Екс-капітан легендарного «Кіровограда»: Ми чекали від міністра наказу обороняти українську територію, а у відповідь чули – «Тримайтеся!»

Того дня «Кіровоград» зустрічав очільника області Сергія Кузьменка. Він привіз екіпажу середнього десантного корабля дизельний генератор, ряд побутових приладів і форму, загалом подарунків більш як на сто тисяч гривень. Втім, як каже сам Кузьменко, це не лише матеріальна підтримка, а й подяка морякам за те, що героїчно опиралися російським окупантам під час анексії Криму, відмовилися переходити під стяги країни-агресора і залишилися вірними присязі України. Нині екіпаж «Кіровограда» складає півсотні моряків, із яких 70% – вихідці з Кіровоградщини.

– Цей рік минув для нас, як і для всієї країни – складно, – розповідає колишній капітан судна, капітан ІІ рангу Дмитро Коваленко. – Якби не підтримка кіровоградців, було б набагато важче. Сьогодні Збройні Сили надзвичайно підтримують небайдужі люди і волонтери. А нам така допомога дуже потрібна. Завдяки підтримці Кіровограда і області наш корабель залишається у бойовій готовності вже 44 роки.

Моряки не приховують – нинішній стан вітчизняного флоту, м’яко кажучи, залишає бажати кращого. Однак рішення залишитися вірними присязі і Україні викликає не тільки повагу до цих людей, а й гордість за усі Військово-Морські Сили.

Сьогодні події річної давності, коли «Кіровоград» вирвався з окупованої території, Дмитро Коваленко згадує спокійно. А тоді, коли виводив корабель із озера Донузлав у Криму, каже, коліна тремтіли від страху.

– Кілька днів ми кружляли по озеру. Вихід із нього заблокували, залишалася вузька протока метрів 15. А ширина палуби «Кіровограда» – 10 метрів. Вписатися у такий проміжок великим судном дуже складно, – згадує колишній капітан і додає, що нерви були на межі ще й від психологічного тиску, який чинили на наших моряків окупанти. – Після кількох днів такої облоги виходу у нас не було. Треба було приймати рішення: або пан, або пропав. Ми ризикнули прорватися і у нас це вийшло. У нас на кораблі тоді перебувало четверо представників російського флоту, які й умовляннями, і погрозами примушували перейти під стяги РФ. Але ми не здалися. Коли ж ми пішли на вихід із Донузлава через оту вузеньку протоку, ніхто з них не вірив, що нам це вдасться. Вони насміхалися з нас. Але нам вдалося настільки філігранно пройти... У той час за «Кіровоградом» із заблокованого озера вирвалося ще кілька суден, які повернулися в Україну. Уже коли були на нашій території розслабилися, хоча від пережитої напруги коліна почали тремтіти. Тільки тоді відчув, що було по-справжньому страшно…

Капітан розповідає, що окупантів із корабля вони тоді відпустили. Каже, могли затримати їх як полонених, але такого наказу не було. Із болем згадує розграбовані кораблі, які залишилися стояти в кримській акваторії. Багато незрозумілого, що тоді відбувалося, залишається і сьогодні. На запитання, чи могли українські Збройні Сили втримати Крим, упевнено відповідає, що так, однак накази «згори» надходили зовсім інші.

– Я думав, що після подій у Криму назавжди зі свого лексикону викину слово «тримайтеся». Ми чекали наказу від міністра обороняти українську територію, а у відповідь чули тільки «Тримайтеся!». Через рік ці всі події оцінюєш трохи інакше…– розповідає Коваленко.

Найбільше моряки шкодують за втраченим Кримом і житлом, яке там залишилося. А от за що не шкодують, так це за прийняте рішення залишитися вір­ними Україні. Не всі витримали те випробування. Майже з усіх екіпажів українських кораблів частина моряків перейшла на бік окупантів. Але були й ті, хто не зрадив присязі. Один із таких – старшина СДК «Кіровоград» Андрій Іванов. Хлопець родом із Компаніївки. Каже, навіть не сумнівався, де залишатися.

Зі своїми колишніми колегами, які перешли на службу до країни-агресора, моряки майже не спілкуються – їм настільки «промили» мізки, що один одного вони нині не чують і не розуміють. Звісно, кожен член екіпажу корабля болісно пережив розрив.

Зараз вони з сім’ями вимушені орендувати квартири, віддаючи за них левову частку своїх зарплат. Проте ніхто з них не скаржиться на долю. Свій вибір вони зробили і переконані, що він правильний.

Після повернення з Криму СДК «Кіровоград» тривалий час дислокувався в Одесі, а потім пришвартувався­ в Очаківському військовому порту. Там, каже чинний капітан судна Юрій Вицький, акваторія краще підходить для дислокації корабля, проте за першої необхідності він готовий віддати швартові.