Жителі Великої Балки не сплять уже два тижні, боронячи власні обійстя від злодіїв

Жителі провулку Ананьївського, що у Кіровограді, уже два тижні поспіль практично не сплять і жахаються ледь не кожного шарудіння. А все тому, що налякані грабіжниками, які обносять обійстя. 26­річна Віталія розповіла «КП», що стала жертвою злочинців уже двічі! Люди кажуть, так далі тривати не може і просять копів упіймати злочинців.

– Нас обікрали вже двічі. Отруїли собаку та кота, – розповідає жінка. – У зварювальному апараті, який стояв у гаражі, злочинці позрізали мідні дроти. Крім того, вкрали електродриль, лобзик, дріт­подовжувач, навіть залишки фарби і старі куртки. А ось із заліза вони нічого не взяли. Ми викликали поліцію, написали заяву. Але ніхто нічого не обходив, не обдивлявся. То був вихідний день, неділя, працювати ніхто не хотів. Я їх сама водила, ось подивіться сюди, подивіться туди, – розповідає Віталія.

Жінка каже, вочевидь злодюги потрапили у двір, зламавши замок на хвіртці.

– Коли злодюги заходили, ми не чули, щоб наша собака гавкав. Після пограбування він взагалі тиждень не виходив з будки, не хотів їсти, невеселий якийсь був. А кіт помер. Їх скоріше за все отруїли, тому що мама знайшла куряче крильце, а ми їх не давали нашим тваринам. У наших сусідів, до яких теж намагалися залізти, собаки так само вели себе, як наша, щоправда, у деяких померли, – скаржиться співрозмовниця «КП».

Майже кожної наступної ночі злодюги намагалися пограбувати й інших жителів провулку. Люди помітили, що кілька разів поспіль вночі на Ананьївський заїжджала незнайома машина. З неї виходив чоловік придивлявся до дворів.

– У нас поки нічого не вкрали, але від дому не відходжу. А якщо і йду кудись, то постійно на нервах – боюся, що хтось може прийти, – долучається до розмови сусідка Віти – Лідія.

Вона розповідає, що в її обійстя злодії хоч і намагалися залізти, проте їх налякав чоловік.

– Це було десь зо два тижні тому близько четвертої ранку. Добре, що чоловік раніше прокинувся та вийшов на вулицю. Мабуть, злякав їх, – ділиться жінка. – Ми не можемо нормально спати, якийсь шурхіт, ми всі одразу встаємо, перевіряємо.

Лідія каже, що в іншого сусіда, який займається землею, викрали дизпаливо, яке той скупляв усю зиму для весняних польових робіт.

Жителі провулку переконані, що незнайомці, які останнім часом ввечері то собак вигулюють попід їхніми хатами, то самі влаштовують променад, – грабіжники, які перевіряють, чи є господарі вдома, і чи є у дворі собака.

А от молодий чоловік Олександр каже, що нічого не чув і не бачив, коли до них вдерлися крадії. Про те, що ледь не стали жертвою грабіжників, розповіли сусіди.

– Я завжди пізно лягаю спати. А останнім часом собаки ночами постійно гавкають. От і того разу гавкали, я вийшла подивитися, чого вони так сильно розійшлися, побачила машину. Мені здалося, що хтось чи заїхав чи виїхав із двору. Я трохи постояла, подивилася. Бачу люди ходять. Коли увімкнула світло, то вони поїхали. А хвіртка залишилася відкрита. Я ж потім розповіла про це сусідам. То вони сказали, що у той вечір їх вдома не було, – ділиться співрозмовниця «КП».

Віталія, яку двічі обікрали, розповідає, що теж бачила кілька разів незнайомий автомобіль.

– За два дні до того, коли нас вкотре пограбували, поблизу сусідів зупинялася машина, схожа на «Жигулі». Якась метушня була в машині, потім вона від’їхала, а один чоловік залишився. Він підійшов до сусідів навпроти. У них загавкав собака, хтось із сусідів увімкнув світло. Той чоловік тоді відійшов, наче вичікував. Коли визирнули сусіди і запитали, чого він ходить попід хатами, почав розповідати, що когось там шукає... За якийсь час собаки знову загавкали. Батько визирнув у вікно, дивиться, а там вже біля інших сусідів хтось стоїть, а перед цим теж під’їжджала якась машина. Батько вийшов у двір, світло не вмикав, лише ліхтариком підсвічував. Той чоловік швидко пішов геть. Наступного дня десь об одинадцятій­дванадцятій годині ночі історія повторилася, – розповідає жінка.

Люди кажуть, на кількадень усе ніби затихло. Гадали, що двічі у двір не полізуть. Та не так сталося. Обій­стя почали обкрадати серед білого дня!

– Минулого тижня я вийшла з дому у справах близько четвертої дня. У хаті був батько. А коли повернулася, то з’ясувалося, що з двору винесли все, що не змогли взяти минулого разу. Ніхто й подумати не міг, що підуть грабувати знову і в білий день! Ми ночами прислуховувалися, а тепер ще й удень доведеться пильнувати, – констатує Віталія. – Вже боюся, щоб утретє не прийшли. За близьких страшно!

Співрозмовниця «КП» зауважує, що ті, кого обікрали, здогадуються, хто за цим стоїть. Втім правоохоронці відмовляються перевіряти підозри.

– Коли викликали поліцію після другого пограбування, розповіли про свої припущення. Але у нас просто прийняли заяву і сказали, що вони опергрупа – лише виїжджають, фіксують, складають акт і все. Далі це все повин­но розподілятися між слідчим, дільничним… Мені ще, як варіант, запропонували пройтися пунктами прийому металобрухту і пошукати свої речі, – розповіла Віта.

Тим часом газета поспілкувалася з очільником кіровоградської поліції Ігорем Пайликом. Правоохоронець визнає: останнім часом дійсно кількість злочинів відчутно зросла, втім звинувачувати поліцію у бездіяльності не можна.

– Щодня ми реєструємо понад півтори сотні заяв. Третина з них – кримінального характеру. Рівень злочинності дуже зріс! Я розумію, що зараз усі звинувачують поліцію у бездіяльності, але тій кількості слідчих, які залишилися, складно працювати. Їх зараз половина від потреби. Крім того, постраждалі часто запізно звертаються: навіть дві години після пограбування – це вже втрачений час. Водночас, нам надають дуже мало інформації про злочинців, що теж ускладнює пошуки. Але ми робимо все можливе, – виправдовується Пайлик.

Натомість Віталія зазначає, що іншого виходу, як брати ситуацію у власні руки – ні вона, ні її сусіди не бачать.

– Ось, встановлюємо датчики руху і сигналізацію. Інші заводять великих собак. Може хоч так себе убезпечимо, – підсумувала співрозмовниця «КП».