Породіллі з Устинівки стало краще. Але історія з районним лікарем-гінекологом набула нового-старого повороту

, Оксана КОСАРЄВА, «КП»

128

Розповідаючи про породіллю з Устинівки, яка місяць тому, втративши дитину, у вкрай важкому стані потрапила до обласного перинатального центру, лікарі намагаються бути оптимістами, але стриманими – бояться зурочити. Адже Оксані стало краще.

 

- Стан здоров’я пацієнтки покращився, спостерігається позитивна динаміка. Вона самостійно приймає їжу, самостійно дихає, хоч і досі на кисні. У неї відновилися рефлекси. Жінка реагує на слова, намагається відповідати… Але їй ще це робити складно, оскільки заважає трубка. А в цілому, слава Богу, все добре, - розповідає завідуюча перинатальним центром Тетяна Мітєва.


Тим часом, як вдалося з’ясувати «КП», нині вже є два кримінальних провадження по устинівський трагедії. Перше, як повідомлялося, за фактом смерті дитини. А от друге – за неналежне виконання лікарями своїх професійних обов’язків. З відповідною заявою звернувся чоловік породіллі. Нині розслідуванням займається міліція.


В УМВС зазначають, що поки по цій справі немає жодних результатів. Судово-медична експертиза ще не сказала своє слово, а без таких висновків правоохоронці не можуть дати власну оцінку трагедії.


Нині в районному центрі напруга дещо спала. Але народжувати у єдиного акушер-гінеколога в Устинівці жінки не наважуються. Місцеві кажуть, вагітні їдуть в сусідні райони, або взагалі – область, аби не ризикувати ні своїм життям, ні життям новонароджених. При цьому, як і шість років тому, називають лікаря «м’ясничихою».


«КП» дізналася, що у 2007-му в Устинівці розгорівся величезний скандал.


Тамтешнім жінкам увірвався терпець через недбальство медика – того самого, який і понині приймає пологи та консультує вагітних. Тоді вперше про це написала всеукраїнська газета «Факти».


Тетяна Ігнатенко із села Седнівка, певно, і досі здригається, коли згадує історію, яка трапилася з нею. Вона умовляла лікаря зробити їй кесарів розтин, бо переносила дитину два тижні, але та відповіла: «Кобила здорова – народиш сама!». За два дні після звернення у жінки відійшли води і тільки тоді лікар, за її словами, почала щось робити.


- Я тоді відчувала, як б’ється серце дитинки, - розповідала у 2007 році журналістам Тетяна. - А потім раптом перестало ... Я з жахом побігла до лікаря, і 20 червня Валентина Миколаївна нарешті мене подивилася. Посадила на крісло і зробила великі очі: «Тю, а де ж твої води?» Ну звідки мені було знати це? Я ж раніше не народжувала. Гінеколог поставила мені крапельницю, а сама... пішла на базар за покупками. Я лежала майже непритомна. Пам’ятаю, що мені почали стимулювати перейми, матка відкрилася, а плід не виходив. Тоді четверо лікарів почали в прямому сенсі слова видавлювати з мене дитину. Спочатку перетискали простирадлом, а потім здоровенна тітка-санітарка навалилася мені прямо на живіт. Я кричала як ненормальна! І тут відчула, що плід вискочив. Навіть встигла глянути на личко: гарний такий хлопчик, дуже схожий на мене. Пам’ятаю, запитала одне: чому мій малюк не кричить? У відповідь - тиша. Лікарі стали над дитиною, почали надягати йому маску і робити вигляд, що реанімують. Я нічого не розуміла. Раптом побачила посинілу п’яточку мого сина, зрозуміла, що він мертвий, і... знепритомніла…


Те, що було потім, важко описати. Жінка розповідає, що її умовляли нікуди не звертатися, пропонували чоловікові завернути сина у тряпочку і закопати в саду… Але Тетяна стояла на своєму. Вона домоглася розтину немовля і почула, що дитина могла народитися абсолютно здоровою, якби… вчасно прийняли пологи.
Одразу після розтину Ігнатенки звернулися до районної прокуратури. Перевірка правоохоронців і міністерства охорони здоров’я дала підставу порушити кримінальну справу за неналежне виконання професійних обов’язків медпрацівниками…


Однак ця історія не єдина, про яку написали шість років тому. Після виходу статті до редакції «Фактів» почали телефонувати жінки, котрим так само не пощастило потрапити до рук «м’ясничихи».


- Коли я позапланово завагітніла, у мене вже були дорослі діти, - розповідає Галина, інтелігентна жінка у віці. - Можливості народжувати не було, хоча, якби я знала, що у мене такий великий термін, виношувала б дитя до кінця. А так Валентина Миколаївна сказала мені, що я не вагітна. Мовляв, просто якісь проблеми з яєчником. Я повернулася додому і через якийсь час поїхала до неї знову: відчула, що всередині мене ворушиться плід! Тоді гінеколог ахнула і сказала: ну ти і доносила! Ну гаразд, мовляв, лягай на аборт. Під час чищення доктор запитала: «У тебе хто: син чи донька?» Я відповіла, що обидва. «Ну от, - відповідає, - народила б собі ще синка». І давай зловтішно коментувати кожну дію: «О, ручку витягла! А ось і ніжка! Тепер головку витягнемо! Дивись: був би кароокий, як ти...»


Інша трагедія сталася в сім’ї Раїси Черниш. У 2000 році її 28-літня донька Оксана померла одразу після пологів, заливши на руках у батьків новонароджених доньок-двійнят. У цій родині так само вважають, що винна у смерті незмінна акушер-гінеколог.


- Коли почалися перейми, ми миттю посадили доньку в машину і поїхали в район. Валентини Миколаївни на роботі не було! Помчали до неї додому, забрали її і повезли до лікарні. Я стояла під вікнами, хвилювалася. До мене вийшла педіатр і сказала: «Пологи пройшли нормально, правда, ваша дочка покровоточила небагато, але зараз почувається добре. Народила двох дівчаток. А ви біжіть бігом додому - поїсти їй принесіть». Я на радощах понеслася за продуктами, а коли повернулася, до мене вийшла санітарка і тихо сказала: «З Оксаною погано»... Вбігла в палату, а донька вже вся жовта. Тільки поцілувати свою дівчинку встигла, і вона померла... Одна медсестра нам потім розповіла, що бачила на власні очі, як Валентина Миколаївна колупалася у Оксани в матці руками і мало не пробила її. У цей момент кров і хлинула! Тепер вона, звичайно, відмовляється від своїх слів - боїться втратити роботу, - розповідала Раїса Черниш.


Ця сім’я теж звернулася до прокуратури. Звідти отримали відповідь, що смерть настала від геморагічного шоку. Простіше кажучи, від того, що лікарі не змогли вчасно зупинити кровотечу. Оксана Черниш померла від втрати майже третини (!) своєї крові, хоча в лікарні знали, що у молодої жінки – гемофілія.


Ще одна страшна історія трапилася із на той час 46-річною Ольгою з Устинівки. За кілька років до звернення до лікаря у жінки раптово припинилися місячні. Вона подумала, що причина в гормональних препаратах, які вона приймала. Тож звернулася до гінеколога.


- Спочатку я потрапила до молоденької акушерки, - згадує Ольга. - Вона сказала, що у мене почався клімакс. На повторний огляд я прийшла вже до Валентини Миколаївни, і вона приголомшила: «Ти на другому місяці вагітності. Аборт робити пізно, народжувати тобі не можна. Приходь, коли плід почне ворушитися, викличемо штучні пологи». Якби мені дали хоч найменшу надію, що малюк може народитися нормальним і здоровим, я б народжувала, незважаючи на вік. Чому мені не можна народжувати - не пояснили, але сказали, що дитина буде з відхиленнями. У визначений термін я прийшла на операцію і принесла з собою наддорогі ліки для стимуляції, які лікарі порадили замовити в Росії. Коли ампулу відкрили, рідина раптово помутніла. Санітарка Никифорівна запитала Валентину Миколаївну, чи можна робити ін’єкцію, але та тільки відмахнулася: «Термін придатності не закінчився? Коли!» Відразу після уколу я стала задихатися, почався напад кашлю, який неможливо було зупинити. Очевидно, у мене була алергія на цей препарат, але лікарі не спромоглися це перевірити. Наступного дня мене поклали під крапельницю і почали стимулювати пологи. Почалися несильні перейми, як раптом я відчула, що дитина виходить ніжками. Плід був дуже великим: пізніше виявилося, що гінеколог помилилася з термінами моєї вагітності на два місяці! Я була не на четвертому, а на шостому місяці! Лікарі тягнули дитинку по шматках. Останнє, що я пам’ятаю, - здивований вигук Валентини Миколаївни: «Ой, а голова всередині залишилася ...» Я закричала і вимагала загального наркозу. Здавалося, моє серце не витримає такого удару. У мене піднялася температура до 40 градусів, збити її лікарі не змогли. Наостанок гінеколог зробила мені чистку…

У Кіровоград мене забирали вже у вкрай важкому стані, з наривом в матці завбільшки з кулак, проривом піхви і прямої кишки. Валентина Миколаївна сиділа біля мого ліжка, плакала і благала підписати якийсь документ, який вона сунула мені під ніс. Я підписала не дивлячись, була як у гарячці…

На ноги мене поставили кіровоградські лікарі і Бог: я постійно просила возити мене до церкви і молилася. Нашу районну лікарню з того дня обходжу десятою дорогою.


У 2007-му обласне управління охорони здоров’я очолював Микола Бенет (нині головний лікар обласного наркодиспансеру). Тоді він ситуацію пояснював приблизно так само, як і сьогодні чинне керівництво регіонального представництва відомства – мовляв, зняти з посади районного акушера-гінеколога – найпростіше, але замінити її немає ким…


Справу 2007 року проти лікаря закрили. Джерела у правоохоронних органах кажуть: через те, що не змогли довести провину медика.


Сьогодні Валентину Миколаївну земляки знову звинувачують у недбалості. Та чи будуть солідарні з такими твердженнями ті, хто нині розслідує справу – не відомо. Тим часом в Устинівці люди побоюються, що все завершиться так само, як і шість років тому і молять Бога, щоби їхні родичі, близькі чи знайомі раптом не стали пацієнтами «м’ясничихи».

e-max.it: your social media marketing partner