Учителька математики зі сільської школи увійшла до п’ятірки кращих із усієї країни
Оксана Курлова з Первозванівки Кіровоградського району працює вчителькою сільської школи. Не зважаючи на ставлення влади до освіти й освітян, у своєму навчальному закладі вона створила спортивноестрадний гурток, ініціювала відкриття краєзнавчої музейної кімнати, а ще – єдина з сільських учителів математики увійшла до фіналу всеукраїнського конкурсу «Учитель року». Про роботу, самовдосконалення та бажання прищепити учням любов до школи – у матеріалі «КП».Учитель із дитинства
Оксана у Первозванівській школі працює вісімнадцять років. Каже, з самого дитинства була впевнена, що піде вчителювати. Єдине – визначалася, який із двох предметів обрати.
– Я не мріяла бути вчителем, я ним була з дитинства. З молодшою сестрою ми грали у школу. Викладати математику було найпростіше. А ще я займалася спортивною гімнастикою, тому «тренувала» ляльок, – ділиться співрозмовниця «КП».
Коли постало питання вибору майбутньої професії, дівчина спершу думала стати тренером зі спортивної гімнастики. Але, каже, тоді були складні дев’яності, та й великий набір був на факультет фізичної культури.
– У десятому класі до нас прийшла вчителька математики, яка розкрила мій потенціал. Я почала краще розуміти цей предмет, розкрила всі його грані. Тому обираючи професію, я розуміла, оскільки набір на «фізвих» великий, то обрала «фізмат». Це зовсім протилежні напрямки, але обидва мені близькі, – каже Оксана.
Після навчання пішла вчителювати до Первозванівської школи, де викладає і дотепер. Проте починала вона тут зовсім не з математики.
– У Первозванівську школу я прийшла студенткою четвертого курсу. Спортивна гімнастика, якою я займалася, мені допомогла. Працювала керівником гуртка «Овація». За рік у школі звільнилося місце вчителя математики, яке запропонували мені. А я візьми, та й погодься. Я сама вчилася у міській школі, а працюю у сільській. І не шкодую, що доля так повернула, – розповідає Курлова.
Танцювальний гурток розкриває здібності дітей
Гурток спортивно-естрадного танцю «Овація», який учителька створила майже два десятки років тому, веде і дотепер.
– Гурток існує і до цього часу. До нього діти йшли з задоволенням, адже це для них був новий стиль. Раніше були у школі гуртки лише народного напрямку, а я з дітками почала зі спортивного, вчила їх акробатичним елементам. З моменту створення до нього одразу прийшло до тридцяти учнів, – радіє Оксана.
І хоча вихованці гуртка брали участь у конкурсах і мають нагороди, вчителька переконана: важливіше, що діти розкривають свій потенціал.
– Коли моєю основною діяльністю стала робота вчителя математики, гурток продовжував існувати. Ми неодноразово були призерами районного конкурсу «Степові джерела», лауреатами обласного конкурсу «Весняні ритми». Ліричні естрадно-спортивні композиції нам давалися найкраще. Зараз я займаюся з новим поколінням. Головне дати дитині всебічний розвиток та початкову хореографічну освіту, допомогти почувати себе піднесеною та розкрити артистизм, – пояснює співрозмовниця «КП». – Уроки хореографії допомагають залучити учнів до різних свят, конкурсів, що робить шкільне життя різноманітним і привабливим. Тому, коли бачу задоволені очі вихованців, які запитують: «А ми будемо сьогодні слониками чи лисичками? Ми будемо вчити щось нове? Або подивіться, що ми придумали», я розумію, що їм це не просто цікаво, а й необхідно. Потім діти підростають і приходять до мене, як до вчителя математики. Тож, працюючи з початковою ланкою як хореограф, мені легше реалізовуватися, як вчителю математики із середньою ланкою, це полегшує етап знайомства.
Натхненниця відкриття музейної кімнати
Ще одне досягнення Оксани Курлової, яке ввійде в історію Первозванівської школи, це відкриття музейної краєзнавчої кімнати у 2013 році.
– Після зустрічі з ветеранами педагогічної праці у мене виникла ідея створити музейну краєзнавчу кімнату. Науковим керівником став Юрій Митрофаненко. Ми проводили різні акції, ярмарки, зібрали достатньо коштів для її створення. Директор школи Леонід Курілов виділив приміщення у школі, в якому зробили ремонт своїми силами, наповнили. Тепер це є візиткою нашого навчального закладу. Ми приймаємо там гостей, проводимо засідання творчих груп, виховні заходи, – ділиться Оксана.
Учителька переконана: заняття у музейній кімнаті підвищують громадянську свідомість учнів.
– У нас склалася традиція: коли приходить перший клас до школи, старші учні знайомлять першачків зі школою, розказують історію села, про місцеві цікавинки, Первозванівський сад і катакомби, партизанський рух під час Другої Світової війни... У музейній кімнаті є листування з родичами загиблих на території села під час війни, книга шкільних наказів 1957 року, журнали, німецько-російський словник, знайдений у катакомбах під час війни. Це усе робота Юрія Станіславовича з учнями, вони починали це у 2001 році. Працюючи в архівах, готуючись до конференцій, вони знайшли ці дані. Старожили передавали деякі речі. До цього в радянські часи у школі існував інтернаціональний клуб «Дружба». Багато фотографій і матеріалів звідти збереглося завдяки Ніні Андріївні Крейман, яка була керівником цього руху. Є куток присвячений АТО, де розміщенні речі, якими поділилися воїни-земляки, які воюють за незалежну, суверенну Україну, – розповідає співрозмовниця «КП».
Сільська вчителька – серед кращих в Україні
Учитель не повинен бути байдужим до своїх учнів, школи, громади й до себе. Учитель – це приклад «людини» для учнів, переконана Оксана Курлова. Тому присвячує себе самовдосконаленню, розвитку, адже без цього не зможе бути зразком для інших.
– Ніколи не ставила собі за мету брати участь у конкурсах. Але я постійно шукаю щось нове. Якщо я щось бачу чи чую, кажу собі: «А чого я досі цього не вмію?». Необхідно постійно розвиватися і вдосконалюватися, щоб бути цікавою для учнів. Треба бути в курсі всіх новітніх технологій, – говорить педагог.
Уперше на обласному рівні сільська вчителька заявила про себе на конкурсі, для участі в якому навіть не мала всіх необхідних засобів.
– Перший конкурс, у якому я взяла участь, – «Проектування ІТ-контенту сучасного уроку». Тоді я зайняла перше місце. Також я двічі брала участь у всеукраїнському конкурсі «Учитель-новатор», де у 2015 році здобула «Золотий рівень» за представлення проекту «Роль музейної кімнати у вихованні громадянина України», а у 2016 стала лауреатом цього конкурсу за методичну розробку навчальної теми з геометрії за допомогою ресурсів Microsoft, – розповідає Оксана.
Конкурс «Учитель року» Курлова пройшла від районного до всеукраїнського етапів. Вона показала свої здібності, які вивели її в п’ятірку кращих учителів математики з усієї України.
– Районний етап був не легким, але цікавим. Я отримала у ньому перше місце. Далі був обласний етап, де я побачила напрацювання багатьох учителів, попрацювала у п’ятірці кращих вчителів області кілька днів, і теж перемогла. Не було часу радіти від перемоги. Це для мене стало поштовхом, що треба працювати далі, бо напередодні всеукраїнський етап, на якому не можна підвести тих, хто в тебе повірив, – ділиться сільська вчителька.
Серед учителів-математиків Курлова гідно представила Кіровоградщину. Зайняла п’яте місце, отримала індивідуальну відзнаку за кращий майстер-клас та ведення блогу. Саме після цих двох випробувань Первозванівська школа стала першою у турнірній таблиці.
– Я побачила, що конкурентоспроможна, відчула свої сильні і слабкі сторони. Головне зрозуміла, що рухаюся у правильному напрямку. Найцікавішими на конкурсі були майстер-класи від 25 вчителів, які продемонстрували професіоналізм і вчительську неповторність. Досвід усіх регіонів України – неоціненний. Я буду ще довго його опрацьовувати і рано чи пізно застосую у педагогічній діяльності. Хочу подякувати учням львівської школи, які підтримали мене на уроці і допомогли реалізувати все заплановане, під час конкурсного випробування, – зауважує Оксана і додає, що цьогоріч за свої здобутки отримала ще й районну премію «Людина року». – Це не тільки визнання, а й стимул. Для мене найвища нагорода – коли мої учні стають людьми з великої букви, коли знаходять своє місце у житті, а ще – коли учні приводять уже своїх дітей саме до мене в клас.
