Олександрієць, який виграв у покер гроші і накупив городянам велосипедів, пояснив «КП» свій вчинок

Олександрійцю Євгену Масляному – 29. Він захоплюється грою в покер і за шість років вона перетворилася для нього на хороший заробіток. Але виокремлює з­поміж решти жителів міста цього чоловіка його нестандартне мислення. Зірвавши куш в онлайн­турнірі, минулого тижня він накупив і роздав землякам велосипеди. Абсолютно безкоштовно.

Виграти у покер велику суму грошей вдається дуже рідко. Ці турніри йдуть практично кожного дня, а отакі великі – раз на тиждень. Загалом я не беру в них участі. То був перший раз і одразу такий великий виграш. Я просто підсвідомо робив помилку – я розумів, навіть якщо пройду далі, у мене не вистачить сил та енергії грати так, як треба, – розповідає Євген. – У покер я граю десь 10­12 років. Заробляю цим років із шість. Були ситуації, що виграш становив дві тисячі доларів, три тисячі, сім тисяч...

Співрозмовник «КП» каже, покер – гра азартна і в багатьох вона викликає залежність. Те саме було і в нього, однак Євген змінив свій підхід до гри і сьогодні неабияк задоволений цим.

– Поки я перейшов із людини, якій це подобається, у якої залежність, у людину, яка професійно грає, на це пішло багато часу. А починалося все з того, що я всі свої гроші відносив і програвав, – зауважує він.

Частину крайнього виграшу чоловік вирішив витратити на… емоції. Подарував друзям, знайомим і незнайомим велосипеди, закликавши вести здоровий спосіб життя. Так уже 44 щасливчики отримали від чоловіка двоколісні.

– Я подарував не просто велосипеди, а емоції, – розповідає Євген. – Я виграв цю суму і одразу поділився. Я вже витратив більше 300 тисяч гривень і досі індивідуально дарую велосипеди, або даю людям гроші.

На таку ідею Євгена друзі відреагували двоя­ко. Радили заховати виграш, але той не слухав.

– Коли я виграв, деякі мої друзі казали «Та візьми ці гроші, заховай, нехай лежать удома». От через таких немає ніякої економіки у країні. Адже гроші – це кров економіки, – наголошує співрозмовник «КП».

Євген у школі був відмінником. Навчався у медичній академії, але в один момент покинув навчання.

– Я вступив у мед­академію, а потім подивився­ на все, що відбувається у нашому житті, і зробив висновки, що лікувати людей немає ніякого сенсу, тому що вони самі винні у такому своєму житті, нічого не хочуть змінювати, робити. Я зрозумів, що мені все життя треба відучитися і працювати, віддавати себе, а заради чого? Заради того, що люди ведуть такий нездоровий спосіб життя? У цьому соціумі до чого вони прив’язані, вони будуть хворіти, у них немає іншого шляху. Люди повинні розуміти, що вони частина природи. І нам не грошей сьогодні бракує, а їжі, енергоресурсів. Ми підв’язані дозалежні від природних механізмів. У нас дешева і дорога ковбаса однакова на смак, зроблена з одного і того ж, не знаю чого, – розмірковує Євген.

Чоловік каже, що може займатися чим завгодно, важливо від цього отримувати задоволення.

– Я живу за системою «винагороди головного мозку». Це як природний механізм, який може знаходитися у хорошому настрої. Це механізм виділення гормонів щастя. Тобто ти робиш, що хочеш. Я не можу робити всього, що хочу, але тим не менше можу не робити те, чого не хочу, – говорить насамкінець олександрієць.