ЕЛІЗА МАГРО: Щоб дитина не йшла на вулицю, їй потрібно допомогти знайти своє захоплення

Зайняти сільських дітей творчістю – справа не проста. Та вчителька математики Федорівської школи Кіровоградського району Еліза Магро знає як це зробити. Не зважаючи на те, що жінка більшу частину свого життя викладає точну науку, вона відкрила у собі гуманітарні здібності. Нині ділиться уміннями зі школярами.

 

– У мене завжди було бажання вчитися і розвиватися, тому я ніколи не обмежувалася виключно точними науками. Звичайно ж, робота в мене була на першому місці, але одного разу я відчула, що хочу ще більше вивчати різні види мистецтва, – розповідає Еліза Магро.

Вона говорить, що ще в дитинстві навчилася плести гачком і спицями, а потім, коли стала дорослою, це захоплення переросло у щось більше. В’язала доньці одяг, сама вигадувала узори. Коли дитина підростала, тоді й задумалась, чим її, захопити. Оскільки сама цікавилася різними видами техніки, то разом із донькою почала експериментувати: то дерева з бісеру плели, то серветки вишивали, то ляльки-мотанки створювали.

А після того, як Елізу Магро призначили шкільним бібліотекарем, аби зацікавити дітей частіше приходити за книгами, почала приносити свої роботи, створювати куточки творчості, прикрашати виробами книжкові полиці. Звісно, не помітити химерну ляльку, дерево з бісеру чи лебедя, виконаного у техніці орігамі, вихованці не могли. От тоді і почали хлопчики та дівчатка просити вчительку показати, як це робиться.

– Багато не потрібно розповідати, в жодному випадку не слід наполягати, головне – показати витвір, тоді діти самі захочуть спробувати зробити це сама. Інша справа – за-цікавити школярів розвиватися у різних напрямках, – пояснює педагог, запевняючи, що знається на дитячій психології, тому й обрала такий підхід.

У школі помітили, що Еліза Магро багато часу проводить з дітьми за творчістю, тому і доручили вести гурток декоративно-ужиткового мистецтва. Тут учні освоюють ле-гкі техніки – орігамі, квілінг, а зараз створюють пахучі іграшки, кавові сердечка, ляльки-брелоки, вчаться декору із серветок. До речі, серед бажаючих займатися – багато хлопців. Імовірно, така тенденція склалася через те, що в школі їх більше.

На свята діти самостійно готують подарунки для рідних, адже саме презент зроблений від душі, вважається найдорожчим. Найліпші роботи діток неодноразово виставлялися на шкільних, сільських і навіть районних виставках.

Нині бажаючих спробувати себе у декоративному мистецтві дедалі більше, цікавляться не лише учні. Еліза Магро розповідає, як якось за порадою до неї звернулася її колега – учитель початкових класів. Дуже хотіла навчити своїх першачків чомусь оригінальному.

– Коли ми вичерпуємо себе в одній техніці, переключаємося на іншу, адже працювати в одному напрямку стає нецікаво, – говорить учитель.

Жінка переконана, щоб захопити дитину – її потрібно постійно дивувати.

– Я часто приношу на гурток ноутбук і ми разом переглядаємо майстер-класи, а потім вони самостійно визначаються, що будемо творити. Зараз дітки хочуть вчитися вишиванню кольоро-вими нитками по картону, створювати ляльки Тільди, плести з газетних трубочок… Щоб дитина не йшла на вулицю і не займалася будь-чим, їй потрібно допомогти знайти своє захоплення, – впевнена Еліза Магро.