Діаманти в хіджабі: Чому кіровоградки йдуть в іслам?

Українка в хіджабі, погодьтеся, привертає до себе увагу. Хтось засуджує такий вибір дівчат, хтось ставиться до нього зі співчуттям, вважаючи, що рішення відмовитися від свободи і коротеньких спідничок­суконь добровільно виникнути не може, а хтось узагалі вважає дівчат потенційними терористками. Втім співрозмовниці «КП» запевняють – хіджаб, іслам, нова філософія й культура – на 100% усвідомлений вибір і до тероризму він не має жодного стосунку.

Розумієте, у наш час, на жаль, більшість людей неправильно сприймають іслам, – пояснює 28-­річна кіровоградка Катерина, яка прийняла мусульманство майже чотири роки тому, тут же в деталях розповідаючи історію походження релігії. – Особисто я завжди нормально ставилася до мусульман і ніколи не страждала ісламофобією або ксенофобією, але, як і більшість, раніше думала, що іслам – це тероризм. Мою думку змінив імам. Одна людина порадила відшукати мечеть і, так би мовити, з перших уст дізнатися про іслам. На той час я жила у Києві. Після розмови з імамом я прийняла іслам.

Дівчина розповідає, у її вірі жінки зобов’язані закривати все тіло від сторонніх очей. Цей вибір цілком свідомий. А все тому, що жінки­мусульманки не «фаст фуд», а «діамант», який може бачити лише законний чоловік.

– Жінка зобов'язана закривати від сторонніх чоловіків усе, крім обличчя та кистей рук, – каже співрозмовниця «КП». – Я не «фаст фуд», моя краса не для всіх. Вона глибоко інтимна і бачити мою шкіру, волосся, фігуру зможе тільки одна людина – мій чоловік... Прикрите тіло допомагає жінці зберегти її гідність.

Кіровоградка Маргарита на рік молодша за Катерину. Вона також прийняла іслам і сьогодні не розуміє, чому раніше цього не зробила. Нині дівчина з задоволенням носить хіджаб і розповідає, які ще обмеження для представниць прекрасної статі існують у тих, хто вважає себе послідовниками Мухаммеда.

– Жінкам, які прийняли іслам, не варто фарбувати нігті. Теоретично це робити можна. Але практично не вигідно, адже доведеться лак знімати п’ять разів на день. Щоб зробити молитву треба повністю омити своє тіло водою, а якщо на нігтях лак, то вода не потрапляє на нігтьову пластину і тіло вважається не повністю чистим. Також не можна нарощувати вії, вискубувати брови і ходити на підборах, – ділиться Марго і зізнається, до прийняття ісламу завжди співчувала дівчатам­мусульманкам, адже не розуміла, як ті ходять у хіджабах у спеку. – Зараз я розумію, що в хіджабі спекотно не більше і не менше ніж тим, хто його не вдягає.

– Вперше коли я вийшла в хіджабі, здавалося, що всі дивляться на мене. Зараз не звертаю на це увагу, – розповідає вона. – У Кіровограді, та й не тільки, люди реагують на мій зовнішній вигляд цілком спокійно. Буває навіть місцем у транспорті поступаються. За весь час, що я прийняла іслам, лише раз чула на свою адресу щось неприємне…

Єдине, за що неабияк хвилювалася дівчина, так це за роботу. Переживала, чи не виникне проблем із працевлаштуванням.

– Але побоювання були марними – мене взяли на роботу в приватний дитячий центр і ніхто з батьків моїх учнів нічого не питав. Також я займаюся репетиторством із дітьми, то батьки не дивляться на мене скоса і довіряють мені своїх дітей, – розповідає співрозмовниця «КП».

Стосунки між чоловіком та жінкою також відрізняються від звичних нам. У чоловіка­мусульманина сім’я на першому місці. Надзвичайно важливо, аби родичі схвалили та прийняли його обраницю. Особливо, якщо жінка іншої віри. Здебільшого родина чоловіка не має нічого проти такого шлюбу, головне, щоб дівчина поважала нові традиції та релігію. Якщо ж сім’я категорично проти вибору, чоловік відмовиться від свого кохання.

– Про стосунки чоловіка і жінки я не можу багато розповісти, бо я незаміжня. Розповідатиму те, що бачила і знаю від моїх подруг­мусульманок. В ісламі любов починається після нікяху (весілля), до цього наречені можуть бачити один одного, спілкуватися, але бажано при свідках. Взагалі процес одруження в кожній ісламській країні різний. У деяких – спілкуються батьки, обговорюють все, але рішення: виходити заміж чи ні, приймає дівчина. Вибирають пару за різними критеріями – релігійне питання, краса, багатство, знатний рід. У сімейному житті у чоловіка і дружини є свої обов'язки і права. Дружина зобов'язана доглядати за будинком, виховувати дітей. Чоловік же повністю зобов'язаний утримувати родину. Втім, якщо у дружини є бажання і чоловік не проти, вона теж може працювати, – розповідає Маргарита, зауважуючи, що тільки чоловік має право одружитися з жінкою іншої віри. Мусульманка не може вийти заміж за іновірного. Вважається, чоловік може привести жінку до ісламу, і це буде велике благо, а вона його – ні.

Кіровоградський імам Абдур Рауф пояснює, насправді жінку, не залежно від того, народилася вона мусульманкою чи згодом прийняла іслам, ніхто ні до чого не змушує. Залишати роботу – це особистий свідомий вибір кожної. А всі існуючі міфи про жінок в ісламі, переконаний, нав’язані засобами масової інформації.

– Ні для кого не секрет, що в нашому суспільстві побутує безліч безглуздих міфів про становище жінок в ісламі, які активно нав'язують засоби масової інформації. Іновіри сліпо вірять усьому. У результаті в людей формуються негативні стереотипи про безправне і принизливе становище мусульманок. Нападкам піддається як зовнішній вигляд жінки, так і її нібито відсталість. Звичайно, найбільше піддається критиці хіджаб. Дехто каже, що мусульманок змушують носити такий одяг «деспотичні» чоловіки, і що вони не стали б так одягатися з доброї волі, – говорить імам.

– Насправді для деяких людей жінка в мусульманському одязі – незрозуміла аномалія. Вони ніяк не можуть зрозуміти, що могло спонукати жінку закрити своє тіло від сторонніх поглядів, оскільки з дитинства звикли бачити навколо себе напівроздягнених жінок і вважати це нормою, – продовжує Абдур Рауф. – Особливо, якщо хіджаб носить молода дівчина, то на неї дивляться з жалем, задаючись питаннями: «Навіщо вона втрачає свою молодість?» і «Хто її змушує це робити?». У відповідь вони знаходять «виправдання» її вчинку в тому, що вона, напевно, потрапила в секту або вийшла заміж за мусульманина, який насильно змусив її носити таке вбрання. Вважають, що її неодмінно треба рятувати і визволяти. Дивно, що вони не допускають навіть думки про те, що жінка сама не хоче ходити роздягненою на людях!

Імам переконує, що хіджаб мусульманки носять без примусу, і не тому, що їх хтось змушує, а тому, що вони самі цього хочуть. Таким чином жінка береже свою гідність і честь, зберігає себе й інших від гріха, діючи цнотливо і, нарешті, що в її серці – міцна віра в Творця, веління Якого вона виконує.

– Хтось вважає хіджаб пережитком минулого і символом затурканості, – зазначає співрозмовник «КП». – Відтак мусульманка сприймається як істота нижчого сорту, обмежена, неосвічена, зайнята виключно веденням домашнього господарства і обслуговуванням членів сім'ї. Думають, що вона – власність батька чи чоловіка, що вона не має ні голосу, ні прав, ні власної думки. Якщо мусульманка має освіту або веде успішну професійну діяльність, то це сприймається виключно, як вплив західних цінностей і має на увазі її відмову від своєї релігійної ідентичності. Насправді ж іслам заохочує отримання знань, прагнення до особистого розвитку, володіння корисною професією, участь у житті суспільства в рамках Шаріата як у чоловіків, так і у жінок. І в жодному разі хіджаб не є перешкодою для отримання освіти, розвитку і соціальної активності.

Абдур Рауф запевняє, якщо мусульманка, виходячи заміж, часто залишає роботу і присвячує себе родині, то це її власні пріоритети. Бути хорошою матір'ю і дружиною не менш престижно і почесно, ніж затребуваним професіоналом, підкреслює він.

Те саме кажуть і кіровоградки, які прийняли іслам. Переконують, ведуть такий спосіб життя добровільно.

– Часто у мене запитують, як мої батьки поставилися до того, що я змінила віру. Я завжди відповідаю, що вони зрозуміли мене. Звичайно, тільки­но я почала цікавитися ісламом, вони намагалися відмовити мене, але коли я прийняла цю віру, більше на цю тему в родині не говорять. Рідні прийняли мій вибір і поважають його. Якби мої батьки були налаштовані категорично проти, я б не змогла одягнути хіджаб, але мої батьки бачать, що я залишилася адекватною, здоровою людиною, а свій спосіб життя змінила в кращий бік, – зізнається насамкінець Маргарита.