чужі, ані рідні. Захисника, друга, колеги, брата, сина більше не було серед живих. Перший день 2017 року Помічна зустріла в скорботі. Провести в останню путь Героя зібралися близько півтисячі містян. Прощаючись із Олегом, люди ставали на коліна.

Святковий передноворічний настрій у Помічній раптово змінився від трагічної звістки: 29 грудня у Гнутовому Маріупольського району від розриву гранати загинув оператор самохідного зенітно-артилерійського взводу, старший солдат Олег Стасій. Хлопець більше семи місяців перебував в АТО і мріяв зустріти новорічні свята в колі сім’ї.

Обставини, за яких сталася трагедія, з’ясовуються і досі. Однак перша версія, яку озвучили військові, – самогубство. Втім у те, що молодий і повний життя та планів хлопець, наклав на себе руки, рідні не вірять.

– Для нашої сім’ї важливо спростувати інформацію про самогубство Олега, – говорить мама загиблого бійця Любов Стасій. – Що і як саме там трапилося, мені самій досі невідомо. Знаю, що за фактом загибелі сина зараз проводиться досудове слідство. Щодня зв’язуємося зі слідчими, але вони не повідом­ляють нічого нового. Скільки працюватимуть над справою ще – не знають. Трохи заспокоює той факт, що вони постійно з нами на зв’язку. Як нам із чоловіком повідомили, зараз опрацьовують декілька версій, у тому числі й самогубство.

Експерти констатують, торік небойові втрати на сході й справді перевищили бойові.

«При цьому, найбільша кількість небойових втрат – самогубства – 63 військовослужбовці. Причин таких вчинків доволі багато», – пише на своїй сторінці у соцмережі військовий психолог батальйону патрульної служби поліції особливого призначення «Київщина» Андрій Козінчук і додає, на війні чоловіки часто замикаються в собі й потребують допомоги психологів.

– За даними американської статистики, кожен третій учасник бойових дій думав про самогубство. На жаль, те, що відбувається з нашими військовослужбовцями, є світовою статистикою. Певному відсотку чоловіків, які були на війні, потім важко адаптуватися­ до життя й забути все те, що вони бачили. Цим людям необхідна тривала психологічна реабілітація, – доповнює думку Козінчука координатор Центру медико­психологічної реабілітації на базі Кіровоградського обласного госпіталю для ветеранів війни Анна Колєва.

Проте, Любов Стасій переконана, наведена статистика не має жодного стосунку до її сина. Жінка впевнена, про самогубство сина не може бути й мови, адже Олег мріяв повернутися додому на новорічні свята.

– Уся наша родина категорично незгодна з версією самогубства. І якби журналісти до нас зверталися, то знали б, що причин накласти на себе руки в мого сина не було. Олег готувався найближчим часом приїхати додому. Телефонував, казав, що їх нібито відпустять на новорічні свята. Пізніше повідомив, що затримається. Переказував слова командирів, які запевняли, що на солдат у лютому чекатиме ротація і всі вони повернуться додому. Моя дитина вже сьомий місяць перебувала в АТО і чекала повернення. Син казав, що встигне приїхати до новорічних свят… Аж раптом похоронка… Олегу трохи більше двадцяти. У нього навіть дівчини не було! Про які причини самогубства взагалі може йти мова? – риторично запитує вона.

 

Інформацію про проведення слідчих дій внаслідок смерті Олега Стасія, «КП» також підтвердив заступник обласного військового комісара Кіровоградщини Олег Молчанов.

– Зараз просто нічого коментувати, адже слідство стосовно загибелі Олега Стасія триває. Можу лише сказати, що будь­які версії, є всього лише чутками. З офіційною заявою з приводу смерті солдата, повторюся,­ можна буде виступити лише після завершення слідства, – прокоментував Молчанов.

Не вірять у самогубство й друзі та знайомі Олега Стасія.

– Ніяке це не самогубство. Мати Олега готувалася­ до приїзду сина. Казала, що на новорічні свята він вже буде з нами. Хто ж знав, що її слова збудуться саме так... Досі не можу повірити в те, що його більше немає. Такого чудового хлопця втратили! – говорить знайомий родини Володимир Кенжаєв.

– Ми з Олегом були найліпшими друзями. Разом виросли, постійно спілкувалися, гуляли – розповідає Іван Шамшур. – Коли він був в АТО, також підтримували зв’язок. Однак через те, що телефони прослуховувалися,­ про свою службу Олег фактично нічого не розповідав. Одне знаю точно: він якнайшвидше хотів повернутися додому, побачити рідних, друзів, пройтися рідним містом. Він був доброю, світлою і позитивною людиною. Про самогубство, я переконаний, він ніколи й не подумав би. Чув версію, що він зробив це через дівчину, але то неправда. Він ніколи не був надто прив’язаним до дівчат і ніколи не переймався з того, чи є в нього друга половинка, чи нема. Олег дійсно був життєрадісним і щасливим хлопцем, хіба такій людині потрібно вкорочувати собі вік? Звісно ж, ні!

Остаточну крапку в цій історії можна буде поставити лише після завершення розслідування. І сім’я загиблого героя, і його друзі сподіваються отримати чесні й об’єктивні висновки загибелі їхнього Олега.