Династія Смиченків працює на заводі більше 200 років

, Тетяна ЛЕВІНСЬКА, «КП»

117Небагато приватних підприємств області можуть похвалитися родинними династіями, а ось завод «Червона зірка» зі своєю давньою історією - може. Нині їх на підприємстві дві. Це родини Созоненків та Смиченків – робітничі династії у третьому поколінні. Загальний трудовий стаж останньої – 228 років! Мабуть, тому Володимир Моторний - голова профспілки працівників «Червоної зірки» називає їх «золотим фондом» заводу.


«Кіровоградці» пощастило поспілкуватися із однією з цих родин. Нехай вже вибачить керівництво, що ми відірвали працівників від роботи, бо воно було того варте! Отож, працювало на «Червоній зірці» три брати – старший брат Іван, Григорій та наймолодший - Анатолій…

 

Було це наприкінці 1940-х років – післявоєнний період, коли лише почало відновлюватися виробництво сівалок. Вже до 1950 року завод був майже повністю відновлений, а показники виробництва сільгоспмашин перевершили довоєнний рівень. На той час на заводі у автотранспортному цеху працювали водіями вже двоє старших братів – Іван та Григорій. Згодом, отримавши технічну освіту, у 1956-му році на завод влаштувався найменший брат – Анатолій на посаду слюсаря-інструментальника. Відтоді цех №12 став знаковим для родини Смиченків. Анатолій Якович, діти якого продовжили робітничу династію, виготовляв різноманітний інструмент для потреб метизного виробництва, а також вимірювальний інструмент. Робота це непроста і дуже відповідальна. Це тепер виробництво таких деталей стало максимально автоматизованим із міні-комп’ютерами на кожному станку, а раніше деталі на станку виготовлялися вручну. Рідному заводу Анатолій Якович віддав цілих півстоліття. Після добросовісної роботи із почестями пішов на заслужений відпочинок.


Згодом на завод у той же 12-й цех прийшов працювати його син – Сергій Анатолійович. Вже хто-хто, а Сергій Анатолійович знає ціну часу. За кілька хвилин до нашої зустрічі він весь час поглядав на годинник, переживав, щоб не гаяти ні хвилинки. Потім почав активно організовувати своїх близьких, щоб і ті не запізнювалися. А вся справа в тому, що Сергій Анатолійович - інженер з організації та нормування праці 1-ї категорії. На підприємстві він займається нормуванням праці та нараховує заробітну плату працівникам продуктової команди з підготовки та супроводження виробництва, в тому числі 42 робітникам, які працюють за відрядною системою оплати праці.


Якраз того дня, коли ми спілкувалися з Сергієм Анатолійовичем, чоловік не без гордощів зізнався – 18 липня виповнилося рівно 30 років, як він почав працювати на заводі. Нині він є начальником бюро цеху № 12. Свою роботу дуже любить, за що не раз нагороджувався грамотами, а за сумлінну працю навіть отримав подарунок від заводу – фотоапарат.


- От якби ви мали спеціальну перепустку, то провів би вас у наш цех, показав би, що до чого, хоч би і завтра, - запрошував голова родини Смиченків. Дарма, що був у відпустці і екскурсія мала забрати багато часу, «бо роботу заводу треба побачити, на словах усього не розкажеш», - запевняв Сергій Анатолійович.
Його син – Віталій Сергійович – працює налагоджувачем верстатів і маніпуляторів із програмним керуванням. Освіту отримав у нашому машинобудівному технікумі, де навчався за спеціальністю «Обслуговування верстатів із програмним керуванням». Згодом, вже працюючи на заводі, отримав вищу освіту у Кіровоградському національному технічному університеті.


Родина розповідає, що потреба у знанні комп’ютерних програм та спеціалістах відповідного профілю з’явилася у керівництва заводу приблизно п’ять років тому. Тоді на «Червону зірку» завезли перше таке обладнання американського виробництва. Автоматизоване обладнання економить людські ресурси, тому за двома станками одразу може працювати одна людина, яка вводить необхідні параметри програми.


Зараз Віталію 27 років, а в 2007 році він отримав звання «Кращий молодий спеціаліст».


Неймовірно, але майже вся родина ще зі шкільної лави хотіла працювати на «Червоній зірці». Сестра Сергія Анатолійовича Наталія Коваленко вже у 17 років робила перші професійні кроки, а тим часом старанно навчалася у вечірню зміну спочатку у машинобудівному технікумі, а згодом на заочному відділенні у КІСМі. Своє професійне життя Наталія Анатоліївна присвятила бухгалтерії. Мабуть, за прикладом мами – теж працівниці «Червоної зірки», табельниці автотранспортного цеху.


Починала Наталія Коваленко із простого бухгалтера, згодом отримала категорію та стала начальником бюро головної бухгалтерії. З 2009-го року їй довірили більш відповідальну роботу й тепер жінка працює заступником головного бухгалтера. У її колективі 20 працівників, а роботу свого відділу та заводу загалом знає відмінно. Тому її точні та влучні коментарі під час розповіді Сергія Анатолійовича лише доповнювали розповідь важливими деталями.


І хоча давні фотографії родини Смиченків не збереглися – постраждали під час пожежі – ось таке сімейне фото на фоні заводу нам вдалося зробити. На знімку – династія Смиченків, які дуже пишаються своєю роботою та своїм заводом.
- І щоб видно було напис «Червона зірка»! - побажала робітнича династія.

e-max.it: your social media marketing partner