Кіровоградські депутати переклали відповідальність за перейменування міста на Верховну раду

Кіровоградські депутати зняли з себе відповідальність щодо нової назви обласного центру. У середу на сесії міської ради вони відмовилися пропонувати парламентаріям конкретне ім’я і передали до Верховної ради всі сім – мовляв, нехай розбираються в Києві.

На саму сесію зібралося­ чимало активістів. Кількасот людей, які підтримують Єлисаветград, провели мітинг перед міськ­радою. У противагу – десяток активістів, які не підтримують повернення історичної назви, у самій сесійній залі. Від останніх, традиційно, жодного конструктиву.

Зокрема, один із активістів раптово в сумбурній промові заявив, що війна на сході країни відбувається­ з вини безпосередньо кількох депутатів міськради. А інший, член «Батьківщини», затятий супротивник історичної назви Ігор Козуб зробив незрозумілу заяву щодо можливих терактів через перейменування. Певно, розібратися в цьому саме час працівникам СБУ: чи це хворобливі залякування, чи уже чиїсь реальні наміри – у будь­якому разі це питання безпеки.

Аби депкорпус звернувся­ до Верховної ради з пропозицією, яка б відстоювала позицію більшості жителів обласного центру, на жаль, не вистачило всього кілька голосів депутатів. Перед голосуванням низка обранців висловилася за те, аби надіслати Раді конкретну заяву на підтримку історичного імені.

– Ми маємо надати Верховній раді пропозицію, у проекті рішення вона відсутня, а це суперечить пункту 7 статті 7 закону про декомунізацію. Ми повинні запропонувати Раді перейменувати місто на Єлисаветград, – виступив депутат Олександр Шамшур.

Про необхідність підтримати позицію городян і запропонувати народним депутатам назву Єлисаветград заявили також депутати Артем Стрижаков, Сергій Калапа, Олексій Олійник, Ігор Волков та Микола Садовий.

– Хочу зробити заяву від імені кіровоградців. Перейменування міста є несвоєчасним. Але очевидно, якщо говорити про зміну назви, люди – за повернення історичного імені. Голосування це продемонструвало. І ми повинні підтримати думку громади, – заявив Артем Стрижаков.

Голосніше за всіх проти цього кричав в.о. міського голови Іван Марковський, мовляв, приймайте собі, а я все одно не підпишу.

Однак нова позиція Марковського різко різниться із тим, що він заявляв буквально вчора. Певно, 75­річний посадовець забув, як запевняв, що підтримає позицію більшості городян у питанні перейменування. Втім, що з нього візьмеш…

У підсумку за те, щоб запропонувати нардепам назву Єлисаветград, проголосувало 35 депутатів – не вистачило кількох голосів. А от за те, щоб до Верховної ради направити усі сім назв із результатами опитування, проголосував 41 депутат.

Як уже повідомляла «КП», більше 35 тисяч голосів у день виборів городяни віддали саме за Єлисаветград. Жодних конкурентів у цієї назви немає. За Інгульськ проголосували лише чотири з гаком тисячі, а за Златопіль – три з половиною.

Тим часом наукова спільнота Кіровограда – кількадесят учених – представили результати свого дослідження, яке беззаперечно підтверджує­ українську сутність та відкидає будь­яке «імперське» походження Єлисаветграда. Із викладених наукових аргументів слідує, що історична назва виникла природнім шляхом безпосередньо від назви фортеці Святої Єлисавети. Жодного указу чи іншого правового документу про назву міста не знайдено, констатують учені.

– У 18 столітті слова град і кріпость (фортеця) були синонімами, тому й назва склалася природно і не мала у свій час ніякого політичного забарвлення, – пояснюють науковці і додають, що українська інтелігенція міста наприкінці 19 – у першій половині 20 століття називала місто Єлисавет, що, власне, підтверджується численними історичними документами.

– Крім того, повернення нашому місту історичної назви Єлисаветград – це дотримання Закону України «Про географічні назви», що декларує принцип історизму при перейменуванні (найменуванні) населених пунктів, – наголошують учені.