«КП» знайшла у Кіровограді «мамонта»
Аби водій маршрутки впустив бабусю до салону, їй доводиться простягати руку з грішми, щойно машина під'їжджає. Пенсіонери, діти війни це розуміють, тож, щоб убезпечити себе від зайвих нервових потрясінь, або чекають на пільговий транспорт, або віддають за проїзд дві гривні, не зважаючи на заслужені пільги.
Так само вкотре вчинила і 75-річна кіровоградка Олександра Кноблох. Однак водій… відмовився брати з літньої жінки гроші.
Пенсіонерка каже, її подиву не було меж. Скільки років живе у Кіровограді і користується громадським транспортом, такого ще не траплялося. Водій маршрутки №134 не тільки не взяв з неї плату за проїзд, а навпаки – ще й ввічливо запросив зайняти вільне у салоні місце.
– Я – дитина війни, мені належать пільги, але я завжди сплачую за проїзд, щоб не бачити тих злющих очей і не чути образ. Тільки ступаю на поріг, відразу даю гроші. Хапають з руками. А тут заходжу в 134-й, простягаю гроші, а водій подивився на мене і не взяв їх. Я йому кажу: «Візьміть гроші!», а він не бере! Тільки дуже ввічливо, чистою українською мовою, відповів: «Громадяночко, проходьте, будь ласка, далі по салону і сідайте, там є вільні місця!», – із щирим подивом розповідає пенсіонерка.
– Таке ставлення водія мене просто вразило. І не тільки мене. Всі люди в салоні просто відкрили роти від подиву. Я вже перед виходом до нього підійшла і кажу: «Синку , ти звідки такий взявся? Ти начебто з іншої планети прибув!» А він посміхнувся і сказав, що у нього в салоні така аура, приємна і людям, і йому самому, – продовжує Олександра Олександрівна.
– Я йому кажу: «Нехай тебе Господь береже, залишайся таким же. Люди, коли почули, що я кажу, почали підтримувати мене, говорити, що в наш час прояв такої поваги до людей похилого віку – велика рідкість. Це дійсно так. Нехай таких людей, як цей водій, буде якомога більше!» – зичить кіровоградка і додає, що в обласному центрі живе з народження і пам’ятає, що так само ввічливо до літніх людей ставилися ще в радянські часи.
– У радянський час – так, таке ставлення було, але в наш – жодного разу не зустрічала таких водіїв. До людей такого віку, як я, вони зазвичай ставляться грубо, а то й похамськи. А цей – просто диво! Я не знаю, як його звуть, яке його прізвище, я тільки запам'ятала номер автомобіля – ВА 1300 АА. Тому як тільки приїхала додому, відразу зателефонувала на «гарячу лінію» губернатора і висловила подяку, – не перестає дивуватися люб'язності водія пенсіонерка і просить чиновників відзначити його роботу та поставити в приклад іншим маршрутникам.
Утім «КП» вдалося розшукати цього диво-водія. Звати його Микола Бурла. Чоловік не менше здивувався такій вдячності пенсіонерки. Каже, бабусю цю не пам’ятає – ставиться ввічливо до всіх своїх пасажирів, а до людей похилого віку – з особливою повагою.
– Ми з батьком удвох працюємо на одній машині. Працювали на першому маршруті, а тепер – на 134-му. І тоді й тепер возимо всіх, культурно ставимося. Жаль, що нас перевели, заробітків тепер менше. Але що робити, людей возити ж треба. І що ж я бабусь і дідусів виганятиму, у пільгах їм відмовлятиму? Я цього ніколи не робив і робити не буду. Колись працював на 3-му маршруті, там теж пасажири – одні пенсіонери, як і на цьому. Я знаю, як вони бідні живуть. Вони заслуговують не тільки поважного ставлення до себе, – ділиться своєю філософією водій Микола.
