Сієна. Італійська провінція, яка нагадує Кіровоград
Аби поставити дітей на ноги, українці часто кидають родину, усе, що їм рідне, і їдуть далеко на заробітки. Для мільйонів наших земляків другою батьківщиною стали Італія, Іспанія, Португалія… Колись таке рішення прийняла і кіровоградка Любов Кононенко. Вона вже майже десять років живе в італійському місті Сієна. Доглядаючи за престарілими іноземцями та працюючи прибиральницею, Любов допомагає своєму синові утримувати родину. Утім наша історія не про те, як непросто живеться українцям на чужині, хоча й таке буває, а про те, як вони знаходять в собі сили радіти життю.
– Ви живете і Італії вже багато років. Робота – роботою, а чи випадала нагода хоч злегка, хоч одним оком подивитися країну?
– Так склалося, і я цьому дуже рада, що у мене була можливість побувати у різних містах Італії. Наприклад, була у Венеції, Флоренції, Римі. Бачила Ватикан. Але найбільше мені припала до душі Сієна, де я сьогодні живу. Своєю компактністю, розташуванням та природою це місто дещо нагадує мені рідний Кіровоград.
– Що можете розказати про Сієну? У неї напевно, як у більшості італійських міст, є своя, особлива, історія. Отой середньовічний дух…
– Історія Сієни дуже цікава. Про це місто я можу розповідати дуже багато. Наприклад, у роки своєї «молодості» Сієна весь час боролася з Флоренцією за першість. Це бажання знайшло відбиток навіть на гербі міста, де зображена римська вовчиця, та, що вигодувала засновників Рима – близнюків Рема і Ромула. За легендою, нащадки останнього втекли до Сієни з надією знайти порятунок від свого дядька, який убив їх батька.
Нині місто – адміністративний центр однойменної провінції, що відноситься до регіону Тоскана. Сьогодні це найважливіший історичний і культурний центр, який є надбанням держави. За довгі століття свого існування Сієна зберегла неповторний романтичний образ. Тут буквально все дихає середньовіччям…
Територіально-адміністративний устрій Італії цікавий взагалі. І в цьому плані Сієна теж перевершила всіх. 
Колись тут налічувалося 43 аристократичні клани, що зумовило появу 43 районів-контрад. 17 з них не просто дожили до нашого часу, а й всерйоз відстоюють свою самобутність, символічно стверджуючи її назвою, прапором, резиденцією і церквою. Так, наприклад, існують такі контради: Орел (Aquila), Гусениця (Bruco), Равлик (Chiocciola), Сова (Civetta), Дракон (Drago), Жираф (Giraffa), Вовчиця (Lupa), Пантера (Pantera), Лісова гущавина (Selva), Башта (Torre), Долина баранів (Valdimontone)…
– Ці назви з кіровоградськими Ленінським і Кіровським районами – не зрівняти…
– Це точно. До речі, двічі на рік – 2 липня і 16 серпня – розігрується середньовічне свято – Паліо. Це традиційні скачки. Ця традиція є лише у Сієні. Напередодні свята обираються 10 контрад-учасниць. Починається все з костюмованої ходи та виносу прапорів. Під час дійства наїзники скачуть без сідел; кожен має батіг, яким дозволяється бити не тільки коней, а й суперників. Сам забіг триває всього півтори хвилини, після якої влаштовують гучні урочистості на честь переможця. І все це проходить на головній площі Сієни.
Там її називають Пьяцца дель Кампо. Вона має форму раковини і вважається однією з найгарніших у Європі. До неї примикає 102-метрова вежа, а з протилежного боку розташований Фонтан радості. І вежа, і фонтан мають «поважний вік» (14-15 століття). Вони є улюбленим місцем відпочинку як у населення, так і в туристів.
– У Сієни є своя, особлива, кухня? Що їдять італійці, які живуть у місті? Теж піцу та пасту (макарони), як решта своїх співвітчизників?
– У ресторанах, кафе та інших кулінарних закладах відвідувачам пропонується покуштувати національну тосканську кухню, включаючи знамениту яловичу страву з прянощами «bistecca fiorentina», суп «primo», салат «panzanella» та інші твори тутешніх кухарів. Зрозуміло, жодне меню не обходиться без знаменитого червоного вина «К'янті» та всілякої десертної смакоти.
Усі охочі можуть поласувати справжньою італійською піцою (діаметр – метр, товщина – півсантиметра) у невеличких вуличних кафе. Там вона виготовляється безпосередньо у клієнтів перед очима клієнтів. Основна начинка: гриби та сир пармезан. Інші інгредієнти – за бажанням замовників. Потім ріжеться на шматки – 1 шматок коштує 3-4 євро. Загалом існує понад сто різновидів піци.
– Італія – це Євросоюз. Ми чули і про труднощі, які спіткали країну відносно недавно. Як там живуть люди? Чи дорого коштують продукти харчування?
– Улюблена їжа італійської сім'ї – риба та заморожені рибні палички, соус для спагеті й макаронів, сир, фрукти. Наприклад
Загалом, у магазинах вибір товарів багатий і купити тут можна практично все, від недорогого одягу і посуду до елітної біжутерії та косметики.
– А рівень зарплат італійців задовольняє?
– Італія хоча і входить до вісімки найбільш високорозвинених країн, але не є країною з дуже високим доходом населення. Середня зарплата в Італії становить приблизно півтори тисячі євро, що за тамтешніми мірками є досить низьким рівнем. На таку заробітну плату можна, наприклад, дозволити зняти скромну квартиру та поїхати в подорож (за 500-600 євро). Наприклад, лікарі в Італії можуть претендувати на заробітну плату від 2,5 до 4 тисяч євро: cума залежить від лікувальної установи, рівня кваліфікації, досвіду роботи і, що не менш важливо, родинних чи дружніх стосунків. За виклик лікаря пацієнти платять погодинно. УЗД коштує 10 євро, якщо у встановлений термін не сплатити – нараховується пеня.
– Ви розказали про середній заробіток. Чи існує таке поняття як у нас, мінімальна зарплата чи пенсія?
– Італія належить до тих країн, де мінімальна зарплата законодавчо не встановлюється, а регулюється галузевими угодами. У середньому вона становить 700 євро. Іноземні робітники, що працюють законно і платять внески до Інституту соціального забезпечення, мають і соціальний захист, і пенсію, як самі італійці.
Пенсія нараховується, коли людині виповнилося 65 років і вона мала мінімум 5 років сплачених внесків. У разі, якщо мігрант повертається на батьківщину, він отримує пенсію на банківський рахунок.
– Чи важко іноземцю працевлаштуватися?
– Знайти офіційну роботу в Італії важко. Для цього треба підтвердити свою професійну кваліфікацію, а також здати тести зі знання італійської мови.
Вакансії для мігрантів в Італії великою різноманітністю не відрізняються. Це доглядальниці, офіціанти, кухарі, прибиральниці, різноробочі, будівельники, садівники. Наприклад, я працюю в двох родинах середнього достатку – в першій прибиральницею, а в другій – доглядальницею за літньою людиною. Звичайно, робота не з легких.
– Окрім низьких заробітків, українці скаржаться на дорожнечу комунальних послуг. Як із цим в італійців?
– Комунальні послуги платяться поквартально. У середньому їх загальна сума становить 160 євро. У цю суму входить сплата за світло, газ, воду, вивіз сміття, телебачення тощо. Якщо наступного місяця ви, наприклад, будете у відрядженні й не матимете змоги дивитися телевізор, повинні наперед про це повідомити відповідну установу. Якщо цю вимогу проігнорувати, то проводитимуться відповідні нарахування. За несвоєчасну сплату послуг нараховується пеня. Сієнці дуже пунктуальні і намагаються усі платежі здійснювати без затримок.
– Чи існує у Сієні громадський транспорт?
– Як і майже у всіх популярних туристичних центрах Італії, у провінційній столиці Тоскани чудово налагоджена інфраструктура й організовано зручне транспортне сполучення. У межах міста, найпоширенішим видом громадського транспорту є міні-автобус «Pollicino». Проїзд в автобусі коштує 1 євро. В історичній частині міста, доступу автотранспорту, за винятком таксі, мопедів і скутерів, нема. Так влада турбується про пішоходів.
– За Україною сумуєте? Я не кажу про рідних, бо це і так зрозуміло. Саме за Україною…
– Для мене Україна – єдина та неповторна, найгарніша країна у світі. Я часто згадую її краєвиди. На жаль, люди, з якими доводиться спілкуватися в Сієні важко орієнтуються, де Україна знаходиться. Аби відповідно націлити співрозмовника, доводиться згадувати імена наших уславлених співвітчизників – Андрія Шевченка, Кличків. А інколи у цьому випадку на допомогу приходить словосполучення: «теж саме, що Росія». Тож у розумінні європейців ми ще Радянський Союз.
