Кіровоградка, яка потрапила до топ-50 кращих учителів світу, поділилася секретом успіху
Учитель англійської мови гімназії імені Шевченка в обласному центрі Ганна Дудіч стала фіналістом всесвітньoгo конкурсу Global Teacher Prize, потрапивши до топ-50 кращих учителів планети. Таке визнання для самої жінки є надзвичайно почесним. Хоча і, зізнається, далеко не першим – завдяки впровадженню передових освітніх технологій у навчальному процесі, вона неодноразово перемагала в міжнародних батлах.
Про цей конкурс дізналася через інтернет, – розповідає Ганна Дудіч. – Постійно читаю цікаві ресурси для вчителів і регулярно стежу за тим, що відбувається у світовій учительській спільноті. Про Global Teacher Prize вперше дізналася ще два роки тому, щойно його започаткували. Тоді і вирішила спробувати. Заповнила всі необхідні документи й анкети і надіслала. На жаль, не пройшла. Цьогоріч вирішила спробувати ще раз. Тим паче, за два роки після першого такого досвіду в мене з’явилися нові напрацювання, кілька перемог в інших учительських номінаціях... А під час відбору викладачів організатори конкурсу приділяють значну увагу творчому доробку і досягненням учителів за певний період часу. Тому, власне, ці здобутки, вважаю, дозволили мені вже в 2016-му потрапити до топ-50.
Учитель англійської зізнається, найбільше її вразив той факт, як новину про досягнення сприйняли співвітчизники.
– Ця подія викликала значний подив. Імовірно, через те, що українці звикли до постійної критики освіти, школи й самих учителів, що ті недопрацьовують... Хоча насправді ми, педагоги, модернізуємося, прагнемо вдосконалення і робимо все можливе, аби відбулися зміни на краще. Таке визнання – велика честь, – пояснює вона. – І хоча б тому, що до переліку потрапили дуже серйозні люди, які витратили на вчительську справу все своє життя й досягли дійсно значних результатів. Там є вчителі з неймовірними біографіями. Багато хто з них опікується проблемами освіти в неспокійних регіонах, де в країнах взагалі немає жодної стабільності. Тому дуже приємно бути частинкою цього списку.
Співрозмовниця «КП» каже, одним із найголовніших здобутків вважає свій проект «Казки народів світу». Його суть у тому, що українські учні разом із однолітками з інших країн презентували один одному казки своїх народів. Відбувалося це в онлайнрежимі.
– Потім діти мали розгадати сюжети казок іншого народу, – уточнює учитель. – Своїми інтерпретаціями творів ми обмінювалися зі школярами з Індії та Уельсу.
Ганна Дудіч зауважує, «казковий» проект оцінили на міжнародному конкурсі, який проводила компанія Microsoft у березні 2014 року. Він посів третє місце серед 250 учасників!
– Наш проект сподобався організаторам у номінації «Кооперація». Судді неодноразово відзначали те, як завдяки йому діти з різних країн легко спілкувалися... Реалізовувати це було справді дуже цікаво. Причому як учням, так і викладачам. Крім того, ми пробували себе й в інших програмах, де також були серед кращих, – додає визнаний учитель.
У рідній гімназії, розповідає співрозмовниця «КП», до такого творчого навчання всі давно вже звикли. Причому участь у заходах беруть і вчителі, і школярі.
– Дітям така робота подобається. Адже доволі часто, крім дипломів і грамот, на заходах нам вдається вигравати ще й різноманітні призи і навіть грошові премії, – продовжує Ганна Дудіч. – Наприклад, один хлопчик із нашої гімназії написав твір про Тараса Шевченка і подав його на міжнародний конкурс, який оголосив один із канадських університетів. І в підсумку йому вдалося посісти призове місце, завдяки чому отримав від університету триста доларів… А якось ми взяли участь у міжнародній акції, започаткованій всесвітньо відомим видавництвом «Макміллан», яке оголосило освітній конкурс для дітей «Напиши книжку про свою країну». Наші школярі довго працювали над твором про Україну і стали переможцями. Видавництво надрукувало цей твір, а на палітурці видання зазначило прізвища всіх, хто брав участь у його створенні...
Учитель каже, свою професію обрала свідомо і нині радіє, що є частиною величезного механізму, здатного змінити світ.
– Я завжди хотіла бути вчителем. У школі працюю вісімнадцятий рік, – зауважує співрозмовниця «КП». – Знаєте, якось я прочитала про дівчину з Пакистану Малалу Юсуфзай – правозахисницю і громадського діяча. Вона боролася за права жінок на освіту. Адже в мусульманських країнах жінкам такої можливості майже не дають. І в одному зі своїх виступів вона сказала: «Тож давайте візьмемо книжки і ручки. Вони – наша зброя. Один учитель, одна дитина, одна ручка й одна книжка можуть змінити світ. Освіта – єдиний порятунок». Повністю погоджуюся з цими словами і вірю в те, що навіть один у полі – воїн. І не треба намагатися робити якісь глобальні зміни. Починати достатньо з малого – з себе. Почнете змінюватися і змінювати все довкола себе, самі не помітите, як трішечки зміните світ! Тому молодим учителям, тим, хто вирішив своє життя віддати дітям, порадила б вірити в те, що досягнути можна всього. Достатньо лише трохи бажання і не боятися бути активним. У світі є чимало організацій, які допомагають людям розвиватися. Треба лише долучатися і починати поступово втілювати в життя те, про що, можливо, ви колись всього лише мріяли.
