Якщо влада нас не почує і не побачить, ми перекриємо трасу «Київ-Одеса», бо налаштовані відстоювати свої права рішуче!

Близько сотні жителів села Новоселиця Ульяновського району минулої суботи влаштували пікет уздовж траси «Київ-Одеса». Усі вони – обурені працівники сортодослідної станції, яку кілька років тому реорганізували. У результаті цього донедавна процвітаюче підприємство занепало. Людям обіцяли віддати землю, але все залишилося на словах. Чисельні поїздки до міністерства не дають жодного результату. Селяни попереджають, якщо можновладці не відреагують на пікет, перекриють цілий автобан!

Колишній керівник Кіровоградської державної сортодослідної станції Леонід Соколюк розповідає «КП», що все почалося ще в жовтні 2012 року, коли станція реорганізувалася в Кіровоградську філію державного підприємства «Центр сертифікації та експертизи насіння і садівного матеріалу».

– Наша станція процвітала. У нас працювало 109 чоловік. Ми сплачували податків у районний бюджет більше, ніж хтось інший. Середня заробітна плата була 2,5 тисячі – це у 2012 році! Але після реорганізації почався занепад. Станція вже була без права юридичної особи. Всі кошти, які йшли від реалізації продукції, надходили на рахунок цього державного підприємства. Нам же кидали стільки, скільки вважали за потрібне, – констатує Соколюк.

Каже, відтоді криза на станції тільки поглиблювалася. Мовчати не міг, тому звернувся до міні­стерства. Однак після цього, говорить, звісно, став неугодним керівництву державного підприємства і його звільнили.

– Кому ж потрібен такий некерований керівник? Тому у вересні 2013 року мене без попередження звільнили з посади. На той момент залишалося­ 530 тисяч гривень на рахунку і продукції на складі на два мільйони. А на кінець 2013 року державне підприємство утворило півтора мільйона боргу! У тому числі по зарплаті і по виплатах до бюджету, – додає аграрій.

За його словами, з того часу почалося активне знищення сівозміни, ліквідація робочих місць. Говорить, дійшло до того, що сьогодні на підприємстві належним чином оформлено лише кілька працівників, решта – за угодою, яка по суті є нестерпною для людей, адже не гарантує ані лікарняних, ані відпускних.

– Заробітна плата зменшилася вдвічі, а якщо враховувати інфляцію, то фактично в п’ять разів! – уточнює Соколюк.

– Я працював тут із 1983 року, – розповідає водій Анатолій, – але такого, як зараз, ніколи не було. Все занепало. Керують із Києва. Всі врожаї, що ми збираємо, переправляються туди. Зарплату нам урізали далі нікуди. Пенсіонерам платять тисячу, а нам, робочим, – півтори. Гарних, чесних працівників вигнали на біржу. Ті ж, хто залишився, вимушені працювати за трудовою угодою, за якою абсолютно незахищені, бо не дають ані лікарняного, ані відпустки, ані зерна… Позбавили всього. Залишилося восьмеро трактористів, троє шоферів, десяток людей у бухгалтерії – ось таке у нас зараз підприємство.

На сьогодні понад 800 гектарів землі не використовують належним чином, вважають аграрії. Тепер підприємство дає не найвищі, як колись, а найнижчі врожаї у районі.

– У нас дуже великий потенціал, ми мог­ли б забезпечувати всю Україну. У нас золота земля, а у наших працівників – золоті руки. Сьогодні ж процвітаюче підприємство перетворили невідомо на що. З кожним роком стає все гірше і гірше. Врожаї збираються найнижчі по району, – говорить агроном-експерт Ірина Магазинська, яка працює на станції майже два десятки років.

Нині, як уже повідомляла «КП», селяни вимагають від міністерства АПК анулювати наказ про реорганізацію державних сортодослідних станцій, що надав змогу державному підприємству «Центр сертифікації та експертизи насіння та садівного матеріалу» викинути на вулицю сотні працівників, по-варварськи заволодіти майном, землею і коштами за продукцію.

– За три роки ось такого життя підприємство зазнало величезних збитків. Наша прибуткова й успішна станція стала просто економічним зашморгом на шиї держави і реально на наших шиях. У квітні цього року міністр Павленко пообіцяв, що землі держпідприємств будуть розпайовані і працівники отримають земельні паї, але на ділі все залишається, як раніше. Ми були в міні­стерстві вже 16 разів, але щоразу годують лише обіцянками, – розповідає 74-річна Марія Бондар.

– У міністерстві нам кажуть, що сортодослідну станцію недоцільно розпайовувати, оскільки це особливо цінні землі і вони мають забезпечувати охорону сортів рослин. І, знаєте, це особливо цинічно звучить у той час, як цією землею належним чином не користуються. Якщо раніше у нас було справжнє європейське господарство, то нині – просто покинутий колгосп, – каже колишній керівник Леонід Соколюк.

Очільник Ульяновського району В’ячеслав Зосим зауважує, районна влада, як, власне, й обласна, підтримує працівників. Однак вирішити проблему в змозі лише міністерство.

– Я абсолютно розумію відчай людей, їхнє обурення. Ця епопея з розпаюванням сортодослідної станції тягнеться вже дуже довго і ми бачимо лише погіршення ситуації. Спочатку скорочують працівників, потім переводять з юридичної особи на філію, з кожним роком стає все гірше. Колись надзвичайно гарне, процвітаюче підприємство з великою кількістю робітників, із найвищою зарплатою в районі, престижем, соціальним захистом зараз занепало. Боляче дивитися на це системне знищення, особливо, коли нічим не можеш зарадити. Людям дали надію, пообіцяли, що їхнє конституційне право на землю буде реалізоване. Але сьогодні їх поставили перед фактом, що в них немає надії на розпаювання, – говорить Зосим.

Тим часом селяни зупинятися не збираються. Кажуть, сьогодні пікет уздовж траси на Київ, а завтра – страйк на автобані державного значення. Бо як інакше привернути до себе увагу можновладців, не знають.

– Ми вийшли, щоб нас почули. Ми продовжуємо відстоювати свої права, свою землю, на якій працювали наші батьки та ми, і хочуть працювати наші діти. Просимо уряд почути нас і скасувати наказ №807. Землю хочуть приватизувати, а потім її не розпаюють. У міністерстві мене питали, що ми робитимемо тоді з тією землею? Ми знайдемо, що на ній вирощувати, і вирішимо самі, як працювати! Ми її заслужили. Ми просимо нарешті дати нам пай, який ми заробили, – говорить Марія Бондар. – Дякуємо Сергію Миколайовичу Ларіну (нардеп від «Опозиційного блоку» – ред.) за те, що відгукнувся на наше звернення і сам звертається до міністерства АПК, бо цей пікет – наше останнє попередження. Якщо влада нас не почує і не побачить, ми перекриємо трасу «Київ-Одеса», бо налаштовані відстоювати свої права радикально і рішуче.