Студентські гуртожитки. Кому пощастило більше?

Українські виші забезпечують гуртожитками тільки 60 відсотків приїжджих студентів. Але навіть тим, кому вдалося вхопити «птаха щастя за хвіст», не позаздриш: таргани, цвіль і грибок. І це лише початок переліку того, що супроводжує майбутнього юриста чи хіміка протягом років навчання.
Звернувшись за допомогою до студентів місцевих вишів, «КП» вдалося частково проінспектувати гуртожитки трьох навчальних закладів – Кіровоградського Національного технічного університету, Кіровоградського педагогічного університету імені Винниченка та Кіровоградської льотної академії Національного авіауніверситету. Що із цього вийшло – читайте далі.

 

Душ не працює вже більше року. Доводиться купатися в мисці
Студентка Кіровоградського державного педуніверситету імені В. Винниченка Марина проживає у гуртожитку №4, що на Полтавській, 37. Розповідає, аби покупатися, треба набирати воду у миску чи проситися в інші гуртожитки, бо в рідному душ не працює вже більше року. На ремонт найближчим часом дівчина не сподівається. Говорить, роботи у блоках вже давно зупинилися.
– Звісно, без душу дуже погано. Та тут хоч у мисці можна помитися. А от куди діватися від холоду у кімнаті – не знаю. «Дуйчики» нікому не дозволяють вмикати. Ходять кімнатами і перевіряють. Якщо ж знаходять – відбирають. Були випадки, що за це навіть виганяли з гуртожитку. То ми й боїмося, – ділиться своїм побутовим «шиком» Марина.

Єдині, кому начхати на холод, це таргани. Вони снують по гуртожитку цілими зграями. Студентка каже, цього літа паразитів розвелося, як ніколи. Уже декілька разів намагався їх позбутися, розбризкуючи отруту, та марно. Таргани продовжують лазити вночі по столах і навіть по ліжках. Лякаються тільки якщо, повернувшись запізно, вмикаєш світло в кімнаті. Але це не вихід, бо із цим теж проблема.
– Аби потрапити у гуртожиток після 23-ї, треба завчасно попередити вахтера. Але якщо не вмовиш, буває, просто не пускають. Тоді доводиться чекати ранку, поки відкри-ється гуртожиток, – розповідає Марина.
Вочевидь, вахтерам байдуже до слів міністра освіти і науки Дмитра Табачника, який наказав не обмежувати студентів у часі, коли ті мають повертатися до гуртожитку. У листах, які надсилалися керівникам усіх вишів країни, міністр зазначив, що обмеження часу ускладнює роботу у навчально-наукових лабораторіях, бібліотеках та не дозволяє молоді працювати у вільний від навчання час. Крім того, Дмитро Табачник звертав увагу і на те, що гуртожиток – це житло студентів. А не пускаючи їх додому після 23:00, коменданти порушують законодавство, оскільки встановлення будь-яких обмежень на користування житловими приміщеннями не допускається!
Тож студентам, яких не пускають до гуртожитку вночі, Табачник порадив скаржитися прямо в міністерство. Обіцяв, що міносвіти вживатиме відповідних заходів.
Марина зізнається, сама не знала, що має таке право. Однак дівчина сумнівається, що цей наказ міністра виконуватиметься на місцях.
Оксана – теж студентка педуніверситету – проживає у сусідньому гуртожитку. Говорить, таке нововведення дійсно необхідне. Дівчина хотіла влаштуватися працювати офі-ціанткою, однак, зізнається, якщо повертатиметься опівночі, ночувати доведеться на вулиці, всередину не пустять.
– Хотіла влаштуватися, бо треба підзаробити. У першу чергу на те, щоб купити одяг і привести у порядок кімнату. Взагалі кімната не погана, але жити хочеться в кращих умовах. Ремонт же у нашому гуртожитку почався влітку, але потім зупинився і досі не завершився. Умивальники ще не встановили. На стояк – лише три душі, тоді як повинно бути, як і поверхів, дев’ять. Тож доводиться проситися помитися на інших поверхах. Але там дозволяють тільки за графіком, – бідкається дівчина.
– Зробіть офіційний запит, і ми вам розпишемо, які ремонти вже зроблені, які робляться, коли останнім часом держава гроші виділяла і так далі. І який саме ремонт вас ці-кавить: каналізації, душових, кімнат, електропроводки… Ми вам відповімо, скільки витрачено торік, цього року. Також скільки зіпсовано студентами ремонтів, які ми робили, – сказав ректор КДПУ імені Винниченка Олег Семенюк у відповідь на прохання «КП» в цілому прокоментувати ситуацію з ремонтами в гуртожитках. Єдине, що озвучив керівник вишу, так це суми, витрачені на ремонт – торік майже мільйон гривень, а у 2013-му – більше двохсот тисяч.

 

Узимку нас виселять з гуртожитків, бо навчання переноситься на літо
А от студентів Кіровоградського національного технічного університету, які живуть у гуртожитках, більше хвилює не ремонт приміщень – кажуть, умовами проживання в цілому задоволені, а вимушені канікули. Студенти розповідають, що після зимової сесії до березня їх мають намір відправити додому і виселитися з гуртожитків. Відпрацьовувати кількатижневу перерву будуть улітку.
– Нам сказали, що з початку січня по березень у нас будуть канікули. Уже є навчальний план і нібито нічого змінити не можна. Час, який прогуляємо, відпрацьовуватимемо у червні й липні. Студенти дуже незадоволені. Я, наприклад, планувала поїхати на все літо за кордон, щоб підзаробити. Тепер, виходить, доведеться навчатися, – обурюєть-ся студентка КНТУ Вікторія і говорить, що це лише півбіди. Більш за все майбутніх спеціалістів зараз хвилює виселення з гуртожитків на період канікул, яке начебто заплановане задля економії електроенергії.
Коментуючи таку інформацію, новий-старий ректор КНТУ Михайло Черновол запевнив «КП», що гуртожитки ніхто не закриватиме.
– Термін канікул не збільшується, просто зміщується. Трошки змінено графік навчального процесу. Я не пам’ятаю точно дати, але там зсув буквально на два тижні. Тобто, скажімо, два тижні у липні вони будуть навчатися. І то не всі. Тільки перший, другий, третій курси. Випускники ж закінчуватимуть навчання в кінці червня, як завжди, – пояснює ректор і додає, що за його інформацією, студенти до цього ставляться нормально – питання погоджено зі студентською радою.
– Це робиться задля того, щоб трохи зекономити на оплаті за тепло. Економія ж залежатиме від того, якою буде температура, – пояснює керівник вишу. – За попередніми підрахунками, можливо, 200 тисяч гривень. Але якщо буде дуже холодна зима – це одна справа, якщо більш тепла – інша. Все-одно тепло повністю не відключатиметься. Економія відбуватиметься, в першу чергу, за рахунок електроенергії.

 

Нас все влаштовує, не треба нічого писати
Як один, таку відповідь на запитання «КП» про умови проживання в гуртожитках давали студенти Кіровоградської льотної академії. Пояснюють – бояться.
– Зрозумійте, я не хочу вилетіти, – каже курсант-співрозмовник газети.
Власне, з цієї ж причини не вказуються реальні імена студентів і інших навчальних закладів, що погодилися стати героями публікації.
Однак, судячи з фото, які все-таки вдалося зробити «КП», умови у гуртожитку «льотки» цілком пристойні. Ректор закладу Сергій Неділько каже, останній ремонт проводився цьогоріч улітку.
– Ми робимо ремонти за необхідністю і, зрозуміло, коли є кошти. Взагалі ремонт проводиться у літній період, коли курсанти виселяються, – пояснює керівник КЛАНАУ.

 

Винаймати житло – розкіш
Проживанням в окремій квартирі нині можуть похизуватися небагато студентів – усе залежить від фінансової спроможності батьків. У середньому нині за оренду однокімнатного житла щомісяця віддають від тисячі гривень до півтори. Якщо студенти живуть удвох – на кожного виходить дешевше. Тим, хто живе у гуртожитку, не заздрять, навіть попри те, що справжнє студентське життя можна відчути саме там. Кажуть, існуючі обмеження і хронічна відсутність елементарних побутових умов – відверте знущання над людьми.
– Моя сестра десять років тому навчалася у Кіровограді і жила в гуртожитку. З того часу, я так розумію, мало що змінилося. І тоді, і тепер, як розповідають одногрупники, батькам доводиться робити ремонт у кімнатах. Мені пощастило більше – я живу на квартирі. Щоправда, з літньою господинею. Такий варіант влаштовує і мене, і моїх батьків. Так, це додаткові витрати, але водночас не так дорого, як винаймати взагалі окрему квартиру. Принаймні, мені є кому приготувати їжу про всяк випадок, є де помитися і я не замерзаю, – ділиться власним досвідом Олена, студентка третього курсу і додає, що в нинішній час за жодних обставин не погодилася б жити у гуртожитку, навіть якщо б довелося працювати задля винайму квартири чи кімнати.