Плетена казка про дружбу й надії на новий фасад театру ляльок

, Валентина ЛЕВОЧКО, спеціально для «КП»

57За тиждень до закриття сезону обласний академічний театр ляльок запросив на прем’єру нової вистави для наймолодших кіровоградців «Бука» за п’єсою Михайла Супоніна. Оскільки, за словами директора театру Григорія Педька, колектив заборгував перед маленькими глядачами. Мовляв, «Собаче серце», «Вій» «Декамерон» свідчать про зрілість акторів, бажання працювати для підлітків і навіть дорослих, але забувати про дорогого глядача, що відкриває для себе дивовижний світ театру, - не годиться.

 

І ось театр звернувся до казкової історії про зайченя з поганим характером, через що у нього немає друзів. А жити у світі без дружби зовсім погано – вчить театр. Зайчик -побігайчик із характерним іменем Бука, котрий, висловлюючись сучасною мовою, вважав себе самодостатнім, не хотів ні з ким гратися, спілкуватися, врешті-решт зрозумів: далі так жити не можна! І змінився. Не без допомоги маленьких глядачів, звісно. Справа у тому, що жанр визначено як інтерактивна казка і свої дії артисти, котрі представляли Ведмедя, Вовка, Білочку, Буку, Тіточку Пограй (Максим Борисов, Каріна Стогодюк, Інна Кущ), «корегували» з маленькою публікою. І дітям це дуже подобалося.


Режисерами- постановниками вистави стали заслужена артистка України Вікторія Ставріаніді і артистка Евеліна Новопашена. «Новоспечені» постановники мають чималий акторський досвід, із режисурою не вперше мають справу. А головне, добре знають і відчувають потенційного глядача. Родзинкою цієї вистави стала ідея художника-постановника використати техніку плетеної ляльки. Як зі сміхом говорив директор театру, «два місяці театр не розлучався зі спицями».


У нас не тільки ляльки плетені, - все! – запевняв Григорій Миколайович. – Такого в інших театрах, мабуть, і нема!


Прем’єра відбулася за тиждень до закриття сезону, а ви читаєте ці рядки, коли театр відпочиває перед початком відповідального сезону. Відповідального, тому що ювілейного. Йому виповнюється 75 років. Шкода, але театр знову без головного режисера. Одесит Євген Гімельфарб не допрацював навіть сезон із кіровоградськими лялькарями, хоч зустріли його тут із розпростертими обіймами. Та й постановки його, всі названі «дорослі» вистави, мали широкий резонанс. Можливо, звиклому самостійно спрямовувати театральну політику директору театру у компанії з головрежем було незатишно?


- І що ви таке вигадуєте! – аж розсердився Григорій Миколайович. –Та я скільки зусиль доклав, щоб Євген Юзефович погодився очолити театр. І з квартирним питанням вирішили…


- Ого! Як це вам вдалося? То це тепер у нас не з’явиться вистава «Майстер і Маргарита», поставити яку Євген Гімельфарб майже пообіцяв…
- А хто сказав, що ми перестанемо співпрацювати? Жити на два міста режисеру було незручно. Міняти Одесу на Кіровоград він не захотів. Вік не той для кардинальних змін. І справа не так у Гімельфарбі, дружина не захотіла. Як говорив Карлсон, «справи житейські».


… На цьому наша розмова з Григорієм Миколайовичем не завершилась. Була нагода підбити підсумки. З яким настроєм, скажімо, трупа збирається відпочивати. А відповідь очікувана. У сезоні зроблено чотири постановки. Для трупи з 13 чоловік акторського складу достатньо.

 

Було б у нас 150 чи навіть 80 акторів, то інша справа, - уточнив директор.

 

У репертуарі з’явилися вистава «Вій» у режисурі Євгена Гімельфарба, Вікторія Ставріаніді-Стогодюк поставила новорічну казку «Таємнича знахідка», на замовлення МНС Євген Гімельфарб як автор і режисер здійснив постановку вистави «Ведмідь-рятівник». І нарешті остання прем’єра у театрі «Бука». Першою прем’єрою нового сезону має стати мюзикл «Айболить і Бармалей» у постановці запрошеного, але відомого у Кіровограді режисера Олександра Іноземцева.


А загалом сезон був звичайним. Театр багато гастролював і не лише по області. Свят особливих у колективу не було. Хіба що радісною подією стало вручення почесного звання заслуженого артиста прем’єру трупи Геннадію Стогодюку. Тепер у театрі три заслужених артисти – майже ветеран, вихованка ленінградської школи лялькарів Лідія Черкашина, Вікторія Ставріаніді і Геннадій Стогодюк. До речі, про подружжя Ставріаніді-Стогодюк можна говорити, як про початок акторської династії лялькарів. Діти також працюють у театрі. Каріні радісно аплодували глядачі прем’єрної вистави «Бука».


…У фойє театру ляльк можна побачити ескіз майбутньої реставрації театрального приміщення. Вражаюче. Причому Григорій Педько вважає, що теремки і башти обійдуться набагато дешевше, ніж реставрація театру імені Кропивницького. Поживемо – побачимо.

e-max.it: your social media marketing partner