Небайдужі кіровоградці організували табір особливим дітям
Другий рік поспіль діти з інвалідністю отримують можливість відпочити в інклюзивному таборі «Джерельце надії» в обласному центрі. Табір розрахований на тиждень і організований силами громадських організацій, православної церкви та благодійників.
Цьогоріч табір розпочав роботу 4 липня на території СвятоУспенського храму в парку Крючкова. Діти з нетерпінням чекали на відкриття. І це цілком зрозуміло, адже кожен день – надзвичайно насичений: різноманітні майстеркласи, святкові концерти, рухові ігри, змагання та подорожі.
– Мій синочок від кожного дня отримував море вражень. Чотири роки він навчався в інклюзивному класі, де є діти як із інвалідністю, так і без. Але сина майже не задіювали на святах – у нього не дуже чітка мова. Буквально кілька разів за всі чотири роки розповідав віршики. А тут, у таборі, у нього випала така нагода! Волонтери організували заходи так, щоб залучити кожну дитину. Малі відчували себе потрібними, при справі, – ділиться мама 11ти річного Дениса – Любов Скрипниченко і пояснює, у сина – церебральний параліч.
Табір працював з дев’ятої ранку до шостої вечора. Потім діти з батьками поверталися додому. Оскільки більшість дітей пересувається на інвалідних візках, організатори звернулися за допомогою до місцевих перевізників.
– Ми хочемо, щоб різні діти між собою подружилися, підтримували один одного. От Саша подружилася з Катюшою, вони обмінялися номерами телефонів. Катюша пересувається на інвалідному візку. Однак це не заважає їхній дружбі. Я хочу ось такого спілкування між ними. Щоб діти не помічали інвалідності, – пояснює одна з організаторів табору, голова громадської організації «Серце матері» Людмила Шукрута.
Яскравим і насиченим дитячий відпочинок зробили волонтери. Майже дванадцять добровольців з Кіровограда та Луцька влаштували підопічним арттерапію.
Організатори табору запевняють, зроблять усе можливе, щоб і наступного року діти з особливими потребами мали можливість відпочити. Переконані, інклюзивні табори потрібні не лише як розвага, а й як один зі способів соціальної адаптації дітей.
– Такі дітки не спілкуються зі своїми однолітками без інвалідності. Вони сидять у чотирьох стінах – і влітку, і взимку. Торік ідею організувати інклюзивний табір підтримав отець Іван Шевендюк. Ми з ним об’єдналися для цього. Розумієте, діти з інвалідністю, які обходяться без супроводу, можуть побувати у літніх таборах, на оздоровленнях… Але дітей із ДЦП, аутизмом, синдромом Дауна нікуди не беруть. Якщо родина має достаток й може самотужки забезпечити відпочинок десь на морі, це дуже добре. Однак є мами, які самі виховують таких дітей. А державних допомог не завжди вистачає на путівку, – додає Людмила Шукрута.
Інклюзивний табір став можливим завдяки благодійникам. Небайдужі люди зібрали понад десять тисяч гривень. Допомогли і прихожани церкви. Якби не відкриті серця людей, зізнається Шукрута, таку мрію не вдалося б утілити в життя.
– Жодної копійки з бюджетних коштів не витрачено на інклюзивний табір. У Кіровограді дітей з інвалідністю близько тисячі. Дітей, які потребують допомогу на дому, понад 300. Із цих трьох сотень змогли відпочити в нашому таборі лише 34. Сподіваюся, наступного року нашу ініціативу фінансово підтримає і влада, – зазначила очільниця громадської організації.
фото: надані Світланою Бойчук
Матеріал підготовлений за підтримки Коаліції з протидії дискримінації
