В Олександрії затримали імовірного маніяка, який приносив дітей у жертви

Олександрійські правоохоронці затримали 46-річного чоловіка – ймовірного серійного маніяка, який близько чотирьох місяців кошмарив усе місто і причетний до зникнення та моторошних убивств дітей. І хоча чоловік визнавати свою провину категорично відмовляється, поліція припускає: убивця – він.

Убив щонайменше двох дітей

Загадкові зникнення дітей в Олександрії та районі почалися ще в травні. Спочатку зникла 15-річна Софія Буц із Пантаївки, потім – 12-річний олександрієць Ілля Макаров. Згодом тамтешніх жителів ошелешили два жорстоких убивства – 13-річного Станіслава Бойка зі слідами удушення і численними побоями дістали з Інгульця в районі Звенигородки, а тіло 21-річної Дар’ї Озарко знайшли неподалік її будинку з розтрощеною головою.

Проте затримали чоловіка не за підозрою у вбивствах, а за нещодавній грабіж. Він напав на молоду жінку неподалік парку «Шахтар». Тоді завдяки швидкій реакції жертві вдалося втекти, проте злодій устиг вис­микнути у неї сумку.

Уже за місцем проживання чоловіка правоохоронці знайшли деякі речі зниклих дітей і запідозрили його у причетності до вбивств.

– Скоєні на території Олександрії злочини небезпідставно мають значний суспільний резонанс. Працівники поліції дійсно затримали громадянина, якого відпрацьовуємо на причетність до цих убивств. Робота в процесі і це досить серйозний комплекс оперативних заходів. Тому зараз усі деталі важливі для слідства і ми не будемо їх розголошувати. Продовжуємо працювати, – прокоментував «КП» начальник Олександрійського відділу поліції Олександр Кодак.

 

Маніяк – колишній в’язень

Затримала підозрюваного поліція ще 10 серпня. Це 46-річний уродженець Волині, колишній зек, інвалід другої групи.

Попри свій діагноз він має не один тюремний термін, що в загальному налічує майже 25 років ув’язнення. Спочатку за умисне знищення та пошкодження майна, далі – за вбивство з корисливих мотивів, розбій, крадіжки з проникненням у житло… Останній термін – 15 років, зокрема, за жорстоке вбивство молодої студентки. Засуджений відбував покарання неподалік Олександрії – у Петрівській виправній колонії суворого режиму №49. Вийшов на волю достроково. За «законом Савченко».

Маніяк жив у розваленому дитсадку

Після звільнення з тюрми чоловік не поїхав додому, а через страх розправи за попереднє вбивство, залишився в Олександрії. Там він втерся в довіру до одного з послідовників Церкви християн віри євангельської, хоча сам вважає себе язичником і поклоняється старослов’янським богам Перуну, Даждьбогу… Прихожанин пожалів колишнього в’язня і періодично приймав його в своєму будинку.

– Так, він тут з’являвся, але не жив. Приходив поїсти, попрати речі.., – розповів сусід чоловіка, який надавав тимчасовий прихисток.

Натомість «КП» разом із колегами вдалося розшукати закинутий дитячий садочок, на горищі якого останнім часом проживав підозрюваний. Будівля стоїть майже у середмісті Олександрії без вікон, дверей, всередині лише імпровізовані з каміння стільці та сатанинські написи на стінах. Аби дістатися розвалин, треба пройти крізь хащі вузькою стежкою.

Дітей приносив у жертви

За неофіційною інформацією, в особистих речах підо­зрюваного правоохоронці знайшли календар, у якому маніяк помічав певні дати – християнські або язичницькі свята. Дивним чином вони співпадали з датами вбивств та зникнень дітей.

Так, 22 травня, у день «літнього» Миколи, зник Ілля Макаров. Тоді хлопець вийшов із дому на прогулянку і не повернувся. Камери зафіксували, як схожий на підозрюваного чоловік кілька разів з’являвся поряд із хлопцем. Згодом кепку Іллі, яку, до речі, упізнала його мати, знайшли в речах підозрюваного.

Наступна позначка на календарі серійного вбивці – 7 липня, коли відзначається Івана Купала. Саме цієї ночі 21­річна Дар’я Озарко відійшла на кілька хвилин від своєї компанії, а потім її знайшли за три сотні метрів від будинку з рубаними ранами на голові. Сценарій убивства дуже схожий на вбивство студентки, за яке маніяк колись отримав 15­річний термін.

Наступна жертва – 13­річний Станіслав Бойко. Він помер від жорстоких побоїв і удушення 2 серпня, у день, коли стародавні слов’яни вшановували Перуна­Громовержця, а після приходу християнства в цей день почали святкувати день пророка Іллі. Саме сім­карту цього хлопця підозрюваний вставляв у свій мобільний після вбивства.

Зникнення 1 травня, на Пасху, Софії Буц правоохоронці з чоловіком не пов’язують.

Наступна позначена у календарі хрестиком дата – 17 серпня. Найімовірніше, у цей день чоловік планував позбавити життя ще одну жертву.

Останнє слово – за експертами і поліграфом

Наразі правоохоронці збирають доказову базу, проводять слідчі дії та чекають на результати судово­медичних експертиз, у тому числі ДНК. Із підозрюваним також працюють столичні поліграфологи.

– Особі, якій повідомили про підозру, обрали міру запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою за фактом заволодіння чужим майном, застосування насильства, яке є небезпечним для життя та здоров’я. У рамках кримінального провадження відпрацьовуються різні версії, також перевіряється причетність вказаної особи до можливого вчинення інших злочинів, у тому числі й резонансних. Слідство триває, призначена велика кількість судово­медичних експертиз. Всі деталі ми не можемо розголошувати, – прокоментував «КП» керівник Олександрійської місцевої прокуратури Ігор Білоусов.

Сам затриманий, який за роки «відсидки» встиг добре підкувати себе юридично, заперечує будь­яку причетність до убивств і відмовляється свідчити.

Мама Іллі Макарова вірить, що її син живий

Мама Іллі Макарова, тіло якого не знайшли навіть столичні фахівці­кінологи зі службовими собаками, до останнього сподівається, що її син живий.

– Я впізнала кепку сина, яку мені показала поліція, – каже мама хлопця – Світлана Чернявська. – Вони її знайшли у того чоловіка… Кепка точно мого сина… За розповідями друзів Іллі, у нього з’явився старший друг, який спочатку ввійшов до нього в довіру, навіть здружився з ним, а потім відбирав гроші, які діти збирали собі на пікніки. Тому Ілля часто ходив без настрою. Про цю дружбу син мені нічого не казав. Зараз я готова до будь­якої інформації, втомилася жити в здогадках. Я заспокійливі вже приймаю, як їжу. Ходжу до церкви, молюся… Оскільки він не зізнається у вбивстві, є надія, що син живий… Якби я побачила того чоловіка, я б його роздерла своїми руками…