Інвалід із Кіровограда: Я не можу виходити на вулицю, бо тягати візок із п’ятого поверху немає сил

Не домігшись реакції від кіровоградської влади, пенсіонер-інвалід Віктор Розмочаєв звернувся за допомогою до «КП». Він живе в обласному центрі по вулиці Героїв Сталінграда,17. Через те, що сусіди на першому поверсі незаконно привласнили собі загальну комору, чоловікові ніде залишати свій інвалідний візок. А кожного разу зносити його з п’ятого поверху і піднімати назад пенсіонер неспроможний. Сподівається, можливо, через газету зможе достукатися до посадовців і ті врешті-решт розберуться у проблемі.

Віктор Юхимович ді­стає з шафи цілу теку численних звернень до чиновників і отриманих відписок. Каже, намагається вирішити проблему вже п’ять років поспіль, та все марно. Власне, з того часу дідусь не може собі дозволити виїхати на вулицю. Адже без сторонньої допомоги знести з п’ятого поверху візок, а потім підняти його, інвалід не в змозі.

– У нас на першому поверсі є кладовка. Вона доволі великого розміру і розрахована на всіх жителів під’їзду. Але цю загальну комору привласнили собі мешканці 61-ї квартири, яка знаходиться прямо біля неї. Вона закрита на замок і ніхто з решти мешканців під’їзду не може нею користуватися. Це незаконно! – обурюється літній чоловік.

Каже, неодноразово звертався до сусідів із проханням дозволити йому ставити там свій інвалідний візок, але марно – у відповідь чує категоричне «Ні!».

– Як мені на них вплинути, до кого звертатися, я не знаю. Писав до міської ради, он купа листів. Хто мені може допомогти вирішити проблему? До того ж вона стосується не тільки мене. Поряд зі мною, теж на п’ятому поверсі, живе пенсіонерка, яка також пересувається з допомогою візка. Мені хоч іноді рідні можуть допомогти, а їй ніхто – вона самотня. Закрита в чотирьох стінах. Я просив міську владу, може, хоч якусь будку побудувати у дворі, але не дозволили. А який же вихід тоді з ситуації? – риторично запитує Віктор Юхимович.

Говорить, через проблему з коморою повністю залежить від рідних, адже самотужки спустити візок він не може. Відтак доводиться сидіти в чотирьох стінах, замість того, щоб частіше дихати свіжим повітрям і спостерігати за життям не через вікно.

– Дуже прошу відгукнутися міську владу і допомогти мені. У мене є ще одна проблема – це виділення земельної ділянки, на яке я маю право, але чомусь це лишається тільки на папері. Продукти здорожчали і ми могли б вирощувати для себе овочі, все ж таки жилося б легше. Чиновники по телевізору, в газетах кажуть, що сприяють вирішенню проблем інвалідів, дослухаються, поліпшують їм життя, але я особисто цього не відчуваю. Якщо міській владі дійсно небайдужі проб­леми таких як я, прошу, нехай нарешті зверне увагу, – вкотре звертається Віктор Розмочаєв.