Туберкульоз соціалізувався! Нині на сухоти хворіють не лише зеки і безхатьки, а й депутати і бізнесмени

Сьогодні підчепити туберкульоз може кожен. Якщо раніше сухоти були здебільшого хворобою безхатьків, в’язнів і наркозалежних, то зараз паличка Коха косить і депутатів, і бізнесменів, і вчителів, і перукарів, і журналістів, і навіть самих лікарів… Експерти констатують, світ і Україна в тому числі уже два десятки років переживають епідемію. Тільки торік на Кіровоградщині на різні форми туберкульозу захворіли до тисячі жителів! Понад півтори сотні – померли. Статистика шокує!
Лікар­-фтизіатр із 25-­річним стажем, очільниця обласного протитуберкульозного диспансеру Галина Горенко розповіла «КП» про тонкощі боротьби з сухотами, чому українці ходять у лідерах із захворюваності, як уберегтися від цієї бацили і чи є перспектива виграти глобальну війну з хворобою.

Прислухайтеся до організму

– Туберкульоз – підступний і не завжди дає про себе знати на початкових стадіях. Людина почувається в цілому добре, а тому коли лікарі діагностують сухоти, це шок для кожного пацієнта, – ділиться досвідом фахівець. – Втім, є симптоми, які можуть видати туберкульоз на ранніх стадіях – з’являється кашель, слабкість, підвищена пітливість, швидка втома, задишка, кровохаркання, підвищена температура. Тому якщо є бодай якісь схожі симптоми чи підозра, не варто відкладати похід до лікаря. У кожній райлікарні працюють лабораторії першого рівня діагностики туберкульозу. Аналіз мокроти і рентген – це те, що необхідно зробити насамперед. Знаєте, дуже прикро, коли до нас приходять пацієнти з уже запущеними формами. І коли ти їх питаєш, чому не зверталися раніше, чому не йшли лікуватися, відповіді зазвичай типові: «Боявся», «Не було грошей», «Не було часу»… А саме час грає основну роль.

Кіровоградщина – регіон із підвищеною небезпекою

Нині Кіровоградщина займає четверте місце з кількості захворювань на туберкульоз. У середньому в області щороку з’являється 750 нових пацієнтів.

– Цьогоріч за дев’ять місяців сухоти вперше діагностували 460 жителям регіону. За весь минулий рік – 746. Якщо оцінювати динаміку, то порівняно з 2014-м захворюваність і смертність у нас знизилися. У масштабах епідемії це хороша ознака. Однак насторожує той факт, що зросла кількість випадків, коли лікарі діагностують хіміорезистентні форми, тобто стійкі до антибіотиків. Вони найбільш небезпечні, адже важко піддаються лікуванню, – констатує Горенко.

Захворіти можна будь-де

– Необхідно пам’ятати, що туберкульоз – захворювання, яке в 95-98% випадків передається повітряно-крапельним шляхом. Найменша небезпека захворіти на відкритому повітрі. Інфекція, потрапивши в повітря, перемішується з чистим повітрям і її концентрація зменшується. А от високі ризики підчепити бацилу – у транспорті і навіть у фітнес-клубах, – зауважує лікар-фтизіатр. – Часто вже хворими люди повертаються з заробітків і, на жаль, з дуже запущеними формами. Коли починаємо дізнаватися, чому так сталося, виявляється, через умови життя – наприклад, в одній кімнаті живуть шість-вісім людей, харчування незадовільне, робота важка, як правило, працюють на будівництвах, курять, кашляють, роботодавці не вимагають медичних довідок…

Хворіють депутати, перукарі, вчителі...

Сьогодні основний контингент хворих – це працездатне населення віком від 17 до 55 років. Тривожним сигналом є ріст кількості випадків захворювань серед соціально-адаптованих людей, тобто тих, хто має родину, роботу, ведуть господарство... Хворіють і діти до семи років, у яких імунітет ще повністю не сформувався, а також підлітки в період гормонального сплеску та люди похилого віку. Статистика також вказує і на те, що чоловіки хворіють частіше, ніж жінки.

– Якщо говорити про тих, хто працює у сфері обслуговування, то найчастіше хворіють перукарі, вчителі, кухарі, медичні працівники, пілоти, депутати, бізнесмени, працівники поліції, адже спілкуються з різним контингентом. Також у групі високого ризику пенітенціарії, журналісти.., – зауважує Горенко.

При цьому, не застраховані від палички Коха і бізнесмени. У них, пояснює фахівець, спровокувати хворобу можуть постійні стреси, хронічна втома і, як наслідок, понижений імунітет.

Втім на першому місці серед носіїв інфекції, нині залишаються безхатьки, алкоголіки, наркозалежні та секс-працівники.

– У них на 30% ризик захворіти туберкульозом вищий, ніж у решти, – каже головлікар обласного протитуберкульозного диспансеру. – На це впливає неконтрольоване коло спілкування, спосіб життя і знову ж таки знижений імунітет. Якщо у таких людей є ще й супутні хвороби, ризик мати сухоти ще на порядок збільшується. Особливо це стосується ВІЛ-інфікованих – для них ризик захворіти зростає у десять разів! Якщо таку інфекцію виявити несвоєчасно і не призначити відповідне лікування, такі люди приречені.

До особливої групи належать і хворі на цукровий діабет, з виразкою дванадцятипалої кишки, а також онко­хворі, які проходять хіміотерапію.

– Наприклад, туберкульоз і діабет між собою не дружать. Часто у пацієнтів, у яких є діабет, виявляють туберкульоз, і навпаки, – зауважує фахівець.

Водночас можуть заразитися сухотами і працівники протитуберкульозних диспансерів, бактеріологічних протитуберкульозних лабораторій, стаціонарів, патологоанатомічних закладів.

– Цьогоріч, на щастя, у нас не було випадків захворювань серед медперсоналу. Торік був один такий. Проб­лема в тому, що соціальний достаток медпрацівників не такий уже і високий – вони часто не доїдають, перевтомлюються, перепрацьовують через нестачу персоналу (працювати у зоні ризику погоджуються одиниці, відтак маємо велику кадрову дірку), живуть у хронічному стресі, тому і стійкості до інфекції у них, як правило, немає.., – констатує співрозмовниця «КП». – У середньому виявляють 10-15 випадків захворювання серед персоналу райлікарень, міських лікарень, центрів первинної медико-санітарної допомоги. Медики цих закладів стикаються з хворими до того, як ті потрапляють у спеціалізовані заклади.

Не було жодного року, щоб не виявляли хворих серед школярів

Торік в області захворіло на туберкульоз майже два десятки дітей і підлітків.

– Мало це чи багато? Насправді це досить високий показник, – зазначає лікар-фтизіатр. – За дев’ять місяців уже цього року ми діагностували сухоти у десятка дітей і підлітків. Але не факт, що виявили всіх інфікованих, адже протягом останніх двох років у державі не було туберкуліну для проведення реакції Манту, його навіть не можна було купити. А у дітей єдиний метод виявляння туберкульозу – щорічна масова туберкулінодіагностика.

Ще одна велика проблема – відсутність вакцини БЦЖ і противакцинаційна кампанія. Як наслідок, чимало новонароджених не отримали обов’язкові щеплення.

– Серед дітей, у яких діагностували туберкульоз, були як вакциновані, так і не вакциновані. Спостерігається тенденція, що у тих, хто отримав щеплення, були легкі форми туберкульозу. А от двоє дітей, яких не щепили в пологовому, мали агресивні сухоти, – додає Галина Горенко.

Лікування туберкульозу безкоштовне

За обстеження і протитуберкульозні препарати з пацієнтів коштів не беруть, наголошує лікар. Легші форми туберкульозу лікують бюджетним коштом, а міжнародна організація Глобальний фонд допомагає боротися з хіміорезистентним туберкульозом. Для цього фонд закуповує дороговартісні препарати, оскільки держава не здатна забезпечити усіх повними схемами лікування на два роки. Втім міжнародники нещодавно попередили – підтримувати зможуть державу лише до 2017 року, далі Україна має забезпечити закупівлю препаратів самостійно.

– Чуттєвий туберкульоз лікується півроку – два місяці інтенсивної фази і чотири місяці підтримуючої. Пацієнт має знаходитися на стаціонарі, поки не припиниться бациловиділення. Доведено, що при правильному призначенні лікування, виділення палички Коха може завершитися вже після двох тижнів. Коли пацієнт стане безпечним для оточуючих – може лікуватися амбулаторно, отримувати таблетки і знаходитися вдома, – пояснює фтизіатр.

Однак, попри те, що протитуберкульозними препаратами забезпечені усі пацієнти, не кожен готовий до тривалого лікування. Більше того, є й такі, які категорично не хочуть боротися з хворобою.

– Є такі випадки, коли люди прий­мають при лікареві препарати, а потім ідуть і вибльовують їх. Це небажання боротися з хворобою або наслідок «консультацій» з інтернетом, де запевняють «у тебе нирки сядуть…», «у тебе печінка відпаде…» – наголошує Горенко. – Важливо вбити збудник туберкульозу, щоб він не прогресував в організмі.

Цькування пацієнта з боку суспільства – страшна річ

Співрозмовниця «КП» пригадує, як свого часу проводилося опитування, наскільки лояльно суспільство готове ставитися до тих, хто захворів на сухоти. Тоді 92% сказали, що такі пацієнти мають право на співчуття. Але коли цих же респондентів запитали, чи готові вони працювати в одному колективі з тими, хто переміг хворобу, чи піти з такою людиною в ресторан, погодилися лише 45%.

– Це свідчить, що суспільство продовжує дискримінувати таких людей, – коментує дані фтизіатр. – Засмучує, що суспільство не готове адекватно і толерантно сприймати людей, які захворіли на туберкульоз. Їх цькують, що призводить до небажання звертатися до лікарів, а тому всіма способами інфіковані намагаються приховати хворобу. Є такі, які говорять: «Я не хочу до вас ходити, бо боюся, що хтось побачить». Це жахливо! Багато сил доводиться витрачати, аби переконати людину, наскільки важливо пройти курс. Тому в штат обласного протитуберкульозного диспансеру ми взяли психолога, якого долучають саме до таких проблемних пацієнтів.

Шкода тих, чий діагноз став публічним

– Пам’ятаю випадок, який стався у Долинському районі торік, – розповідає Галина Горенко. – Жінці діагностували туберкульоз, вона пройшла повний курс, вилікувалася(!), але коли захотіла повернутися до роботи в дитячий садок, вихователі, керівництво і батьки були категорично проти. Довелося втручатися медикам, пояснювати, підтверджувати, посилаючись на закони, що ця жінка може повернутися до роботи. Зрештою, її поновили. Але вона пережила стільки неприємних моментів і стресів, що це неможливо описати...

Аналогічна скандальна ситуація була нещодавно і в одному з сіл Кіровоградського району. На цей раз жертвою громадського осуду стала вихователька дитсадка.

– Ми підняли всі документи – санітарну книжку, флюорограми за останні два роки, – коментує головний лікар обласного протитуберкульозного диспансеру. – Ця жінка справно проходила профілактичні огляди. А от на якій підставі сайти понаписували, що вона купувала довідки, – не відомо. Вона самостійно звернулася до лікаря зі скаргами у вересні. Після діагностування хвороби на роботу не ходила. Дітей і колег обстежили. Більше хворих не було. Не хочеться, щоб після її одужання, повторилася ситуація, як у Долинській…

Із власного досвіду Галина Горенко каже, «сарафанне» радіо, оприлюднення чийогось діагнозу в соцмережах, а відтак публікації в пресі заважають пацієнту пережити хворобу і адаптуватися. Доходить до того, що після курсу лікування багато хто звільняється з роботи, продає усе майно і просто переїздить в інше місто. І це лише через те, що у них у житті сталася ситуація, від якої насправді ніхто не застрахований.

– Не розумію тих людей, які пишуть у соцмережах усю інформацію з под­робицями і з прізвищами. Навіщо так робити? Через таке цькування люди замикаються в собі, не виходять на вулицю. Це жах! З підлітками аналогічна ситуація. У дітей були такі стреси, що вони замикалися в собі, переставали спілкуватися з однолітками, і таку ситуацію міг виправити лише психолог, – констатує медик і зазначає, що трапляються й позитивні моменти, коли діти, навпаки, всіляко підтримують своїх однолітків, приходять до лікарні цілими класами. – Насправді така підтримка нерідко дає сильніший ефект, ніж лікарські препарати!

Ми маємо бути настороженими

Аби зменшити ризики захворіти туберкульозом, фтизіатр із 25-річним стажем радить насамперед стежити за своїм способом життя й не ігнорувати профогляди.

– Раціонально харчуватися, вести здоровий спосіб життя (це не порожні слова, це дійсно так!), дотримуватися правильного режиму праці й відпочинку (безкінечна робота ні до чого хорошого не призводить), не гребувати профілактичними оглядами, уникати скупчень людей у закритих приміщеннях. Не соромитися сказати людині, яка кашляє, прикривати рота, – рекомендує фахівець.

А ще, звертає увагу Горенко, купуючи житло, про всяк випадок проводити дезінфекцію. Адже напевне не відомо, які хвороби там можуть чатувати. Тим більше, що бактерія туберкульозу дуже стійка і може жити в темних, запилених, необроблених приміщеннях дуже довго.

– Є документально підтверджений факт, що у знайденої мумії виявили туберкульоз. І коли інфекцію поширили на спеціальне середовище, бацила почала рости. Тому коли люди купують будинок або квартиру, про всяк випадок мають провести дезінфекцію, вологе прибирання, обробити ультрафіолетом, а також регулярно провітрювати приміщення, – зауважує співрозмовниця «КП».

І хоча останніми роками епідемія поволі йде на спад, експерти з острахом думають про день завтрашній. Адже низький рівень життя українців може поглибити проблему.

– Більше двох десятиліть ми живемо в умовах епідемії туберкульозу. І хоча останніми роками йде спад, ми фіксуємо ріст надважких форм сухот. Людство знає, як боротися з хворобою, проте соціальні фактори заважають її побороти. Чому в 90-х роках виник спалах епідемії? Бо десь у 70-х роках ми розслабилися, захворюваність була відносно низькою, рівень достатку задовільний. А коли почалася криза і стреси – все повторилося знову. Теоретично, епідемію можна побороти тими зусиллями, які ми зараз докладає­мо, але фактично це не виходить. Так триватиме, доки ми всі не житимемо в достатку, – підсумувала Галина Горенко.