Якщо суд мені призначить виплачувати понад шістдесят тисяч гривень, я до кінця свого життя не зможу заробити ці гроші…

, Вікторія СЕМЕНЕНКО, спеціально для «КП»

251Жителька Малої Виски уже третій рік поспіль судиться з агентством нерухомості через договір, який, каже, не укладала. Зрештою, купити квартиру через ріелтора, здавалося б, дуже просто. Висуваєш свої вимоги, платиш і ...вибираєш варіанти. Утім Альвіна Хоружа навіть не уявляла, чим обернеться для неї співпраця з кіровоградським агентством.


– Батько моєї доньки Яни заповів їй кошти на житло, – розповідає жінка. – Через деякий час після його смерті ми почали розглядати всі можливі варіанти, аби придбати квартиру, але тривалі пошуки не давали результатів. Ми купували газети з оголошеннями і телефонували продавцям, та після цього мені регулярно почали дзвонити ріелтори, призначати зустрічі. Таким чином мене знайшло одне з доволі відомих і престижних в Кіровограді агентств. Рекламний агент показав нам з донькою декілька квартир, але із запропонованих варіантів нам нічого не підходило. Та все таки я продовжувала співпрацювати з цим агенством, а донька – шукати житло через вулич-ні оголошення та газети. Потім ріелтор сказав, що необхідно оформити певні документи, які б засвідчили нашу співпрацю. Та коли я прийшла в агентство, на підпис дали угоду про завдаток і договір лише в одному екземплярі. Після оформлення я попросила собі ці документи, але мені їх не хотіли віддавати. Довелося зі сканда-лом забирати собі той єдиний екземпляр, сплативши певний відсоток коштів за послуги та вислухавши купу грубих слів на свою адресу, – із жахом пригадує Альвіна Хоружа.

У цій же агенції за конфліктом спостерігала жіночка. Вона чекала своєї черги. Але в якусь мить з’ясувалося, що то – власниця саме тієї квартири, яку Альвіні пропонувало агентство, але показати ніяк не могло. З покупця агент переключився на продавця, швидко їх познайомивши.

 

Агентство продавало квартиру без відома власниці
Марина Сікорська – власниця квартири, яку хотіла придбати Альвіна, була проти, щоб агентство продавало її житло, тому запропонувала потенційному покупцю вирішити все без допомоги ріелторів.
Як з’ясувалося, поки Марина Сікорська жила далеко від Кіровограда (вона з Київської області), квартиру агентство продавало без її відома. Жінка щомісяця приїздила в місто сплачувати за комунальні послуги, а ще показувати житло покупцям.
– Я не зверталася за послугами агентства, а в Кіровограді порозклеювала оголошення на зупинках та дала в декілька газет, конкретно вказуючи: «без посередників». Не так і багато часу пройшло відтоді, як до мене почали телефонувати, розпитувати про ціну, умови, район і таке інше. Все просто – агентство сформувало базу даних і сміливо пропо-нувало мою квартиру своїм клієнтам, – робить висновок Марина Сікорська.
Обидві жінки були шоковані таким ставленням до них і ситуацією взагалі. Та заспокоївшись, Альвіна таки вирішила подивитися квартиру, зателефонувавши попередньо доньці Яні. Вийшло так, що Яна вже домовилася про зустріч із Мариною Сікорською раніше, і сьогодні так чи інакше, але повинна була йти дивитися квартиру.
Відтоді все пішло як по маслу – купівля житла за домовленою ціною, оформлення документів, новосілля… Марина Сікорська повернулася до свого дому в Київську область щаслива, що продала житло в Кіровограді, Альвіна Хоружа – до свого в Малу Виску, радіючи, що її донька із сім’єю відтепер не мінятиме орендовані квартири, бо має власну. Неприємна ситуація з агентством поступово відійшла на задній план, її почали забувати…

 

Суд без Альвіни: накладено арешт на майно
Однак все змінилося взимку 2012-го – через півроку після придбання нерухомості. На домашню адресу доньки Яни надійшов виклик у Ленінський суд. З’ясувалося, так агентство вимагає сплатити за свої послуги 600 доларів. Утім, на засідання самі позивачі не з’явилися. Справу закрили. Проте Альвіна Хоружа не знаходила собі місця, адже не могла зрозуміти, де взявся ще один договір, адже, за її словами, екземпляр, який вона підписала, був лише у неї!
Ще через рік історія набрала нових обертів. Тепер на адресу Альвіни у Малій Висці надійшов лист із районної виконавчої служби. З’ясувалося, звернувся туди Маловисківський райсуд. Останній прийняв рішення накласти арешт на рухоме та нерухоме майно Альвіни, а ще – виплатити агентству нерухомості понад 60 тисяч гривень, включаючи судові витрати.
– Я була шокована, коли дізналася про таку суму, тим більше агентство представило на суд вже інший договір, який я не підписувала теж, – бідкається жінка. – Згідно з ним я повинна сплатити вже не 600 доларів, як зазначалося в першій угоді, наданій ними в Ленінському суді, а 3 відсотки від загальної вартості квартири!!!

 

З агентства на суд принесли два різні договори, які я не підписувала
Стреси, довгі ночі без сну і… Альвіна потрапила на лікарняне ліжко. Нині жінка навіть не уявляє, як виплутатися з халепи. Вона показує купу документів, але суд виносить рішення не на її користь. Наразі у Маловисківському районному суді пройшло вже чотири слухання.
– Ми програли всі суди, – плаче Альвіна, – я не знаю, що мені вже й робити. Найбільше дивує, що з агентства принесли на засідання дві різні угоди, які я не підписувала, в кожній вказана різна сума до сплати. Я підписувала з ними угоду про завдаток та договір, які, на жаль, не зберегла, бо хто ж знав, що таке може трапитись?! Акт виконаних робіт агентс-тво мені не надало, а це означає, що угода не відбулася… Якщо суд мені призначить виплачувати понад 60 тисяч гривень, я до кінця свого життя не зможу заробити ці гроші.
З надією довести свою правоту, Альвіна Хоружа пройшла експертизу підпису в Кіровоградському відділенні Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз. Спеціалі-сти дійшли однозначного висновку: в угоді про надання посередницьких послуг від 15 липня 2011 року, наданій агентством, підпис жінці не належить. Однак, ці факти не стали ключовими на останньому засіданні Маловисківського районного суду, що відбувся 18 липня нинішнього року. У рішенні зазначено: «Маловисківський суд не приймає до уваги доводи відповідача про те, що вона не укладала з позивачем договір від 15.06.2011 року, оскільки, відповідно до статті 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його не-дійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Відповідач на день розгляду справи не подала докази визначення недійсним правочину від 15.06.2011 року, тому є законі підстави для задоволення пред’явленого позову».
Таке формулювання, не дуже зрозуміле для звичайної людини, означає, що суд задовольнив вимоги позивача і Альвіна має сплатити космічну для себе суму.
Наразі жінка написала апеляційну скаргу і чекає на результат. Вона також звернулася до Ленінського суду Кіровограда, аби визнати договір недійсним.
– Навіть якщо припустити, що договір дійсний, то агентство не виконало усіх взятих на себе зобов’язань. Не провело переговорів з продавцем квартири, не підготувало докумен-ти для оформлення договору купівлі-продажу... Крім цього, договір можна сприймати як агресивний – існує таке поняття в законодавстві. Та й така підприємницька практика пря-мо заборонена, а угоди є недійсними з моменту їх укладання, тому про яку плату агентству можна говорити? – коментує ситуацію представник Альвіни Хоружної у суді Сергій Чернов.
За словами Альвіни, вона не єдина, хто постраждав від дій цього агентства нерухомості. Є чимало людей, які й досі відстоюють свою правду і сподіваються, що рішення буде прийняте неупереджене і ґрунтуватиметься тільки на законах.

e-max.it: your social media marketing partner