Живу за списком, щоб не купити зайвого

Із початком осені, крім підвищення тарифів на комунальні послуги, повзуть угору й ціни на продукти. І хоча основні удари по кишені ще попереду, жителі Кіровоградщини зізнаються, їм і нині доводиться все більше затягувати паски. Основні витрати сімейних бюджетів зводяться до розрахунків за комуналку і купівлі харчів. Причому вже сьогодні (ще до традиційного осіннього стрибка цін) м’ясо і молочка нечасті гості на столі. Як буде далі – люди гадають із острахом. При цьому констатують: криза, про яку товкмачать цілодобово нагорі, чомусь не позначається на тих самих «говорунах», лише на простому робочому люді.

1. Яку частину бюджету родина витрачає на продукти харчування?

2. Чи збільшилися/зменшилися витрати порівняно з попередніми роками?

3. Які продукти сьогодні найчастіше купує родина?

– На продукти я витрачаю від 800 гривень на місяць і більше, – розповідає пенсіонерка з обласного центру Катерина Миколаївна. – А ще треба на ліки та за комунальні послуги заплатити. Таке відчуття, що нас хочуть зжити зі світу. Мені 68 років, майже 46 років стажу, а пенсія – мінімальна, 1250 гривень. Звичайно, я собі багато не можу дозволити. З кожним роком ціни все вищі й вищі. Торік мені в принципі вистачало пенсії. Зараз не знаю, як буде взимку, адже доведеться­ більше платити за комунальні послуги, а я і так від пенсії до пенсії живу. Не скажу, що багато чого купую. Тільки найнеобхідніше – картоплю, цибулю, хліб. Інколи беру шматочок м’яса, трішки сиру…

Багато від чого довелося відмовитися й Петру Полякову та його дружині Тетяні. Деякі продукти подружжя тепер купує лише на свята. Витрати пенсіо­нерів на їжу складають 60% спільного бюджету.

– Раніше було дешевше, доступніше. Не скажемо, що жили, як у маслі, але вистачало. Зараз на продукти витрачаємо десь півтори тисячі. Відмовилися від ковбаси, сала – дорого. Тепер ці продукти купуємо лише на свята. Разів два на місяць купуємо яйця та молочні продукти – теж на них піднялася ціна. Наші основі покупки – овочі, хліб, макарони, цукор, філе куряче для борщу. Переважно готуємо макарони, борщ любимо. Для його приготування теж потрібно чимало купити, зате він ситний, – ділиться методами виживання 60-­річний Петро Поляков.

Решту грошей подружжя витрачає на комунальні послуги і допомагає онукам.

– Від 200 до 500 гривень ми платимо за комунальні послуги, залежно від сезону. Онукам хоч потроху намагаємося дати, – додає голова сім’ї.

Аби зекономити на харчуванні, Микола Лобов перестав купувати дорогі ковбаси та сири і перейшов на більш дешеві.

– На продукти я витрачаю тисячу, можливо трохи більше – це близько 15% мого заробітку. Решта коштів іде на комунальні послуги, придбання особистих речей, дозвілля. З часом витрати збільшуються, хоча нових продуктів в раціоні не з’явилося. Так само купую фрукти, м’ясні вироби, молочну продукцію. Але зараз доводиться це все брати за меншою ціною, – зізнається 30-­річний керівник проектів телемаркетингу.

Майже відмовилася від м’ясних продуктів через їхню дорожнечу й молода вчителька Яна. Вона витрачає близько 50-­60% зарплати на їжу.

– Я отримую майже дві тисячі гривень зарплати, майже тисяча, а інколи й більше, йде на продукти. Зараз ми почали менше витрачати грошей на їжу. Економимо, обмежуємо себе в деяких продуктах. М’ясо майже не купуємо, рідше купуємо молочку. Хоча раніше м’ясо вживали майже щодня. Тепер же – один­два рази на тиждень. Якщо раніше готували картоплю і до неї м’ясо, то тепер лише картопля, плов дуже рідко готуємо, бо знову ж таки на нього потрібне м’ясо. Тепер просто рисова каша, гречку майже не їмо – дорого, – констатує 22-­річна Яна.

Дорогими продукти стали і для пенсіонера Бориса Солобутова. Аби не витрачати кошти на спонтанні покупки, чоловік складає список необхідних продуктів.

– Половину пенсії витрачаю, щоб купити продукти. Інколи буває й більше, коли купую незаплановане. Не збирався купувати помідори, зайшов у магазин, побачив їх, вирішив купити, а потім ще щось і в результаті витратив більше, ніж розраховував. Тому тепер живу за списком. Протягом тижня записую, що необхідно, і потім купую тільки це, нічого зайвого. Інакше не вистачить заплатити за квартиру, купити шкарпетки чи ще щось, – ділиться своїм секретом 68­-річний чоловік.

Чимало коштів на продукти витрачає й 41-­річна Олена Горова.

– На місяць у середньому 60­-70% нашого сімейного бюджету йде на продукти, інша частина – на комунальні послуги та на особисті речі. Витрати на продукти значно збільшилися­ у порівнянні з попередніми роками. А це пов’язано з тим, що ціни зростають, а зарплати – ні, – зауважує Олена.

Жінка скаржиться, через високі ціни на продукти не змогла накопичити на літню подорож.

– Наша сім’я не стала себе обмежувати у продуктах, як інші, купую все, що й раніше, але тепер у мене не залишається коштів на дозвілля. Цьогоріч я не змогла поїхати на море, бо все зароблене йде на харчі та комунальні послуги. Найбільше витрачаю на м’ясо, фрукти та овочі, – уточнює співрозмовниця «КП».

Намагаються економити на харчуванні й більшість студентів. Переважно це ті, хто приїхав до обласного центру на навчання з інших районів чи областей.

20-­річна Оксана Ігнатюк з Веселівки Кіровоградського району розповідає, що батьки дають їй на місяць у середньому тисячу гривень. Якщо не економити на продуктах, то більшу частину грошей вона витрачає саме на них.

– Мені на місяць вистачає на їжу гривень 500, а якщо не економити, то 600-­700. Я приїхала з Кіровоградського району на навчання. Перед початком навчального року батьки завезли мені необхідні продукти – овочі, консервацію. На вихідні їжджу додому в село, то також привожу продукти. М’ясо, молочка, овочі, фрукти – все це не потрібно купувати. Тут купую хліб, чай, можливо щось до чаю, для бутербродів. Завдяки цьому вдається чимало зекономити. Але інколи, буває піддаюся спокусі, купую якісь незвичні та не дуже дешеві продукти, – зізнається третьокурсниця педагогічного університету.

Настя Чернецька цьогоріч лише вступила на навчання до вишу, тож як і решта бюджетників поки отримує стипендію. Дів­чина розповідає, до її 900 гривень батьки щомісяця додають ще мінімум 600. І хоча дівчина з села, більшість продуктів, каже, доводиться купувати.

– Я живу у гуртожитку. Більшість продуктів купую. Все для супу, борщу, овочі для салату, макарони… Також купую щось для бутербродів із собою на пари, іноді солодощі. Але змушена відмовити собі у м'ясі, лише інколи купую курятину, – ділиться­ новоспечена студентка.

Зовсім мало на продукти витрачає другокурсниця Валентина Бондаренко.

– За тиждень на їжу я витрачаю приблизно 150 гривень. Але порівнянну з попередніми роками, витрати збільшилися. Звичайно, плюс, що багато продуктів мені передають із дому. Якби не це, впевнена, довелося­ б викладати чималу суму за продукти, – каже майбутній педагог.

А тим часом у столиці один за одним вибухають «квартирні» скандали. Поки одні ледь зводять кінці з кінцями, інші, хто ще вчора демонстративно боровся з корупцією, – за мільйони купують квартири.

Так, колишній журналіст, а нині нардеп від провладної партії Сергій Лещенко неочікувано для всіх придбав у Шевченківському районі Києва квартиру, площею 192 квадрати за 7,5 мільйона гривень.

Услід за ним фігуранткою скандалу стала його однопартійка, теж парламентарій, Світлана Заліщук. Журналісти з’ясували, що народна депутатка є власницею квартири в центрі столиці, вартість якої – близько 13(!) мільйонів гривень!