Вихованці Короткова продовжують вражати: крім таланту, вони мають ще й добрі, гарячі серця

Учні обласного комплексу (гімназії­інтернату­школи мистецтв), який у народі називають «ліцеєм Короткова» – це не лише надзвичайно талановиті діти, які щороку на різних конкурсах займають призові місця, вони ще й безмірно добрі. Уже кілька років поспіль ліцеїсти разом зі своїми вихователями та директором закладу Анатолієм Коротковим займаються волонтерством. Благодійні концерти, гроші на лікування хворих, смаколики і канцтовари для дітей-­сиріт та маленьких онкохворих пацієнтів, памперси для немовлят­відмовничків, підтримка АТОвців, допомога тваринам­безхатькам – це ще не весь перелік того, як «коротковці» виручають, тих, кому необхідна допомога. Кажуть, роблять це не тому, що так треба, – добрими ділами вони живуть.

А почалося все з прохання однієї людини про допомогу… Чотири роки тому до директора облкомплексу Анатолія Короткова звернувся за допомогою хлопець В'ячеслав. Він розповів Короткову, що нещодавно потрапив в аварію. Водій автомобіля не вижив, а В'ячеслава лікарі дитячої обласної лікарні ледве врятували. Тепер хлопець мріяв знову повноцінно ходити.

– Він на милицях ледве дійшов до мене в «Пролісок», – розповідає «КП» Анатолій Коротков. – Розказав, що оббив пороги вже всіх директорів кіровоградських заводів, але йому відмовили в допомозі. Хтось порадив попросити грошей у мене, мовляв, Коротков точно допоможе. Так усе й почалося.

Ліцеїсти залучили телебачення і газети, дали чимало благодійних концертів – допомагали хто чим міг. І результат виправдав себе – «коротковці» зібрали для В'ячеслава велику суму грошей. Хлопцеві зробили в Харкові операцію. Зібраних грошей вистачило і на реабілітацію. Після цього В'ячеслав знову став на ноги.

– Нещодавно я зустрів його випадково на вулиці, він ішов із гарного дівчиною. Ішов, розумієте?! То було велике щастя! З того часу ми почали постійно займатися благодійністю. Волонтерство стало для нас традицією, а не просто разовою акцією, – ділиться Анатолій Коротков.

Зараз в облкомплексі благодійністю займається ледь не кожен. Адміністрація, педагоги, вихователі, діти. Левова частка зібраних коштів та іншого «добра» належить саме учням закладу. Координує весь цей процес педагог-організатор Наталя Французан. Вона ж і відслідковує, кому потрібна допомога. Щопонеділка в гімназії проходить старостат, під час якого вихователі й старости класів отримують інформацію про тих, хто потребує допомоги.

– Діти з задоволенням допомагають. Ми з самого початку привчаємо їх до того, що треба ділитися і підтримувати інших. Та іноді важко пояснити учням, чому вони, дітлахи, діляться, а інші, особливо заможні люди, не хочуть ділитися, – зізнається Наталя Французан. – Я завжди говорю, якщо дитина раз на тиждень відмовиться від однієї гривні – це начебто небагато. Але в нас 400 учнів, а 400 гривень на тиждень – це серйозна допомога. Бо за місяць – це 1600…

У закладі розповіли, що часто діти відмовляються від так званих підвечірків (полуденників), на які їм дають вафлі, банани, яблука, апельсини, соки, шоколад, печиво. Вони домовляються з вихователями про наступну поїздку і декілька днів збирають смаколики, аби потім розвезти їх дітям у лікарні, стареньким у будинки для літніх людей, АТОвцям у госпіталь... Часто учні облкомплексу радують своїх підопічних не тільки смачненьким, а й концертними програмами. Вірять, якщо ділитимуться добром, воно обов'язково до них повернеться.

На Новий рік адміністрація закладу подарувала учням традиційні солодкі подарунки. Однак ліцеїсти відмовилися від них, заради того, щоб когось зробити щасливішим.

– На початку місяця ми відвезли новорічні подарунки в дитяче відділення обласної психіатричної лікарні, що в селищі Новому, а також в обласний госпіталь для інвалідів вітчизняної війни, де вітали зі святами і учасників АТО, і ветеранів. Презенти відвезли і в Центр соціальної реабілітації дітей, що на Новомиколаївці, де знаходяться дітки, від яких відмовилися батьки або ж їхніх батьків позбавили прав на опіку. Ця малеча завжди надзвичайно рада будь-якій увазі, – ділиться педагог-організатор Наталя Французан і додає, що найбільше вихованці допомагають онкохворим діткам.

Підтримують «коротковці» і учасників АТО. В облкомплексі працює вихователь, син якої загинув на сході. Після цієї трагедії вона повністю відслідковує, що треба військовим. Тоді діти разом із вихователями збирають гроші, солодощі, продовольчі товари, малюнки – загалом допомагають нашим захисникам, як можуть.

– Тема АТО для мене найболючіша. Найбільше вразила розповідь вихователів про бійця третього полку Вадима Довгорука, – долучається до розмови з «КП» учениця Ольга Гетьманець. – Йому в Дебальцевому гранатою відірвало руку, а потім через обмороження лікарі ампутували й обидві ноги. Ми зібрали для нього кошти і віднесли його мамі. Вона ж розповіла нам, що він настільки життєрадісний, що навіть ампутація, здається, не засмутила його. Я знайшла його в соцмережі й переконалася, що ця людина таки й справді дуже світла та радісна. А згодом побачила в телевізійних новинах, що Вадим отримав звання «Народний Герой України», а лідер гурту «Океан Ельзи» Святослав Вакарчук присвятив йому свою пісню «Мить». Зараз Вадимові збирають гроші на протези ніг. Це дуже дорога операція в Німеччині.

Старшокласниця зізнається, не може зрозуміти, як старші на декілька років за неї хлопці можуть воювати на передовій і в той же час залишатися неймовірними оптимістами.

Учні «ліцею Короткова» розповіли, що під час поїздок до АТОвців в обласний госпіталь постійно бачать у них малюнки, котрі їм дарують діти. Військові зберігають ці малюнки, розвішують на дверях, стінах, тумбочках палат. Дехто лежить і міцно тримає їх у руках, як щось найдорожче.

– Я запитав в одного бійця, хто приніс йому в лікарню цей малюнок, а він відповів, що отримав його у подарунок ще на передовій, і з того часу завжди тримає його у лівій кишені біля серця, – поділився ще один вихованець Короткова Дмитро Клименко.

Доброта учнів та педагогів цього навчального закладу не залишає осторонь і літніх. Кілька тижнів тому вони вкотре їздили в будинок для людей похилого віку «Милосердний самарянин». Діти поділилися зі старенькими солодощами і фруктами та виступили зі своїм міні-концертом.

– Там якийсь незвичний дух, – розказує ліцеїст Дмитро Каракоць. – Дехто ще потихеньку ходить, хтось прикутий до ліжка… Мені важко усвідомити, як і чому цих людей покинули їхні ж діти. Під час нашого концерту вони сміялися, звичний для нас виступ став для них чимось надзвичайним і захопливим.

Поки влада розводить руками і не знає, де, як і за які гроші створити притулок для собак-безхатьків, «коротковці» знаходять можливість допомогти не тільки людям, а й тваринам. Вони передають кошти на операції чи їжу для собак, а також час від часу допомагають волонтерам організації з прибиранням. Кажуть, тваринам, окрім їжі та затишку, не вистачає ще й спілкування. Тому щоразу з важким серцем повертаються від них.

Діти зізнаються, раніше неабияк дивувалися байдужості дорослих до проблеми тварин. Коли ж почали займатися волонтерством і побачили, як багато є покинутих малих дітей і старих батьків, то зрозуміли – на покинутих собак людям тим більше начхати. Байдужість – хвороба сучасності, констатують.

– А давайте на цьому тижні комусь допоможемо! – саме так час від часу радісно звертаються до вихователів учні обласного загальноосвітнього навчально-виховного комплексу гуманітарно-естетичного профілю (гімназії-інтернату-школи мистецтв). Завдяки чуйним вихователям ці діти не тільки самі звикли до безперервної волонтерської роботи, а й привчають до цього свої батьків.

Ліцеїсти та їхні педагоги не вважають, що волонтерство – це потік добра в одному напрямку. Знають, віддача є завжди. Щирі посмішки дітей, сльози радості їхніх батьків, малюнки-обереги у військових, обійми щасливих стареньких, ніжність задоволених собак і тихе муркотіння пухнастих котиків – усе це заохочує допомагати ще більше. Юні волонтери вірять, що своїм прикладом зможуть бодай щось змінити у свідомості дорослих.