Реорганізувати не можна зберегти. «Шахтарську лікарню» перетворять на амбулаторію?

Чутки про те, що у Кіровограді під процес реорганізації потрапила «шахтарська лікарня», вже давно ширяться обласним центром. Утім, ні лікарі, ні пацієнти так і не можуть збагнути, чому це відбувається.

 

Державний заклад «Спеціалізована медико-санітарна частина №19 Міністерства охорони здоров’я України» знаходиться в п’ятиповерховому приміщенні на Кущівці. Заклад обслуговує працівників уранової шахти «Інгульська», геологорозвідувальну експедицію ГРЕ 37 «Київгеології», будівельно-монтажне управління №5, їхні сім’ї та населення, що проживає поруч.

 

У минулому номері «КП» розповідала про диво-лікаря Олександра Баркова, який працює у цій лікарні. Його таланту і вмілим рукам нині завдячують чимало пацієнтів. Багатьох, навіть тих, від кого відмовилися інші лікарі, хірург у прямому сенсі повернув до життя.

– Куди я тільки не звертався – ніхто не міг допомогти. Після аварії, в яку я потрапив ще у 76-му, мене прооперували в Алма-Ати (Казахстан). Нога була деформована, вкорочена, кістка не зрослась, тож я кульгав, без милиць ходити не міг. А останнім часом був сильний біль у колінному суглобі, навіть не міг стати на ногу. Коли дізнався про лікаря Олександра Баркова, пішов до «шахтарської» лікарні. У 2012 році мені зробили операцію і сьогодні я рухаюся без милиць і палки, біль в колінному суглобі минув, керую автомобілем, а стопа, яка не працювала 36 років, тепер працює. Якби не лікар, такого успішного результату не було б, – говорить колишній пацієнт Баркова – Віктор Подшивалов.

Схожих історій зі щасливим фіналом у «шахтарській лікарні» чимало. Однак, врятовані життя, очевидно, нині надто слабкий аргумент для збереження закладу в цілому та хірургічного відділення зокрема. Під чиновницький скальпель, кажуть працівники лікарні, сьогодні лягають операційний блок, приймальне відділення, стерилізаційна, пральня та, власне, хірургічне відділення на 20 ліжкомісць. До речі, свого часу стаціонар міг прийняти 60 пацієнтів, та з року в рік зменшували і зрештою ліжкомісця скоротили до двох десятків, а заразом і медичний персонал.

Офіційного документу, який би підтверджував закриття стаціонару наразі немає. Однак медики говорять, що колишній начальник медико-санітарної частини особисто та через головну медсестру ще в травні окремо кожного в усній формі попередили, що відділення працюватиме до грудня 2013-го. Потім розпочнеться процес реорганізації, звільнення персоналу. Когось обіцяли працевлаштувати, решті доведеться шукати роботу самотужки.

– За час існування цього медичного закладу тут завжди було приписано близько 9,5 тисячі населення, проте за останні роки ця цифра різко зменшилася до 4,1 тисячі осіб. Як це можна об-ґрунтувати?! У нас що, за два роки стільки вмерло людей, чи що?! Та це ж абсурд! Ця цифра зменшена штучно на папері. Якщо порахувати, то отримаємо наступні цифри: працівники шахти – 1557 чоловік, ГРЕ №37 – 85 чоловік, БМУ №5 – 64 чоловіки, так звані «регресники» – 420 чоловік, ветерани праці – 550 чоловік, інваліди праці – 35 осіб, а це вже 2711 осіб. Але в приписі значаться ще й члени їхніх сімей, а для Кіровограда це визначається коефіцієнтом, який становить 3,2. Отже, якщо 2711 помножити на 3,2 виходить – 8675. До цієї цифри слід додати ще 120 осіб співробітників лікарні, – математично пояснює помилковість рішення про реорганізацію закладу Олександр Барков і додає: у зв’язку з тим, що штучно зменшено кількість населення для обслуговування, відповідно зменшиться і фінансування. Медичні працівники кажуть, що у 2014 році лікарня недоотримає із державного бюджету майже мільйон гривень, відтак розуміють: це може призвести до закриття п’ятиповерхового корпусу стаціонару. Тому зараз у лікарні інтенсивно проводять ремонти в поліклініці, аби хоч її залишили. Це майже як в шахах – жертвують ферзя задля спасіння «золотого» пішака.

Якщо припустити, що у підсумку реорганізації залишиться лише поліклінічне відділення, виникає інше питання – наскільки ефективним буде лікування? Адже уже діючий ден-ний стаціонар на 20 ліжкомісць не зможе виконати повноцінну функцію, бо навряд чи людина, якій зробили операцію, після 16:00 (часу, до якого працює медзаклад) здатна буде піти додому, а вранці знову повернутися на ліжко. Та й чи можливо буде проводити складні операції – теж питання. І поки так само риторичне.

Пацієнти говорять, що куди тільки не зверталися, аби «шахтарську лікарню» не реорганізовували, та звідусіль отримують одну відповідь: «…У зв’язку зі зменшенням чисельності населен-ня, що буде обслуговуватися закладом у 2014 році до 4100 осіб, постало питання реорганізації закладу шляхом скорочення та перепрофілювання ліжок цілодобового перебування. Пропози-ції по оптимізації ліжкового фонду опрацьовані адміністрацією державного закладу «Спеціалізована медико-санітарна частина №19 Міністерства охорони здоров’я України» з врахуванням потреб у медичній допомозі контингенту, що обслуговується в СМСЧ №19 та подані на розгляд в Міністерство охорони здоров’я України».

Нещодавно у санчастині з’явився новий виконуючий обов’язки начальника – Лариса Свиріденко. Утім коментувати ситуацію вона відмовляється.

– Взагалі ситуацію коментувати не буду, адже ще нічого не відомо, до кінця року лікарня офіційно працюватиме. А кількість населення, яке ми обслуговуємо зменшилося, тому що цих людей забрало місто – перша і третя поліклініки, а частину в амбулаторію сімейної медицини селище Гірниче, так як у нас там були свої дільниці, які ми обслуговували, – єдине, що пояснила керівник.

Протестуючи проти закриття лікарні хворі звертались навіть до Міністерства охорони здоров’я. У самій лікарні зауважують, що профільне відомство також начебто проти такої реорганізації…

Тим часом спеціалісти кажуть, що зберегти заклад можна, змінивши підхід до фінансування, який зберігся ще з радянських часів, – за кількістю приписаного населення. Але це вже робота вищого владного ешелону.

А поки ж працівники лікарні та пацієнти аналізують ситуацію й розмірковують, що треба зробити, аби її зберегти, стан справ у закладі зголосився прокоментувати директор департаменту охорони здоров’я обласної державної адміністрації Олег Рибальченко. Він називає реакцію людей на можливий хід подій панікою і каже, що дестабілізація, насамперед, криється в кадровому питанні.

– У головних лікарів подібних закладів закінчився контракт, тому всі вони звільненні. Зараз відбудеться конкурс, можливо будуть ті, що й були головлікарі, а можливо інші – це визначає конкурсна комісія Міністерства охорони здоров’я. Враховуючи це, вони почали панікувати, – зазначає Олег Миколайович.

Посадовець також говорить, що медичну допомогу заклад надаватиме у будь-якому випадку.

– А от в якому форматі – визначиться після того як прийметься бюджет на наступний рік. Усі відомчі лікарні дублюють функцію, обслуговуючи співробітників цих відомств, в даному випадку шахтарів. І взагалі: всі кіровоградці за місцем проживання отримують медичну допомогу! А от у даному випадку для шахтарів її організовують окремо, – зауважує директор департаменту і додає, що лікарня отримує фінансування не лише з державного бюджету, а це щорічно приблизно 10 мільйонів, – Кіровоград також перераховує кошти за лікування городян! Відтак, направивши пацієнтів до інших медзакладів, місто економитиме кошти.

Утім, посадовці побачили ще один люфт для заощадження грошей – переїзд хірургічного і терапевтичного відділень до поліклінічного приміщення.

– Є таке бачення, щоб не опалювати це приміщення. Краще зекономлені кошти витратити на покращення матеріально-технічної бази, яка не відповідає вимогам – її потрібно поновлювати, а також на укомплектування штату, – пояснює Олег Рибальченко.

Нині, за словами директора департаменту охорони здоров’я, подальше майбутнє «шахтарської лікарні» повністю в руках МОЗу – як вирішать тамтешні можновладці, так і буде. Утім це, вкотре повторює посадовець, відбудеться не раніше моменту, коли затверджуватиметься бюджет на наступний рік.