Живі. Забуті. У полоні.
Оббиваючи півтора року пороги чиновників різних рівнів і постійно чуючи обіцянки, що робота ведеться, кіровоградки Юлія Корінькова та Катерина Глондар не припиняють боротьбу за звільнення з полону російських бойовиків своїх чоловіківвійськових. Нині вони розмістили на території обласного центру білборди з фотографіями рідних «Живі. Забуті. В полоні» та почали збір підписів під зверненням до Президента.
Минулої п'ятниці ми долучилися до міжнародної акції проти війни на сході. Не АТО, а саме війни. Наші чоловіки – Олександр і Сергій – кадрові військові третього окремого полку спецпризначення є наочним прикладом агресії з боку сусідньої держави. Наші хлопці перебувають у полоні майже півтора року і утримуються у Донецьку, – розповідає дружина Олександра Корінь – Юлія.
Жінка каже, ані листи, ані звернення, ані мирні акції, ані пресконференції не дали наразі результату. Хлопці як утримувалися, так і утримуються в заручниках.
– Але це не означає, що ми сядемо і складемо руки. Ні, в жодному разі. Ми боротимемося доти, доки наші чоловіки не повернуться додому! – наголошує Юлія.
– Ми розмістили на території міста чотири білборди. Ми їх установили, щоб іще раз нагадати владі, що хлопці чекають повернення додому, що вони ще в полоні. Але чомусь, на жаль, про них забули і влада нічого не робить, аби звільнити з полону. Ми вже у такий спосіб намагаємося привернути увагу можновладців, – додає Катерина. – Сьогодні ми вимушені кричати на весь світ про нашу проблему. У країні – війна. Але для одних це горе, розпач, розруха, а для інших – фінансові потоки.
– Влада має усвідомлювати – не можна торгуватися долями живих людей! І використовувати їх у політичних цілях та власних амбіціях! За кожним солдатом стоїть сім'я. Вони не хотіли війни. Ми не хотіли війни. Ми стали заручниками цих амбіцій, – продовжує Юлія.
Дружини полонених зауважують, що якщо Україна має намір стати членом ЄС, то має бути й відповідне ставлення до прав людини.
– Ми знаємо, що Європейський Союз і усі демократичні країни ставлять на перше місце захист прав людини. Україна – європейський вектор. А це означає, що для неї дотримання прав людини теж має бути ключовим! – наголошують співрозмовниці «КП». – Петро Порошенко виступає гарантом прав і свобод громадян, тож має у своїх повноваженнях робити все, аби владні структури, їхні рішення, приймалися з метою захисту прав та свобод громадян. І ми розуміємо, що без підтримки Президента нам не обійтися. Тому вкотре просимо Петра Олексійовича втрутитися в процес обміну і повернути наших героїв додому!
Саме, щоб достукатися до гаранта, Юлія та Катерина розпочали збір підписів під зверненням до нього. Всього необхідно зібрати 50 тисяч підписів, аби Президент особисто його розглянув. Відтак згорьовані, але надзвичайно сильні жінки просять усіх небайдужих допомогти зібрати підписи.
– Свій підпис під листом можна поставити в магазині «Буки» у самому центрі Кіровограда. Ми просимо всіх небайдужих зробити це. Адже хлопці, зокрема і наші чоловіки, захищали нашу державу і нас із вами, – звертаються жінки.
Як уже неодноразово повідомляла «КП», кіровоградські спецпризначенці Сергій Глондар та Олександр Коріньков утримуються російськими бойовиками уже другий рік поспіль.
З тих пір дружини військовополонених оббивають пороги чиновницьких кабінетів, аби визволити їх. Представники влади футболять жінок від однієї інстанції до іншої.
Минулої п'ятниці ми долучилися до міжнародної акції проти війни на сході. Не АТО, а саме війни. Наші чоловіки – Олександр і Сергій – кадрові військові третього окремого полку спецпризначення є наочним прикладом агресії з боку сусідньої держави. Наші хлопці перебувають у полоні майже півтора року і утримуються у Донецьку, – розповідає дружина Олександра Корінь – Юлія.
Жінка каже, ані листи, ані звернення, ані мирні акції, ані пресконференції не дали наразі результату. Хлопці як утримувалися, так і утримуються в заручниках.
– Але це не означає, що ми сядемо і складемо руки. Ні, в жодному разі. Ми боротимемося доти, доки наші чоловіки не повернуться додому! – наголошує Юлія.
– Ми розмістили на території міста чотири білборди. Ми їх установили, щоб іще раз нагадати владі, що хлопці чекають повернення додому, що вони ще в полоні. Але чомусь, на жаль, про них забули і влада нічого не робить, аби звільнити з полону. Ми вже у такий спосіб намагаємося привернути увагу можновладців, – додає Катерина. – Сьогодні ми вимушені кричати на весь світ про нашу проблему. У країні – війна. Але для одних це горе, розпач, розруха, а для інших – фінансові потоки.
– Влада має усвідомлювати – не можна торгуватися долями живих людей! І використовувати їх у політичних цілях та власних амбіціях! За кожним солдатом стоїть сім'я. Вони не хотіли війни. Ми не хотіли війни. Ми стали заручниками цих амбіцій, – продовжує Юлія.
Дружини полонених зауважують, що якщо Україна має намір стати членом ЄС, то має бути й відповідне ставлення до прав людини.
– Ми знаємо, що Європейський Союз і усі демократичні країни ставлять на перше місце захист прав людини. Україна – європейський вектор. А це означає, що для неї дотримання прав людини теж має бути ключовим! – наголошують співрозмовниці «КП». – Петро Порошенко виступає гарантом прав і свобод громадян, тож має у своїх повноваженнях робити все, аби владні структури, їхні рішення, приймалися з метою захисту прав та свобод громадян. І ми розуміємо, що без підтримки Президента нам не обійтися. Тому вкотре просимо Петра Олексійовича втрутитися в процес обміну і повернути наших героїв додому!
Саме, щоб достукатися до гаранта, Юлія та Катерина розпочали збір підписів під зверненням до нього. Всього необхідно зібрати 50 тисяч підписів, аби Президент особисто його розглянув. Відтак згорьовані, але надзвичайно сильні жінки просять усіх небайдужих допомогти зібрати підписи.
– Свій підпис під листом можна поставити в магазині «Буки» у самому центрі Кіровограда. Ми просимо всіх небайдужих зробити це. Адже хлопці, зокрема і наші чоловіки, захищали нашу державу і нас із вами, – звертаються жінки.
Як уже неодноразово повідомляла «КП», кіровоградські спецпризначенці Сергій Глондар та Олександр Коріньков утримуються російськими бойовиками уже другий рік поспіль.
З тих пір дружини військовополонених оббивають пороги чиновницьких кабінетів, аби визволити їх. Представники влади футболять жінок від однієї інстанції до іншої.