Водій молоковоза, який вчасно не загальмував і збив п’ятирічну Дашу, у смерті дівчинки звинувачує її батьків

Уже четвертий рік поспіль сім'я Ткаченків із села Могутнє Кіровоградського району шукає справедливості у правоохоронних органах та судах. У перший день зими 2012 року їхня п’ятирічна донеч­ка Даринка, яка через чотири дні мала б радіти від купи іграшок з нагоди свого дня народження, загинула під колесами молоковоза. Правоохоронці двічі закривали кримінальне провадження, мовляв, вини водія немає. А той, у свою чергу, навіть не вибачився перед осиротілими батьками й до сьогодні вперто заперечує свою вину.

Дівчинка відкрила хвіртку, повільно дійшла до узбіччя і, зупинившись на пару секунд, почала перебігати дорогу до своєї мами, яка стояла на лівому узбіччі спиною до дороги і говорила з кумою. Водій молоковоза Іван Флоря, помітивши дитину, скерував автомобіль уліво та натиснув на гальма. Але це не допомогло… Дитина померла в «швидкій» дорогою до лікарні.

Справу про загибель Даші закрили вже за два місяці, визнав­ши водія невинним. Хоча свідки трагедії так не вважають. За їхніми словами, погода в той день була ясною, без опадів, проїжджа частина забруднена не була та й асфальт на тій ділянці центральної вулиці Кірова був у хорошому стані. Видимість дороги, за результатами протоколу, становила 500 метрів, тому водій, вважають рідні, мав змогу уникнути наїзду на дитину. До того ж Флоря був тверезий, рухався, за його словами, з допустимою швидкістю і бачив Дашу, ще коли вона виходила з двору. От тільки чомусь у протоколі з огляду місця події слідчі зафіксували, що стан покриття дороги був саме вологим…

За більш як три роки після аварії водій молоковоза своєї провини так і не визнав. Не просив і пробачення за вбиту доньку у батьків Даринки. Уже через два тижні після ДТП чоловік знову сів за кермо молоковоза і тією ж дорогою й донині щодня їздить збирати надої.

– Ми довірилися тоді слідчому, бо не були обізнані в таких питаннях, – розповідає мама загиблої дів­чинки Наталя Ткаченко. – Він тоді запевнив нас, що їхній відділ все об’єктивно розслідує і що адвокат нам не потрібен. «Вас захищає держава!» – наголошував він. Коли ж декілька разів дзвонила до нього аби запитати, як розслідується справа, то обіцяв, що пізніше ознайомить нас із матеріалами.

Натомість, коли він прибув для проведення слідчого експерименту, матеріалів справи на руках у нього не виявилося – пояснив, що просто не встиг забрати їх з архіву. Та материнське серце було не на місці і Наталя 19 лютого вкотре зателефонувала до правоохоронця. У відповідь почула приголомшливе: «Ваша справа закрита ще 6 лютого».

На запитання матері, чому їм про це не повідомили раніше, відповів просто: «У нас на той час не було конверта, аби відправити вам листа». Через декілька днів після цієї телефонної розмови Ткаченки таки отримали той дефіцитний конверт із листом, де констатувалося, що водій невинний.

– З цього почалося порушення наших прав як потерпілих. Як можна після такого довіряти слідчим органам, не підозрювати їх у тому, що справа розглядалася несправедливо? – риторично запитує мама загиблої Даші.

Батьки не погоджувалися за рішенням закрити справу, а тому домоглися аби її відкрили вдруге. Та й на цей раз 30 серпня 2013 року, визнавши водія невинним, справу знову закрили. Але і це Ткаченків не зупинило.

Вони писали численні скарги як безпосередньо до органу досудового розслідування, так і до прокуратури та суду. Більше того, вони не вірять в об’єктивність слідчого експерименту. Кажуть, коли правоохоронці відтворювали події, дорога була нерозчищена від снігу, обабіч також було багато снігу, хоча в день трагедії погода була ясною, а дорога чистою і сухою. Крім того, в ході експерименту статистом, який би відповідав віку Даші та біг на місці події відповідним для дитини темпом і напрямком руху, була жінка віком понад 40 років.

– Слідчі повинні були просто об’єктивно розслідувати справу! Винен чи не винен – це не їм вирішувати, а суду. А вони зробили все нефахово і похапцем, аби пошвидше закрити справу! Навіть відео з місця ДТП не долучили до матеріалів справи, яке знайшлося тільки через рік після трагедії зав­дяки нашому клопотанню, – обурюється мама загиблої дівчинки.

Зрештою Ткаченки отримали «добро» на проведення додаткових слідчих дій та повторних експертиз в умовах Київського та Дніпропетровського науково­дослідних інститутів судових експертиз.

– Хотів би акцентувати увагу, що в проведених відповідними кіровоградськими структурами експертизах констатується, що водій не винен. А експертизи Київського і Дніпропетровського НДІСЕ, які більш детально вивчили всі обставини цього ДТП, показують – у діях водія все ж вбачається підозра в тому, що він винен, – пояснює адвокат Ткаченків – Юрій Деркаченко.

У грудні 2014 року Івану Флорі таки пред’явили підозру у вчиненні кримінального правопорушення, бо до цього він проходив по справі не як обвинувачений, а як свідок.

У січні 2015 року справа нарешті потрапила до суду. Та її розгляд постійно затягувався, адже вже декілька разів засідання переносили через неявку на нього прокурора!

21 квітня справа таки вийшла на завершальну стадію судового розгляду. Водія звинувачують у тому, що вчасно не застосував екстрене гальмування. Адже, за словами самого Флорі, коли він помітив дитину, то «відразу прийняв лівіше та натиснув на педаль гальмування, застосувавши екстрене гальмування». Таким чином, першим заходом, яке вжив водій, було маневрування ліворуч, що не відповідало вимогам правил дорожнього руху.

Фахівці запевняють, якщо б водій молоковоза спочатку (як того вимагають правила) застосував екстрене гальмування, то мав би технічну можливість запобігти наїзду на маленького пішохода.

– Призначити йому покарання у вигляді трьох років позбавлення волі з позбавленням права керування транспортними засобами на два роки, – запропонував на суді прокурор Віталій Вергелес.

Втім підсудний Іван Флоря наполягає на своєму і взагалі просить закрити провадження.

– Прошу закрити кримінальне провадження у зв’язку з тим, що я не порушив правила дорожнього руху, аварія сталася з вини дорослих, які не догледіли дитину, – наголосив, читаючи з листочка, водій молоковоза.

Вирок у цій справі суддя має винести 19 травня. Однак, на відміну від прокурора, батьки вимагають від суду максимального покарання – вісім років за гратами з позбавленням права керувати транспортними засобами упродовж трьох років. Осиротіла сім’я Ткаченків дуже хоче вірити в те, що рішення суду буде справедливим, а вся правоохоронна система швидше змінюватиметься на краще.

– Ми хочемо, щоб у країні не було так, як нині: де вкрадуть каструлю, там розберуться і посадять, а де дитину задавили на дорозі, мов кошеня, там чотири роки треба для того, щоб знайти винних, – кажуть батьки загиблої Даринки.